справа № 156/1170/19
Провадження № 2/156/122/20
рядок статзвіту 40
04 червня 2020 року смт Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Нєвєрова І. М.,
за участю: секретаря судового засідання Салатюк Г.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 156/1170/19 за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
встановив:
18 листопада 2019 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 31 липня 2013 року у розмірі 12064,02 грн. та судові витрати.
В обґрунтування вимог зазначає, що відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 користувався картковим рахунком та використовував кредитні кошти, чим прийняв пропозицію банку на укладення кредитного договору на визначених останнім умовах, однак зобов'язання належним чином по поверненню коштів не виконав, у зв'язку з чим станом на 21 жовтня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 12064,02 грн., з яких: 3401,61 грн. - заборгованість за кредитом; 6911,74 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 700 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. - штраф (фіксована частина); 550,67 грн. - штраф (процентна складова).
Оскільки в добровільному порядку відповідач зобов'язання не виконує, позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом. На підставі викладеного просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 12064,02 грн. та судові витрати у розмірі 1921 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак від нього 03 березня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву згідно якого позовні вимоги не визнає повністю та вказує, що кошти були повернуті банку в повному обсязі. Строк дії виданої банком кредитної картки закінчився. Після закінчення строку дії кредитної картки відповідач вносив кошти на рахунок банку але заборгованість по тілу кредиту банк не зменшив, а зараховував внесені кошти на інші цілі ніж погашення заборгованості за кредитом. На підставі викладеного вважає, що підстав для задоволення позову немає (а.с.49-51).
23 березня 2020 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на відзив із зазначенням у ній заперечень згідно якої, банк надав відповідачу кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином, між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а тому є всі підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Правовідносини між сторонами тривають, зобов'язання належним чином не виконані та кредитором не прийняті. За таких обставин вважає, що позов підлягає до повного задоволення (а.с. 63-68).
24 квітня 2020 року надійшло заперечення стосовно вимог, які зазначені у відповіді на відзив (а.с. 92-96).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши письмові докази, надані позивачем на виконання вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України і, які сторона вважає достатніми для обґрунтування своїх позовних вимог, заяву відповідача та з'ясувавши фактичні обставини, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31 липня 2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 5000 грн. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с.7).
У заяві зазначено, що відповідач погоджується, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.8-32). Зазначений витяг зокрема містить пункти, які наведені судом у стислому викладі позиції позивача.
Банком у вигляді таблиць надано розрахунок заборгованості за договором від 31 липня 2013 року, укладеним між «ПриватБанк» та ОСОБА_1 станом на 21 жовтня 2019 року.
Згідно з наданим представником позивача розрахунком заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 21 жовтня 2019 року за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 12064,02 грн., яка складається з: 3401,61 грн. - заборгованість за кредитом; 6911,74 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 700 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 550,67 грн. - штраф (процентна складова).
Оскільки ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання по кредитному договору не виконав, тому представник позивача звернувся до суду із відповідним позовом.
Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції держава захищає права споживачів.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частинами ч. 1 та ч. 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
У відповідності з ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, яка діяла у момент виникнення спірних правовідносин, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
У рішенні № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року Конституційний Суд України зокрема зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що представником позивача не надано доказів з якими саме Умовами надання банківських послуг та Тарифами Банку ознайомився та розумів ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у «ПриватБанк». Також не вказано якими платіжними картками користувався відповідач протягом усього часу отримання банківських послуг у Банку, починаючи з 31 липня 2013 року. У заяві-анкеті не зазначено яку відповідач просить надати йому платіжну картку. Разом з тим, надана АТ КБ «ПриватБанк» довідка про умови кредитування містить відомості про ознайомлення відповідача з фінансовими умовами надання платіжної картки «Кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц, яку ухвалено з приводу подібних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Надані позивачем Правила надання банківських послуг «Приватбанку», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, Велика Палата Верховного Суду погоджується, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Беручи до уваги встановлені обставини у справі, аналізуючи законодавство та правову позицію Верховного Суду, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача лише 3401,61 грн. кредитних коштів ( заборгованості за кредитом), які відповідач отримав та не повернув позивачеві станом на 21 жовтня 2019 року.
Що стосується позовної вимоги про стягнення із відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією також штрафів, то суд вважає, що представником позивача не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, у анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» вказувало, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши Заяву-анкету. Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.
Проте, наданий позивачем Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. Надані банком Умови та Правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справах № 6-16цс15, № 6-698цс15, № 6-757цс15.
На підставі викладеного, суд вважає, що підстав для стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості по процентах за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією також штрафів немає.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 141 ЦПК України. Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено у сумі 8662,41 грн. (3401,61х100:12064,02 = 28 %) - задоволено позов. Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1921 грн.(1921х 28:100= 537,88 грн.)
На підставі ст.ст. 253, 258, 261, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 629, 631, 1049, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265,273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 ), заборгованість за кредитним договором № б/н від 31 липня 2013 року в розмірі 3401 (три тисячі чотириста одну) грн. 61 (шістдесят одну) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору розмірі 537 (п'ятсот тридцять сім) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп.
В решті позову відмовити.
Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. М. Нєвєров