Справа № 759/14905/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
03 червня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Шурка О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, про:
- визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в оформленні статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії;
- зобов'язання відповідача прийняти заяву про надання позивачу статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та зобов'язання видати посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, встановленого зразка;
- визнання за позивачем статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2020 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Зобов'язано Київську міську державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, встановленого зразку.
В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції на норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач на підставі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0968427 від 03 травня 2018 року, визнаний інвалідом 2 групи з 25 квітня 2018 року захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, довічно.
Відповідно до експертного висновку № 1961 від 30 квітня 2015 року, наданого Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України на засіданні № 24 від 28 квітня 2015 року, вирішено, що за основним діагнозом захворювання ОСОБА_1 , пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
ОСОБА_1 належить до потерпілого 4 категорії, що підтверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю, серії НОМЕР_1 від 19 червня 1996 року.
За результатами розгляду звернення позивача від 20 серпня 2018 року № 989, Управління праці та соціального захисту населення Святошинської РДА листом від 03 вересня 2018 року № 13251/35-01/15 відмовило з урахуванням Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», у встановленні ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення категорії 1.
Позивач, не погоджуючись із зазначеними діями органу соціального захисту, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Зважаючи на вказане вище, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років (п. 4 ч. 1).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 цього Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Отже, для отримання постраждалими статусу категорії 1 необхідні три умови: 1) інвалідність; 2) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи; 3) причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.
Відповідно до положень ст. 65 Закону № 796-XII, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Згідно абз. 2 п. 11 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551, посвідчення видаються особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
Як встановлено судом першої інстанцій, рішення відповідача, яким відмовлено позивачу у видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, мотивовано відсутністю з 01.01.2015 у переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю та скасування ст. 23 Закону № 796-XII, якою передбачалося надання відповідних пільг і компенсацій особам, віднесеним до 4 категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Разом з тим, окружним судом досліджено, що позивач став інвалідом, внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0968427 від 03 травня 2018 року та експертним висновком № 1961 від 30 квітня 2015 року, наданим Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України на засіданні № 24 від 28 квітня 2015 року.
Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій до ухвалення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, містилось у ст. 2 Закону № 796-XII. Відповідно до змісту цієї статті, до зон радіоактивного забруднення було віднесено такі зони: (1) зона відчуження, (2) зона безумовного (обов'язкового) відселення, (3) зона гарантованого добровільного відселення та (4) зона посиленого радіоекологічного контролю.
Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилось у ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
01.01.2015 набув чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, яким ст. 2 Закону № 796-XII було виключено (п. п. 1 п. 4). Виключено також абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.
Натомість, цим законом не передбачено, що раніше видані посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, є недійсними.
Позивач набув статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 19.06.1996, тобто, до 01.01.2015 і цей статус є безстроковий.
Водночас, виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю, не позбавляє позивача статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки такий статус було набуто правомірно, а законні підстави для його припинення відсутні.
Крім того, слід зазначити, що Закон № 796-XII у редакції, чинній після 01.01.2015, передбачає надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, певних пільг та компенсацій. Зокрема, ст. 51, 56 вказаного Закону передбачають надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, додаткової пенсії та пільг щодо обчислення стажу роботи (служби).
Тож, виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій, не позбавляє статусу потерпілого осіб, яким раніше було встановлено статус і видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Особа, якій видано безтермінове посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), для цілей застосування п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-XII, вважається потерпілим від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.03.2019 (справа № 697/121/17).
Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.
Враховуючи викладене та той факт, що позивачу встановлено друга група інвалідності (захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС), останній має право на отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Зазначена правова позиція також висвітлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі № 357/8174/17, від 13.05.2020 у справі № 826/5356/17.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Посилання в апеляційній скарзі зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції, а апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені стороною відповідача під час розгляду справи, з урахуванням яких судом вже надана оцінка встановленим обставинам справи.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2020 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко