Справа № 636/4539/19
Провадження № 2/636/382/20
27 травня 2020 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Карімова І.В.,
за участю секретаря - Караулової О.М.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк ( АТ КБ) «Приватбанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом.
Позовна заява мотивована тим, що 31 травня 2016 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , за умовами якого остання шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які розташовані на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк» , які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Тобто при укладанні договору сторонами виконані вимоги ч.1 ст.634, ч.2.ст.638,ч.2 ст. 639, ст. 207, ч.2 ст. 642 ЦК України.
Позивач посилається на те, що банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач ОСОБА_1 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 12.09.2019 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 11980, 06 грн., яка складається з наступного: 4095,29 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2268,20 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3738,14 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 831,76 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також щтрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, а саме: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 546,67 грн. - штраф (процентна складова).
Оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання грошового зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, АТ КБ «Приватбанк» просить стягнути із ОСОБА_1 вказану заборгованість за кредитом та судовий збір в сумі 1921 грн., сплачений за подання позовної заяви.
Позивач також просив розглянути справу за відсутністю свого представника та у разі неявки відповідача ухвалити у справі заочне рішення.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилася, повідомлялася про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст.ст. 128,130-131 ЦПК України, відзив на позов не надала.
У зв'язку із зазначеним та на підставі вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу в заочному порядку.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать про те, що 31 травня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , за умовами якого остання шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У заяві зазначено, що відповідач ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, та копію договору отримала в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»,«Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT», «Універсальна GOLD» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору, і які надані позивачем на підтвердження позовних вимог. У цих витягах визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення щодо порядку внесення змін до умов договору, порядок зміни розміру кредитного ліміту.
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 12.09.2019 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 11980, 06 грн., яка складається з наступного: 4095,29 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2268,20 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3738,14 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 831,76 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також щтрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, а саме: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 546,67 грн. - штраф (процентна складова).
Однак суд не може у повному обсязі погодитися з такими розрахунками з огляду на наступне.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту стягнути складові його повної вартості, зокрема проценти за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині (в тому числі їх розмір і порядок нарахування) крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 31.05. 2016 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку , розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/ , як невід'ємної частини спірного договору.
Однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та не спростовано позивачем при розгляді справи.
Крім того, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» »: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»,«Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT», «Універсальна GOLD» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17 лютого 2018 року шляхом підписання заяви-анкети.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки ( штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Матеріали справи свідчать про те, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Такий правовий висновок зроблений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до виниклих правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, що порушує права позивача, суд вважає, що відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України банк як кредитор має право вимагати в будь-який час виконання боржником обов'язку по поверненню заборгованості за тілом кредиту в сумі 4095,29 грн. та заборгованості по простроченому тілу кредиту в сумі 2268,20 грн., а всього в сумі 6363,49 грн. Тому ці вимоги позивача підлягають задоволенню.
В частині визначення банком розміру нарахованої пені та штрафів позовні вимоги не доведені належними та допустимими доказами, тому в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі 1921,00 грн., сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 частково в сумі 1020,40 грн.
Керуючись ст.ст. 10,12, 235, 258, 263 -265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 611, 612,1048-1050, 1054 ЦК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, IBAN-код:
НОМЕР_2 , розрахунковий рахунок: НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 31 травня 2016 року в розмірі 6363 (шість тисяч триста шістдесят три) гривні 49 копійок та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1020,40 гривень.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з наступного дня після складення його повного тексту.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Повне рішення складено 04 червня 2020 року.
Суддя: