П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2435/19
Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, (суддя Хом'якова В.В., м. Херсон, повний текст рішення складений 12 лютого 2020 року) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Херсонської міської ради Матвєєва Анатолія Андрійовича про скасування рішення «Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень» №48151970 від 08.08.2019 та зобов'язання вчинити певні дії,-
18 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Херсонської міської ради Матвєєва А.А., в якому просила:
- скасувати рішення Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Херсонської міської ради Матвєєва А.А. «Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень» №48151970 від 08 серпня 2019 року;
- зобов'язати Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Херсонської міської ради Матвєєва А.А. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні цього позову.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позов.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що державним реєстратором Матвєєвим А.А. було винесено рішення №48151970 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з тих підстав, що в поданій заявником постанові Дніпровського районного суду м. Херсон від 29 березня 2005 року знятий арешт, накладений відповідно до постанови слідчого СУ УМВС України в Херсонській області від 21.11.2003 року, проте за результатами пошуку інформації державним реєстратором встановлено, що арешт накладений на підставі листа СУ УМВС України у Херсонській області №8/5135 від 26.12.2003 року. Тому позивачка вважає, що відповідач протиправно проігнорував судове рішення і незаконно послався, як на підставу відмови позивачу у реєстрації зняття обтяжень, на супровідний лист до постанови слідчого СУ УМВД України в Херсонській області від 21.11.2003 р., яка скасована постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 29 березня 2005 року.
Отже, апелянт вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що сам по собі супровідний лист слідчого від №8/5135 від 26.12.2003 року є додатком до офіційного документа - постанови слідчого від 21.11.2003 року, яка скасована рішенням суду.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі …подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником квартири №20, загальною площею 49.8 кв.м, у м. Херсоні, вул. Чорноморська, 64 . Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.12.2016 р.
07.08.2019 позивачкою подано до Державного реєстраційного відділу державної реєстраційної служби реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Херсонської міської ради заяву (реєстраційний номер 35351085) про державну реєстрацію зняття обтяження у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_1 . До заяви позивачем були додані документи, які передбачені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 22.06.13 р. №703, зокрема, постанова Дніпровського районного суду м. Херсона від 29 березня 2005 року про скасування арешту майна, правовстановлюючий документ та технічний паспорт на квартиру, яка належить ОСОБА_1 , акт про реєстрацію місця проживання.
08.08.2019 р. державним реєстратором Матвєєвим А . А. було винесено рішення №48151970 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з тих підстав, що в поданій заявником постанові суду від 29 березня 2005 року знятий арешт, накладений відповідно до постанови слідчого СУ УМВС України в Херсонській області від 21.11.2003 р., проте за результатами пошуку інформації державним реєстратором встановлено, що арешт накладений на підставі листа СУ УМВС України у Херсонській області №8/5135 від 26.12.2003 р.
Відмова державного реєстратора мотивована посиланням на ст. 24 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пп. 18, 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127, а саме: «подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. В постанові Дніпровського районного суду від 29.03.2005 знімається арешт, накладений відповідно до постанови слідчого СУ УМВС України в Херсонській області від 21.11.2003 р., проте, за результатами пошуку інформації встановлено, що арешт, щодо якого звернувся заявник, накладений на підставі листа СУ УМВС України у Херсонській області №8/5135 від 26.12.2003 р.».
Не погоджуючись з рішенням Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Херсонської міської ради Матвєєва А.А. №48151970 від 08 серпня 2019 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням від 29.03.2005 року Дніпровського районного суду був знятий арешт з майна позивача, в тому числі квартири АДРЕСА_1 , який був накладений слідчим ОВС УМВС України в Херсонській області Дяченко Я.Н. згідно постанови від 21.11.2003 року, і нічого не зазначається про лист №8/5135 від 26.12.2003 р. того самого слідчого Дяченко , який вказаний як підстава обтяження (арешт квартири) в Державному реєстрі обтяжень. Ототожнювати постанову слідчого від 21.11.2003 р. про арешт майна із листом слідчого №8/5135 від 26.12.2003 р. суд вважає необґрунтованим.
Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України права і свободи громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України установлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.
Приписами ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом і в інший спосіб, який не суперечить закону та забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється, окрім іншого, на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій: вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 р.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 3 ст. 10 Закону №1952-ІV передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, наявність обтяжень прав на нерухоме майно; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Реєстрація здійснюється державним реєстратором, який самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону №1952-IV рішення державного реєстратора можуть бути оскаржені до Мінюсту України, його територіальних органів або до суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1127 від 25.12.2015 р. (далі Порядок №1127) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Державний реєстратор, уповноважена особа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис.
Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа обов'язково зазначають відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав, передбачені Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. №1141. Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону №1952-IV в редакції від 27.01.2005 року Державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав на підставі: договору застави (іпотеки) нерухомого майна; ухвали суду про забезпечення позову; рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно; рішення суду про визнання власника нерухомого майна банкрутом; постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; накладення заборони на відчуження нерухомого майна посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради в населених пунктах, де немає нотаріусів; інших актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2003 року був накладений арешт на нерухоме майно позивачки, а саме квартири АДРЕСА_1 згідно постанови слідчого ОВС УМВС України в Херсонській області Дяченка Я.Н. від 21.11.2003 року. Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 13) підставою для обтяження (арешт квартири) зазначено лист №8/5135 від 26.12.2003 року того самого слідчого Дяченка Я.Н . Постановою Дніпровського районного суду м. Херсон від 29.03.2005 року (а.с.10) знятий арешт з квартири позивачки, який був накладений згідно вищезазначеної постанови слідчого Дяченка Я.Н .
Колегія суддів звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 23 Закону №1952-IV (в редакції від 27.01.2005 року) під час реєстрації спірного арешту квартири позивачки передбачала вичерпний перелік підстав для реєстрації обтяжень на нерухоме майно і в жодній з них не зазначено про лист слідчого, який може слугувати підставою для реєстрації обтяження на нерухоме майно. Отже, в даному випадку підставою для реєстрації обтяження на нерухоме майно мала бути вказана постанова слідчого.
Отже, є всі наявні підстави, щоб вважати, що лист №8/5135 від 26.12.2003 року є лише додатком, яким направлено постанову слідчого Дяченка від 21.11.2003 року для реєстрації арешту.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що державний реєстратор приймаючи оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації зняття арешту з майна, діяв протиправно.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини порушення норм матеріального права уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Враховуючи вищевикладене та для повного забезпечення захисту прав позивачки суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправним рішення Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Херсонської міської ради Матвєєва А.А. та зобов'язати його вчинити дії щодо реєстрації скасування арешту нерухомого майна за №18162967 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції неправильно з'ясував обставини справи та допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає повному задоволенню.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю та вийти за межі позовних вимог.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Херсонської міської ради Матвєєва Анатолія Андрійовича «Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень» №48151970 від 08 серпня 2019 року.
Зобов'язати Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Херсонської міської ради Матвєєва Анатолія Андрійовича вчинити дії щодо реєстрації скасування арешту нерухомого майна за №18162967 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно на підставі заяви за реєстраційним номером 35351085 ОСОБА_1 та Постанови судді Дніпровського районного суду м. Херсона від 29.03.2005 року про зняття арешту, накладеного постановою слідчого СУ УМВС України в Херсонській області від 21.11.2003 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов