04 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006393 пров. № А/857/3836/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Коваля Р.Й., Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року (головуючий суддя Коморний О.І., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (93 прикордонний загін) про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за непроведення повного розрахунку при звільненні,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в якому просив визнати протиправними дії Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної Прикордонної Служби України ( НОМЕР_2 прикордонний загін) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату позивачу у день виключення із списків частини 01 серпня 2019 року грошової компенсації за неотримане речове забезпечення, стягнути з Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної Прикордонної Служби України (93 прикордонний загін) середній заробіток в розмірі 45393,53 гривень за непроведення повного розрахунку при звільненні - невиплату позивачу в день виключення із списків частини 01 серпня 2019 року грошової компенсації за неотримане речове забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року позов задоволено, визнано протиправними дії Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної Прикордонної Служби України (93 прикордонний загін) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , а саме невиплати у день виключення із списків частини 01 серпня 2019 року грошової компенсації за неотримане речове забезпечення. Стягнуто з Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної Прикордонної Служби України (93 прикордонний загін) (81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Я. Мудрого, 113; ЄДРПОУ: 14321699) середній заробіток на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 01 серпня 2019 року по день фактичного розрахунку - 22 жовтня 2019 року в сумі 45393,53 грн (сорок п'ять тисяч триста дев'яносто три гривні, 53 копійки). Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) з Західного регіонального управління Державної Прикордонної Служби України (93 прикордонний загін) (81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Я. Мудрого, 113; ЄДРПОУ: 14321699) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 1536,80 грн (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень, 80 копійок).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і просив скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовної заяви.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до п.164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку згідно п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 кодексу.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (п.п. 168.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України)
Враховуючи зазначені норми права після звільнення в запас фізична особа - платник податку не виконує обов'язків несення служби, дохід у вигляді грошової компенсації за не отримане речове майно включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку згідно з п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, як інші доходи та оподатковується на загальних підставах.
Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатиш не оспорювану нею суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності.
передбаченої статтею і 17 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник, або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП України).
В рішенні Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №806/2473/18 (додається), викладено наступну правову позицію:
«Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення, його до розгляду справи. - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності».
У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 23886,38 гри (частка недоплаченої заробітної плати) / 45393,53 гри (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) * 100 = 52,6%. Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 52,6% становить: 546,91 гри (середня заробітна плата позивача за один робочий день)*52,6 = 287,6 гри; 287,6 грн *83 (робочих дні затримки розрахунку) = 23870,8 гривень.
З огляду на викладені обставини апелянт зазначає, що з врахуванням принципу справедливості та співмірності, середній заробіток за час затримки розрахунку має становити 23870,8 гривень з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.07.2019 року у справі №805/3167/18-а, від 03.04.2019 року у справі №662/1626/17, від 17.01.2019 року у справі №2- 1579/11 від 04.04.2018 року у справі №524/1714/16-а.
В поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту, згідно з наказом начальника Західного регіонального управління (І категорії) від 26 червня 2019 року № 277-ос. 04 червня 2019 року позивачем подано рапорт на ім'я начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про виплату під час звільнення компенсації за неотримане речове забезпечення. 29 липня 2019 року позивачем подано рапорт вх.№10152 про виплату під час звільнення компенсації за неотримане речове забезпечення повторно. Відповідно до наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01 серпня 2019 №208-ос «По особовому складу» підполковника ОСОБА_1 , помічника начальника загону - начальника групи міжнародного співробітництва та прикордонно-представницької роботи звільненого за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статі 26 Закону у запас, з 01 серпня 2019 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Під час виключення позивача зі списків 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, станом на 01 серпня 2019 року, виплату грошової компенсації за неотримане речове забезпечення відповідач не здійснив. Вказана виплата проведена 22 жовтня 2019 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно врахував, що згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ст. 9-1 Закону № 2011-ХІІ, продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 за № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 3-5 Порядку № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) не є головним розпорядником коштів фінансується з державного бюджету України, а тому не може передбачати наперед, компенсаційні витрати та для їх виплати необхідно оформляти заяви до відповідного органу.
Розглядаючи спір суд першої інстанції врахував, що Європейським судом з прав людини у рішенні від 10.03.2011 (остаточне 10.06.2011) у справі «Сук проти України» (Заява № 10972/05) сформовано позицію, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі “Кечко проти України” (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23).
Згідно з позицією Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивачу нараховано 23886,38 грн належної компенсації за не отримане речове майно. Вказані кошти перераховані та зараховані на картковий рахунок позивача 22.10.2019.
В даній спірній ситуації суд вірено врахував, що відповідно до приписів ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України.
Судом першої інстанції враховано висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 806/1899/17 та постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно довідки про доходи №528 від 26.11.2019 ОСОБА_1 (а.с.17), розмір грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням, а саме за червень 2019 становить 16651,40 грн та за липень 2019 - 16710,32 грн. Для обчислення середнього заробітку з 01.08.2019 до дня фактичного розрахунку - виплати компенсації за неотримане речове майно при звільненні (22.10.2019) необхідно застосовувати показник 546,91 грн в день (33361,72 грн/61 день).
З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Виходячи із зазначеного вище суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (93 прикордонний загін) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року по справі № 1.380.2019.006393 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді Р. Й. Коваль
І. І. Запотічний