Справа № 320/4598/19 Головуючий у І інстанції - Журавель В.О.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
04 червня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
при секретарі: Черніченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно зі ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення № 0060295406/996 від 05 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прийняте Відповідачем рішення № 0060295406/996 від 05 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску є протиправним та незаконним, оскільки вона є переселенцем із зони Антитерористичної операції, тобто суб'єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08 липня 2010 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення № 0060295406/996 від 05 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Головного управління ДФС у Київській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачка на період проведення антитерористичної операції звільнена від виконання обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08 липня 2010 року. Проте Відповідачем до спірного рішення включено увесь період за який утворено заборгованість, у тому числі й той, коли Позивачку було звільнено від виконання обов'язків платника єдиного внеску, у зв'язку з чим спірне рішення №0060295406/996 від 05 квітня 2019 року, на думку суду першої інстанції, прийнято податковим органом незаконно та протиправно.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 18.05.2017 року Позивачку взято на облік в Києво-Стятошинській ОДПІ ГУ ДПС у Київській області, у зв'язку з чим, відповідно до АІС «Податковий Блок» ГУ ДПС у Луганській області передано інтегровану картку платника податків по єдиному внеску з відображеною заборгованістю в сумі 6 395,23 грн. Станом на 12.12.2017 року Позивачем сплачено 11 172,27 грн., чим повністю погашено суму заборгованості, проте протягом 2018-2019 року Позивачка несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувала ЄСВ, у зв'язку з чим Відповідачем було винесене рішення про застосування штрафних санкцій та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску з розрахунком штрафних санкцій за період з 21.10.2014 року до 29.03.2019 року на суму 17 540,86 грн.
Позивачкою відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк подано не було.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Позивачка зареєстрована як фізична особа-підприємець 12 жовтня 2004 року, перебувала на обліку у ГУ ДПС у Луганській області, ДПІ у м. Лисичанську (Ленінський район м. Луганськ). Види діяльності Позивачки: загальна медична практика (основний) (код КВЕД 86.21); інша діяльність у сфері охорони здоров'я (код КВЕД 86.90); роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.41); роздрібна торгівля книгами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.61).
Із 18 травня 2017 року Позивачку взято на облік в Києво-Святошинську ОДПІ ГУ ДПС у Київській області. Відповідно до довідки № 3009007969 від 01 липня 2015 року Позивачка має статус внутрішньо переміщеної особи, яка була перереєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з за адресою: АДРЕСА_1 .
26 серпня 2016 року Позивачка отримала від Торгово-промислової палати України сертифікат № 6717 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - акти тероризму на території Луганської області, м. Луганськ, період настання з 01 липня 2014 року, тривають до 26 серпня 2016 року. Відповідно до цього сертифікату Позивачку повідомлено щодо обов'язку платника податків про подання декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця з 2 кварталу 2014 року по 2 квартал 2016 року, термін настання якого за 2 квартал 2014 року - до 9 серпня 2014 року; за 3 квартал 2014 року - до 9 листопада 2014 року; за 4 квартал 2014 року - до 9 лютого 2015 року; за 1 квартал 2015 року - до 9 травня 2015 року; за 2 квартал 2015 року - до 9 серпня 2015 року; за 3 квартал 2015 року - до 9 листопада 2015 року; за 4 квартал 2015 року - до 9 лютого 2016 року; за 1 квартал 2016 року - до 9 травня 2016 року; за 2 квартал 2016 року - до 9 серпня 2016 року.
13 грудня 2017 року Позивачкою до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подано звітність про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску за 2014 рік; звітність про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску за 2015 рік; звітність про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску за 2016 рік (а.с. 16-21).
29 січня 2018 року до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Позивачкою подано звітність про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску за 2017 рік (а.с. 22-24), а 01 квітня 2019 року подано звіт про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску за 2018 рік (а.с. 25-27).
05 квітня 2019 року Відповідачем прийнято рішення № 0060295406/996 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Відповідно якого, до Позивачки застосовано штраф у розмірі 5 541 грн. 79 коп. за період з 21 жовтня 2014 року по 29 березня 2019 року та нараховано пеню у розмірі 11 999 грн. 07 коп. (а.с. 9).
11 травня 2019 року Позивачкою подано до Відповідача адміністративну скаргу на рішення № 0060295406/996 від 05 квітня 2019 року.
28 травня 2019 року Позивачка тримала лист від Відповідача № 13292/ФОП/10-36-10-01, яким її повідомлено, що Головне управління ДФС у Київській області залишило без розгляду скаргу від 11 травня 2019 року, у зв'язку з тим, що вона надійшла до контролюючого органу, який не уповноважений її розглядати.
26 червня 2016 року Позивачкою подано до Державної фіскальної службу України адміністративну скаргу на рішення Києво-Святошинського управління ГУ ДФС у Київській області № 0060295406/996 від 05 квітня 2019 року та рішення Головного управління ДФС у Київській області про залишення скарги без розгляду від 28 травня 2019 року.
25 липня 2019 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення про залишення скарги без розгляду № 35491/6/99-99-11-05-02-25.
Не погоджуючись з рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, Позивачка звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI).
Пунктами 2, 31 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 4 вказаного Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Як убачається з пунктів 5, 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953) (далі - Інструкція № 449), сплата єдиного внеску здійснюється за місцем: обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується, в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.
Частиною десятою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до вимог пунктів 1, 2 розділу VII Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Частинами 11, 12 статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що у разі несвоєчасної або не у повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з вимогами пунктом 6 частини 1 статті 13 Закону № 2464-VI органи доходів і зборів мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Відповідно до вимог частини 11 статті 9, частин 10 і 11 статті 25 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 12 жовтня 2004 року по 17 травня 2017 року Позивачка перебувала на обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування у ГУ ДПС у Луганській області, ДПІ у м. Лисичанську (Ленінський район м. Луганськ) та лише з 18 травня 2017 року перебуває на обліку у Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, вказані обставини сторонами не заперечуються.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач прийняв рішення № 0060295406/996 від 05 квітня 2019 року, яким Позивачці за період з 21 жовтня 2014 року по 29 березня 2019 року нараховано штраф у розмірі 5541 грн. 79 коп. та пеню у розмірі 11 999 грн. 07 коп.
Оскільки, на час виникнення спірних правовідносин Позивачка перебувала на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, норми Закону № 2464 підлягають застосуванню з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02 вересня 2014 року "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Підпунктом 8 пункту 4 ст. 11 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3, в наступному 9-4, такого змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Колегія суддів зазначає, що недоїмка, яка виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід'ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Згідно з вимогами абз. 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратив чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 достатньо лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
При цьому, платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції без встановлення додаткових умов, зокрема, отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України. Отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України є додатковою умовою звільнення від відповідальності для інших зобов'язань.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що Позивачка звільняється від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, з чим погоджується колегія суддів.
Дана правова позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18.
Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Таким чином, оскільки Позивачка на період проведення антитерористичної операції звільнена від виконання обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність заборони у застосуванні до Позивачки з квітня 2014 року по 17 травня 2017 року (18 травня 2017 року Позивачку взято на облік в Києво-Святошинську ОДПІ ГУ ДПС у Київській області) заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює формування та направлення Позивачці рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Щодо застосування до Позивачки штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску періоду з 18 травня 2017 року по 29 березня 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено колегією суддів, штрафні санкції та пеня протиправно нараховувалися Позивачці за період з квітня 2014 року по 17 травня 2017 року, коли вона перебувала на обліку в Луганській області і внаслідок проведення антитерористичної операції не мала можливості вчасно виконувати обов'язок щодо сплати єдиного внеску і на підставі наведених норм закону була звільнена від відповідальності за його несвоєчасну сплату.
Як вбачається з матеріалів справи, з 18 травня 2017 року Позивачка перебуває на обліку у Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
Так, 13 грудня 2017 року Позивачкою до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було подано звітність про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску за 2014 рік; звітність про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску за 2015 рік; звітність про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску за 2016 рік.
29 січня 2018 року до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Позивачкою подано звітність про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску за 2017 рік та 01 квітня 2019 року подано звіт про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску за 2018 рік.
На виконання вимоги Торгово-промислової палати України Позивачкою сплачено ЄСВ за всі періоди, що підтверджується дублікатами квитанцій наявними в матеріалах справи: № Р24А336705154А60852 від 12 грудня 2017 року на суму 11 172 грн. 27 коп. (за 2015-2017 рр.); № 0.0.1230556403.1 від 04 січня 2019 року на суму 13 335 грн. 18 коп. (за 12.2017-12.2018 рр.); № 0.0.1311862829.1 від 29 березня 2019 року на суму 6750 грн. 50 коп. (за 03.2019-03.2019 р.); № 0.0.1255590620.1 від 31 січня 2019 року на суму 820 грн. 00 коп. (за 01.2019-01.2019 р.); № 0.0.1285487795.1 від 03 березня 2019 року на суму 820 грн. 00 коп. (за 02.2019-02.2019 р.); № 0.0.1315747647.1 від 03 квітня 2019 року на суму 820 грн. 00 коп. (за 03.2019-03.2019 р.); № 0.0.1347648044.1 від 09 травня 2019 року на суму 918 грн. 06 коп.(за 04.2019-04.2019 р.); № 0.0.1347649020.1 від 09 травня 2019 року на суму 294 грн. 18 коп. (за 04.2019-04.2019 р.); № 0.0.1370599670.1 від 02 червня 2019 року на суму 918 грн. 06 коп. (за 05.2019-05.2019 р.).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Відповідачем до спірного рішення включено увесь період, за який утворено заборгованість, у тому числі й той, коли Позивачку було звільнено від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне рішення № 0060295406/996 від 05 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.10.2014 року до 29.03.2019 року прийнято податковим органом всупереч норм та вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.
Натомість, Позивачкою надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує позовні вимоги.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Київській області викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушень норм процесуального та матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко
Повний текст складено 04.06.2020 року.