Код суду 233 № 759/5015/20
29 травня 2020 року м.Костянтинівка
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі головуючого судді Стадченко О.В., при секретарі Чернецькій А.С., за участю захисника Сітало В.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка справу про адміністративне правопорушення, який надійшов з Святошинського районного суду м. Києва відносно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, офіційно не працюючого, розлученого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався,
- за ст. 130 ч.1 КУпАП, якому роз'яснені права відповідно до ст.ст. 10, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 424764 від 08 березня 2020 року о 00 годині 48 хвилин в м. Київ по проспекту Ак. Палладіна, 18/30, ОСОБА_1 мав довіреність від 17.01.2020 № 69 НОМЕР_1 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, передав керування транспортним засобом RENAULT ОСОБА_2 , який також перебував в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 г Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 в судовому засіданні факт правопорушення не визнав та пояснив, що він має вантажний автомобіль «Рено» по довіреності. На початку березня 2020 року він повіз вантаж до м.Києва, в помічники він взяв свого товариша ОСОБА_3 . Приїхавши в м. Київ він розвантажив товар, отримав інше замовлення і поїхав на завантаження нового товару. Однак потім зателефонував диспетчер та повідомив, що у зв'язку зі святом 8 березня вони зможуть завантажитись лише після свят. Вони були вимушені залишитися в м. Києві до 10 березня. Він виїхав на автомобілі на об'їзну трасу і залишився чекати. Потім вони разом з ОСОБА_2 пішли до магазину, купили продуктів харчування та випити (горілку). Ввечері 07 березня 2020 року вони повечеряли, випили горілки та лягли спати, він ліг на верхню полку, а ОСОБА_2 на нижню. При цьому ключ запалювання знаходився у замку. Потім він прокинувся від удару і побачив, що за кермом його автомобіля знаходиться ОСОБА_2 , який вирішив переставити автомобіль, поки він спав, на більш освітлене місце, внаслідок чого трапилось ДТП. ОСОБА_1 додав, що ОСОБА_2 не має посвідчення водія, він його брав з собою у поїздку лише як помічника. Він працівникам поліції пояснював, що за кермом автомобіля був не він, а ОСОБА_2 , який ніколи такими габаритними автомобілями (фурами) не керував. За фактом ДТП працівники поліції склали протокол відносно ОСОБА_2 , який було розглянуто у м. Києві. Працівники поліції сказали, що він має відповідати, хоча за кермом був ОСОБА_2 , оскільки машина його. Працівники поліції також йому сказали, що потрібно продути Драгер, він його продув. При проведенні огляду на місці були присутні лише потерпілі, які перебували у постраждалому внаслідок ДТП автомобілі, інших сторонніх свідків працівники поліції не запрошували.
Свідок ОСОБА_2 , в судовому засіданні пояснив, що він мешкає по сусідству з ОСОБА_1 .. Йому відомо, що той працює на вантажному автомобілі. Одного разу у березні місяці ОСОБА_1 попросив йому допомогти доставити вантаж. На початку березня 2020 року в м.Костянтинівка вони завантажили автомобіль та поїхали до м. Києва. У м. Києві вони розвантажили автомобіль та отримали інше замовлення. Вони повинні були завантажитись і повертатися назад. Проте диспетчер повідомив, що у зв'язку з березневими святами, їй прийдеться чекати завершення святкових днів. 07 березня 2020 року вони виїхали на об'їзну, приблизно о 17 год. 00 хв. купили продуктів харчування та горілку, після чого повечеряли та лягли спати. В машині мається двоповерхове спальне місце. ОСОБА_1 ліг на верхнє спальне місце, а він на нижнє. Приблизно о 02 год.00 хв. він вийшов з машини, кругом було темно, тому він вирішив переїхати на інше більш освітлене місце. Він сів за кермо та поїхав до більш освітленого місця, в цей час ОСОБА_1 спав. Проїхавши приблизно 3 км він зіткнувся з автомобілем «Хюндай», який об'їхав його з правого боку. Окрім того, ОСОБА_2 пояснив, що він посвідчення водія не має, вантажними машинами ніколи не керував. По приїзду працівників поліції у них були перевірені документи, потім вони продували алкотестер. При цьому були присутні лише потерпілі, інших свідків працівники поліції не запрошували. Протокол стосовно нього за ст.130 КУпАП не складали, та до відповідальності він не притягувався. Він лише отримав копію постанови за ст.124 КУпАП.
