Справа №295/5037/20
1-в/295/393/20
04.06.2020 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
представника
ДУ «ЖУВП (№8)» ОСОБА_4 ,
засудженого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі клопотання про зміну вироку суду та призначення більш м'якого покарання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі у Державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)»,
встановив:
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить вирок судової колегії у кримінальних справах Чернівецького обласного суду від 15.04.1997, ухвалу Верховного Суду України від 24.06.1997 та ухвалу Чернівецького обласного суду від 15.06.2000 змінити та призначити йому за п. «ж» ст. 93 КК України 1960 року покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років та звільнити його від подальшого відбування покарання, оскільки цей строк він вже відбув.
Засуджений та захисник підтримали клопотання з підстав, викладених у ньому.
Представник ДУ «ЖУВП (№8)» заперечував проти задоволення клопотання засудженого.
Прокурор висловив думку про відмову у задоволенні клопотання за відсутністю підстав.
Дослідивши матеріали особової справи, суд прийшов до таких висновків.
ОСОБА_5 засуджений вироком Чернівецького обласного суду від 15.04.1997 за ст.ст. 93 п.п. «а», «е», 142 ч. 3, 222 ч. 1, 70, КК України до розстрілу з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Колегією суддів палати з кримінальних справ ВСУ від 24.06.1997 касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення.
Ухвалою Чернівецького обласного суду від 15.06.2000, ОСОБА_5 покарання у виді смертної кари - розстрілу замінено покаранням у вигляді довічного позбавлення волі у в'язниці.
Рішенням Конституційного суду України №1-33/99 від 29.12.1999 положення статті 24 Загальної частини та положення санкцій статей Особливої частини Кримінального кодексу України, які передбачають смертну кару як вид покарання, визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Законом України від 22.02.2000 N 1483-III ККУ 1960 року доповнено новою статтею 25-2, яка визначила новий вид кримінального покарання - довічне позбавлення волі, що "встановлюється за вчинення особливо тяжкого злочину і застосовується у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк"; слова "смертна кара" в усіх випадках їх застосування у тексті Кодексу 1960 року замінено на слова "довічне позбавлення волі" у відповідних відмінках.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визнав, що заміна судами смертної кари на довічне позбавлення волі, встановлене новим кримінальним законом, а не на позбавлення волі строком на п'ятнадцять років, що як альтернативне смертній карі покарання було передбачено законом під час вчинення злочинів, не є порушенням статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення у справах "Алакрам Хумматов проти Азербайджану" від 18.05.2006, заяви N 9852/03, N 13413/04, "Ткачов проти України" від 13.12.2007, заява N 39458/02).
Заміна засудженим невідбутої частини покарання передбачена ст. 82 КК України, де вказано, що особам, які відбувають покарарння у виді обмеження або позбавлення волі невідбута частина покарарння може бути замінена судом більш м'яким покаранням. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення та після відбуття засудженим певної частини покарання.
В рішення Європейського суду з прав людини "Петухов проти України" вказано, що довічно ув'язнений страждає, не маючи „права на надію“ колись вийти на свободу, що потребує законодавчих змін.
Разом з тим, чинне законодавство України не передбачає можливості зміни засудженим до довічного позбавлення волі покарання на більш м'яке, не прописані відповідні умови. А заміна покарання в виді довічного позбавлення волі на більш м'яке, що не передбачене законодавством є правовим свавіллям і вихордить за межі повноважень суду.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для заміни покарання більш м'яким з довічного позбавлення волі на певний строк.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,
ухвалив:
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про зміну вироку суду та призначення більш м'якого покарання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, на протязі того ж строку з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1