Справа 165/2627/19
Провадження 2/165/115/20
02 червня 2020 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого Василюка А.В.,
за участю секретаря Навроцької М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
25 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
На обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що він є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 25 червня 2012 року шлюб між ним та ОСОБА_3 було розірвано. Від спільного проживання у них є дочка ОСОБА_2 , постійне місце проживання якої зареєстроване у спірному житлі. Відповідач ОСОБА_2 у вказані квартирі не проживає з 2012 року, на даний час мешкає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстрація постійного місця проживання ОСОБА_2 в житлі позбавляє його можливості розпоряджатися цим майном на власний розсуд. Крім того, за обставин, які склалися, він несе додаткові витрати по оплаті комунальних послуг та інших платежів, що вираховуються по кількості зареєстрованих у житлі осіб. Відтак, просить суд постановити рішення, яким визнати, що відповідач ОСОБА_2 втратила право користування житловим приміщенням - квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зняти її з реєстрації за вказаною адресою.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав до суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, позов підтримав, просив його задоволити та не заперечив щодо заочного розгляду справи (а.с.37).
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Суд, у відповідності до ст.280, ст.281 ЦПК України, ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши письмові докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підставний і підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Конституцією України, положеннями ст.316, ст.317, ст.319, ст.321 ЦК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який передбачає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.16, ст.386, ст.391 ЦК України, а об'єктом власності особи може бути, зокрема, житловий будинок, садиба, квартира (ст. 379, ст.382 ЦК України).
Права власника житла визначені у ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У судовому засіданні з витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20981874 від 19.11.2008, №22257385 від 24.03.2009, виданих Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» (а.с.5,7) встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
У вищевказаному житлі з 27 листопада 2009 року зареєстроване постійне місце проживання відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується копією будинкової книги (а.с.9-10) та повідомлення УДМС України у Волинській області на запит суду (а.с.14).
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 17 вересня 2008 року (а.с.6) шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано.
Згідно повідомлення від 20 вересня 2019 року, складеного працівниками КП «УЖК №1», ОСОБА_2 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , фактично не проживає з 2012 року (а.с.10).
Жодних доказів того, що відповідач з поважних причин не проживає в квартирі у судовому засіданні не здобуто, однак встановлено, що перешкод у користуванні житлом, їй ніхто не чинив.
Враховуючи вищевикладені норми закону та з огляду на те, що позивачем документально підтверджено правомірність своїх вимог, суд приходить до висновку про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вона понад рік не проживає у житлі та ним не користується.
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, а тому його положення підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином, заявлена вимога ОСОБА_1 про вирішення питання про зняття відповідача ОСОБА_2 з реєстраційного обліку є передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки задоволення позовної вимоги про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 є достатньою підставою для зняття її з реєстрації, що передбачено ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року.
До стягнення з відповідача в користь позивача підлягають понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн., що підтверджується документально (а.с.1).
Керуючись ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.259, ст.263, ст.264, ст.265, ст.268, ст.280, ст.281, ст.282 ЦПК України, на підставі ст.383, ст.391, ст.405 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Позов задоволити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , такою, що втратила право користування нерухомим майном - квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В решті заявлених вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд.
Відповідно до п.3 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальний строк щодо апеляційного оскарження судового рішення продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий підпис
Згідно з оригіналом
Суддя А.В.Василюк