Справа № 362/1551/20
Провадження № 2-а/362/83/20
"04" червня 2020 р.
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Марчука О.Л.,
при секретарі - Макусі О.А.,
представника позивача - Бутка Д.Г.,
представника відповідача - Сінька А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: заступник директора департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовський Руслан Юрійович про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття судового провадження, звільнення від сплати судового збору та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову заступника директора департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. від 25 лютого 2020 року відносно нього за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» і статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вказана постанова не відповідає закону, оскільки прийнята внаслідок порушення закону та він не здійснив дій, що порушують наведені у постанові вимоги Закону України «Про виконавче провадження» і статті 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позову та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що постанова є правомірною та винесене з дотриманням усіх законних процедур.
Третя особа в судове засідання не прибув, був повідомлений про місце, день і час розгляду справи належним чином шляхом отримання судової повістки про виклик, про причини свого неприбуття суд не повідомив.
Вислухавши вступне слово представників сторін та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
Постановою заступника директора департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. від 25 лютого 2020 року, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 1 700 гривень 00 копійок за порушення частини першої статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» і статті 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За змістом вказаної постанови, ОСОБА_1 не виконав вимогу державного виконавця від 09.01.2020 року № 55597446/20.1/23 оскільки не прибув за викликом 11 лютого 2020 року на 10 годину 00 хвилин.
Натомість, відповідно до Акту державного виконавця від 11 лютого 2020 року у ВП № 55597446, на виконання вимоги державного виконавця від 09.01.2020 року № 55583162 ОСОБА_1 прибув за викликом 11 лютого 2020 року (а.с. 32 - 36).
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою позивача притягнуто до відповідальності, полягає також у неявці без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця.
Отже, оскаржувана постанова містить суперечливі висновки щодо неприбуття позивача за викликом державного виконавця, що не узгоджуються із відомостями відображеними і Акті державного виконавця від 11 лютого 2020 року у ВП № 55597446.
Також, суд враховує наступне.
Частина перша статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності не встановлює адміністративну відповідальність особи, а лише визначає, що винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Тобто, суд приходить до висновку, що в оскаржуваній постанові не доведено наявність у діях позивача об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому, суд приходить до висновку, що дана постанова є неправомірною та порушує права позивача.
Норми частин першої і другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідач не надав суду доказів правомірності свого рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, коли судом встановлено, що постанова відповідача стосовно позивача є неправомірною, суд приходить до висновку, що її слід скасувати.
За таких обставин, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
При цьому, на підставі положень Глави 8 Розділу І КАС України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судові витрати у вигляді судового збору за подачу позову немайнового характеру.
На підставі викладеного, керуючись статтею 19 Конституції України, статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 1 - 15, 19 - 22, 31, 32, 35, 77, 90, 93, 94, 192, 193, 241 - 246, 250, 255 КАС України,
Позов задовольнити.
Скасувати постанову від 25 лютого 2020 року заступника директора департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Руслана Юрійовича, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» і статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь держави 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок у відшкодування судових витрат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Дата складення повного рішення суду - 04 червня 2020 року.