Захисник Сітало В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутності складу адміністративного правопорушення, оскільки огляд останнього на місці зупинки був проведений у відсутності свідків, а також не доведено, що дійсно ОСОБА_1 передав керування автомобіля ОСОБА_2 , з чим погодився ОСОБА_1 .
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 , думку захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Так, згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які дані, на основі яких орган (посадова особа) встановила наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, тощо, а також іншими документами, яким суд дає оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
У відповідності до ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає крім іншого, у разі, коли особа, передала керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.
В свою чергу факт передачі ОСОБА_1 керування транспортним засобом ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, працівниками поліції ґрунтується лише відомостями зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №424764 від 08 березня 2020 року, в якому викладена суть адміністративного правопорушення.
За своїм призначенням протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Інші достатньо переконливих доказів того щодо ОСОБА_1 дійсно передав право керування транспортним засобом ОСОБА_2 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння, в матеріалах справи відсутні. Не зафіксований зазначений факт і записом з нагрудних камер поліцейських. З дослідженого в судовому засіданні відеофайлу, доданого до протоколу, вбачається лише факт проходження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці.
За урахуванням вищенаведеного, в судовому засіданні факт передачі ОСОБА_1 керування транспортним засобом ОСОБА_2 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння, не знайшов свого підтвердження поза розумним сумнівом.
Крім того, згідно ч.ч.2,4 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником міліції у присутності двох свідків. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляну визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року за №1452/735.
Згідно п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Відповідно до п. 4 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі - Порядок), огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Із аналізу наведених вимог законодавчих актів слід зробити висновок, що огляд на визначення перебування особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, має бути проведений поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за обов'язкової присутності двох неупереджених свідків.
В той же час, як встановлено в судовому засіданні як з показів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , так і з відтвореного відеозапису, при проведенні працівниками поліції огляду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на місті зупинки були присутні лише ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які перебували в другому автомобілі, постраждалому внаслідок ДТП, що сталося з вини ОСОБА_2 .
Таким чином суд приходить до висновку, що при приведенні огляду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, працівниками поліції було порушено вимоги ч.2 ст.266 КУпАП, п.6 розділу ІІ Інструкції та п.4 Порядку, в частині запрошення двох свідків, оскільки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , не могли бути залучені в якості свідків, з огляду на наявність обґрунтованих сумнівів щодо їх неупередженості, оскільки вони є постраждалими від ДТП, яке сталося з провини ОСОБА_2 . А отже, огляд ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на стан сп'яніння, проведений на місці зупинки є недійсним.
Окремо слід зауважити, що встановлення факту керування особи транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до ст.62 Конституції України, можливий лише на підставі постанови суду, яка набрала законної сили, постановленої на підставі дослідження належних і допустимих доказів. В той же час, суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 був притягнений до адміністративної відповідальності і підданий адміністративному стягненню за ст.130 КУпАП. Крім того, до матеріалів справи не додано роздруківки з технічного приладу, який використовувався працівниками поліції при проведенні огляду ОСОБА_2 з відповідними показниками. Натомість до матеріалу додано 3 таких роздруківки стосовно ОСОБА_1 .
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Згідно п.4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті1,3, частина друга статті19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України(частина перша статті 64).
Відповідно до ст. 62 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
В даному випадку, за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 наявність такого сумніву дійсно має місце, а тому підстав для притягнення його до відповідальності, на думку суду, немає.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Таким чином, проводячи оцінку представлених суду доказів, необхідно дійти висновку про недоведеність порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9 г ПДР України, з огляду на що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, справа на підставі п.3 ч.1 ст.284 КУпАП підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 280-284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП - закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.
Суддя : О.В. Стадченко