Справа № 161/4611/20
Провадження № 2/161/2020/20
04 червня 2020 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Філюк Т.М.
за участі секретаря судового засідання Стецюка Р.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Прокуратури Волинської області - ОСОБА_2
представника відповідача Луцького районного відділу державної виконавчої служби - Будь С.Л.
розглянувши у підготовчому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Волинської області, Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про зняття арешту з нерухомого майна,
ОСОБА_3 звернулась в Луцький міськрайонний суд з позовом до Прокуратури Волинської області, Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту з нерухомого майна.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 13 травня 2020 року за клопотанням позивача проведено заміну відповідача Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на належного відповідача Луцький районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Від прокуратури Волинської області надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Заслухавши думку представника відповідача Прокуратури Волинської області - ОСОБА_2 , яка підтримала клопотання, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , яка заперечувала щодо задоволення клопотання, представника відповідача Луцького районного відділу державної виконавчої служби - Будь С.Л., який покладався на розсуд суду, суд прийшов до висновку, що клопотання до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до змісту ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Верховний Суд в своїй постанові 15 травня 2019 року в справі №372/2904/17ц висловив думку про те, що кримінальні процесуальні правовідносини виникають, змінюються та припиняються на підставі норм кримінального процесуального права. Закриття кримінального провадження є юридичним фактом, який припиняє такі відносини. Зокрема, після прийняття зазначеного процесуального рішення арешт майна, застосований у кримінальному провадженні (кримінальній справі) як засіб його забезпечення, утрачає відповідну концептуальну властивість. Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами. З огляду на зазначене будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна в такому разі із заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.
Таким чином, правовідносини, що виникли в даній справі, з огляду на наведені обставини, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. А тому, в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі слід відмовити.
Керуючись ст.. 255 ЦПК України, -
В задоволенні клопотання прокуратури Волинської області про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Волинської області, Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про зняття арешту з нерухомого майна - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя
Луцького міськрайонного суду Філюк Т.М.