Справа №636/1935/20
Провадження №2/636/1279/20
04 червня 2020 року м. Чугуїв
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника позивача - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -
ОСОБА_1 звернулась до Чугуївського міського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Стамбул Турецька Республіка, та стягнути зв відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.
Вивчивши матеріали заяви, судом встановлено, що позовна заява, яка надійшла, не може бути прийнята судом, оскільки не в повному обсязі відповідає вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статті 175-177 ЦПК України встановлюють вимоги до позовної заяви, визначають її зміст, а також документи, що додаються до позовної заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно положення ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв. Сплата судового збору за допомогою електронного платіжного засобу оформляється квитанцією платіжного термінала, чеком банкомата, сліпом або іншими документами за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій або електронній формі. Сплата судового збору за допомогою платіжного пристрою оформляється за допомогою касового документа (квитанції, чека тощо), який містить усі обов'язкові реквізити касового документа.
Проте, до позовної заяви доданий дублікат квитанції про сплату судового збору, замість оригіналу. Таким чином, позивачу необхідно надати суду оригінал квитанції про оплату судового збору.
Частиною 5 ст. 177 ЦПК України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчені копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч. 1 та ч. 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
З доданих позивачем документів убачається, що до позовної заяви не долучено доказ легалізації вказаного шлюбу на території України. Документом, який встановлює безпосередні процедури легалізації шлюбу, укладеного за кордоном, є Наказ Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000 року «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні» (із змінами та доповненнями). Відповідно до цих Правил, документи, видані компетентними органами іноземних держав, що свідчать про акти громадянського стану, вчинених за межами України за законами іноземних держав, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Тобто, щоб держава Україна визнала шлюб, укладений в іншій країні, з усіма правовими наслідками, цей шлюб необхідно легалізувати. Таким чином, свідоцтво про шлюб з іноземцем визнається в Україні, лише якщо воно з інших країн, то потребує перекладу, а також додаткового засвідчення (апостиль чи легалізація, залежно від країни іноземця).
Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує та не надає доказів того, що останнє відоме їй місце проживання відповідача є саме адреса, вказана у позовній заяві.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до позовної заяви про розірвання шлюбу, крім іншого, додається оригінал свідоцтва про шлюб.
Суддею встановлено, що позивачем не дотримано зазначеної вимоги, до позовної заяви не долучено оригінал свідоцтва про шлюб.
Відповідно до ст. 9 ЦПК України, цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадяну судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Частиною 3 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» встановлено, що сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.
Згідно зі ст. 79 Закону України «Про нотаріат», нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Подана позовна заява викладена українською мовою, проте частина додатків до неї - турецькою мовою.
Таким чином, позивачу необхідно надати суду належним чином завірений переклад на українську мову додатків, поданих з позовною заявою, на турецькій мові.
Крім того, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідач є громадянином Турецької Республіки, а тому його повідомлення про час і місце розгляду справи та вручення судових документів здійснюється на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, підписаної у Гаазі 15 листопада 1965 року, а його допит на підставі Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах, підписаної у Гаазі 18 березня 1970 року.
Однак, позивач не зазначила адреси проживання чи перебування відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суддя, також, звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
На підставі вищевикладеного, позовна заява в порядку ст. 185 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для виправлення недоліків.
Керуючись ст. ст. 175-176, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника позивача - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - залишити без руху.
Надати позивачу для усунення зазначених в цій ухвалі суду недоліків строк тривалістю десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку неусунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява буде повернута.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя О.П. Дьоміна