Справа № 296/6564/19
2/296/1219/20
"22" травня 2020 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Маслак В.П.,
при секретарі Рабчинській Я.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Коляда Р .В. ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГНІ ГЕСТІЇ» про стягнення грошових коштів не виплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив суд стягнути з ТОВ «ВОГНІ ГЕСТІЇ» на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1860,00 грн. та суму середнього заробітку за весь період затримки розрахунку в розмірі 208821,47 грн. (згідно позовної заяви, поданої на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху (а.с.115-116)).
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що в період з 16.11.2017р. по 19.06.2018р. він перебував у трудових відносинах з відповідачем. Під час перебування у трудових відносинах з відповідачем була нарахована, але не виплачена у повному обсязі заробітна плата у розмірі 43877,73 грн. Відповідно до записів трудової книжки відповідач був звільнений 19.06.2018р. на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Позивач вважає, що відповідач в день його звільнення не повідомив про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є порушенням ч.1 ст.116 КЗпП України. Сума недоотриманої заробітної плати, на думку позивача, становить 1860,30 грн. У зв'язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивач також просить стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 208821,47 грн. (згідно позовної заяви, поданої на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху). Також позивач стверджує, що відповідачем було порушено строки виплати заробітної плати, оскільки остання була виплачена 20.07.2018р., тобто з простроченням на 31 календарний день.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив та вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. ОСОБА_1 у позовній заяві не вказав про те, що при укладенні трудового договору ним на ім'я директора підприємства була написана та подана заява-доручення на здійснення відрахувань із заробітної плати суми харчування за результатом місяця. Вартість за один обід склала 28,00 грн. Враховуючи кількість днів харчування та вартість обіду, суми відрахувань нарахованої заробітної плати позивача склали 1876 грн. З урахуванням наведеного, сума яка підлягала сплаті та фактично була виплачена позивачу склала 42017 грн. Посилаючись на Положення про преміювання від 01.07.2015р., затверджене директором підприємства та представником трудового колективу, відповідно до п.3.1 якого визначено, що виплата сум премії провадиться разом з виплатою заробітної плати до 22 числа кожного поточного місяця за попередній місяць. Відповідач вказав, що з боку підприємства не було порушень у виплаті сум премії позивачу за червень 2018р. (а.с. 46-49).
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд враховує наступне.
Згідно наказу (розпорядження) №338-к від 15.11.2017р. ОСОБА_1 з 16.11.2017р. був прийнятий на роботу до ТОВ «Вогні Гестії» на посаду майстра з ремонту (а.с.12).
Наказом відповідача ТОВ «Вогні Гестії» №187-к від 19.06.2018р. ОСОБА_1 звільнено з посади майстра відділу цех №6 за згодою сторін, на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.13).
Підставою звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду слугувала, на думку позивача, невиплачена відповідачем та, відповідно, недоотримана позивачем сума заробітної плати, що складає 1860,30 грн. В зв'язку з несвоєчасним проведенням повного розрахунку при звільненні позивач також просить стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 208821,47 грн.
З цього приводу суд вважає за необхідне вказати наступне.
Вимоги ст.47 КЗпП України передбачають, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Приписами ст.116 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Згідно правової позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 11.11.19 р., непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені законом, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.
Вирішуючи питання на предмет задоволення позову, суд враховує наступне.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань основним видом економічної діяльності підприємства є перероблення та консервування риби, ракоподібних та молюсків (а.с.50).
З метою забезпечення безперебійного процесу виробництва, а також задля задоволення фізіологічних потреб, працівники відповідача за їх бажанням забезпечуються готовими обідами, які привозять постачальники готових страв на підставі укладених договорів.
Для реалізації забезпечення працівників ТОВ «Вогні Гестії» готовими обідами між підприємством та СПД ОСОБА_5 було укладено договір від 01.01.2017р. №01/17 про надання послуг (а.с.55-58) також між товариством та СПД ОСОБА_6 було укладено договір про постачання інших готових страв №01/18 від 01.01.2018р. (а.с.61-65).
Наявна в матеріалах справи заява-доручення від 16.11.2017р. свідчить про погодження позивача на здійснення відрахувань з його зарплати сум фактичного харчування за результатом місяця (а.с.54).
Належним підтвердженням фактичного отримання готових обідів є зведенні відомості утримань за харчування за кожний місяць, у якому здійснювалось харчування позивача (а.с.85-98).
Враховуючи кількість днів харчування (67 днів) та вартість готового обіду (28,00 грн.) згідно розрахунку відповідача суми відрахування із нарахованої заробітної плати позивача склали 1876 грн.
Згідно відзиву на позов з урахуванням суми нарахованої заробітної плати 54506,50 грн. та суми утриманих 12360,75 грн. ПДФО, 817,58 грн. військового збору, 1876,00грн. відрахувань за харчування, сума фактично виплаченої позивачу заробітної плати склала 42017,43 грн.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні бухгалтерські документи про суму нарахованої та виплаченої позивачу заробітної плати з урахуванням сум утриманих ПДФО, військового збору та відрахувань за харчування. Відповідних клопотань перед судом заявлено також не було.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, відсутні підстави для висновку про наявну заборгованість відповідача перед позивачем щодо виплати заробітної плати в сумі 1860,30 грн.
З огляду на зазначене позивачем не доведено існування заборгованості по заробітній платі в сумі 1860,30 грн., відповідно, відсутні підстави для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплатити працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З приводу тверджень позивача про порушення строків виплати заробітної плати суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати відносяться, крім основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна і плата ; виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.
Як зазначив відповідач, на підприємстві діє система оплати праці, яка включає в себе заробітну плату та премію за результатами виконаної роботи.
Порядок та строки виплати премії визначені Положенням про преміювання працівників структурних підрозділів ТОВ «Вогні Гестії» , узгодженим представником трудового колективу та затвердженим директором підприємства (а.с.67-68).
Відповідно до п. 1.4. Положення загальна сума премії визначається не пізніше 22-го числа кожного поточного місяця за попередній місяць з урахуванням виконання в останньому основних показників господарської діяльності Товариства та включається до фонду оплати праці місяця, в якому премії нараховуються.
Згідно п.3.1 Положенням про преміювання працівників структурних підрозділів ТОВ «Вогні Гестії» виплата премії за підсумками роботи провадиться після визначення загальної суми премії, що передбачено п.1.4 цього Положення, разом із виплатою заробітної плати до 22-го числа кожного поточного місяця за попередній місяць. У разі, коли вказаний день виплати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, виплата премії здійснюється напередодні.
При цьому, слід вказати, що позивач у встановленому законодавством порядку був ознайомлений з Положенням про преміювання працівників та правилами внутрішнього трудового договору, що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_1 (а.с.70).
З банківських виписок по рахунку приватного клієнта ОСОБА_1 вбачається, що позивач кожного 22 числа місяця (або напередодні) отримував на власний рахунок заробітну плату та премію (в один день) (а.с.15-19).
Згідно з Наказом № 187-к позивача було звільнено 19 червня 2018 року, тобто до дати визначення загальної суми премії за червень 2018 року як це передбачено Положенням.
При цьому, як зазначає відповідач у відзиві, визначена сума премії за червень у розмірі 1400,37 грн. була сплачена позивачу 20 липня 2018 року, про що свідчить призначення платежу згідно банківської виписки Позивача - «Премія за підсумк. роботи 06.2018р. нарах, у 07.2018р БЕЗ ПДВ».
Таким чином, безпідставними є твердження позивача про допущені відповідачем порушення у виплаті премії за червень 2018 року.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача не зайшли своє підтвердження та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 89, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Головуючий суддя В. П. Маслак