П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5600/19
Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.
при секретарі -Поповій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до заступника міського голови Чорноморської міської ради Одеської області Ясніцького Олександра Олександровича, Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, про визнання дій протиправними,-
В вересні 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до заступника міського голови Чорноморської міської ради Одеської області Ясніцького Олександра Олександровича (надалі - відповідач-1, заступник міського голови), Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області (надалі - відповідач-2, Виконавчий комітет), в якому просив:
- визнати протиправними дії Виконавчого комітету та заступника міського голови щодо направлення та підписання 14.05.2019 року до Міністерства юстиції України скарги на рішення державного реєстратора Бондаря Олексія Миколайовича - суб'єкта державної реєстрації КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» щодо проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на 44 машино-місця за №№1-44, за адресою: АДРЕСА_1 (вих. №1-11-346).
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що звернення Виконавчого комітету до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора Бондаря О.М. - суб'єкта державної реєстрації КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» щодо проведення державної реєстрації прав на 44 машино-місць, не мало під собою жодної правової підстави, виходячи з відкритих даних, розміщених за електронною адресою Чорноморської міської ради Одеської області. Між зверненням гр. ОСОБА_2 24.01.2019 року та зверненням Виконавчого комітету з вказаною скаргою 14.05.2019 року відсутній будь-який зв'язок. Також позивач зазначив, що заступник міського голови не був уповноважений підписувати скаргу Виконавчого комітету.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на засіданні постійної комісії з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою Чорноморської міської ради Одеської області, яке відбулось 14.02.2019 року (протокол №51) другим питанням порядку денного була розглянута заява гр. ОСОБА_2 від 24.01.2019 року №1000 щодо будівництва невідомими особами місць для зберігання транспортних засобів, продаж яких здійснюється забудовником житлового будинку ТОВ «Білдінг Групп», біля багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, та було вирішено розглянути на наступному засіданні постійної комісії та запросити на засідання представників ТОВ «Білдінг Групп», ТОВ «Колора».
19.03.2019 року відбулося засідання постійної комісії з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою (протокол №53), на якому була розглянута заява гр. ОСОБА_2 від 24.01.2019 року №1000, комісією було вирішено рекомендувати управлінню державної реєстрації прав та правового забезпечення Чорноморської міської ради розглянути питання щодо подання до Міністерства юстиції України листа зі скаргою на рішення державного реєстратора щодо реєстрації машино-місць за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання доручення постійної депутатської комісії з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою, та рекомендацій Управління державної реєстрації прав та правового забезпечення, та враховуючи п.2.1.2 Положення про Управління архітектури та містобудування Чорноморської міської ради, Виконавчим комітетом була підготовлена та направлена скарга до Міністерства юстиції України від 14.05.2019 року за №1-11-346 на рішення, дії державного реєстратора Бондаря О.М., суб'єкта державної реєстрації КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», щодо проведеної державної реєстрації прав на машино-місця з 1-44 за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1.
Листом від 10.06.2019 року №12477-26-19/1921 Міністерством юстиції України було повідомлено Виконавчий комітет про дату та час і місце розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
13.06.2019 року відбулося засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, за результатами якої на підставі п.1 ч.6 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було прийнято рішення у формі наказу Міністерства юстиції України від 27.06.2019 року №247/7 «Про відмову у задоволені скарги Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області від 14.05.2019 року №1-11-346», оскільки у скарзі відсутні обставини, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.
Листом від 27.06.2019 року №7/12477-26-19/1921 Міністерством юстиції України було надіслано наказ від 27.06.2019 року №2471/7 «Про відмову у задоволені скарги Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області від 14.05.2019 року №1-11-346».
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ані право на мирне володіння майном, ані охоронюваний законом інтерес позивача порушені не були, і порушень прав позивача чи охоронюваного законом інтересу у сфері публічно-правових відносин не відбулося.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 3 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, зокрема, можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, організовувати їх проведення.
Згідно п.«б» пп.3 ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Частиною 5 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено.
Рішенням Чорноморської міської ради Одеської області від 01.03.2019 року №399-VII було затверджено посадові обов'язки заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Ясніцького О.О., зокрема п.2 визначено, що він здійснює повноваження виконавчих органів Чорноморської міської ради у сфері будівництва, а п.14 визначено, що він сприяє у встановленому законом порядку контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної документації при плануванні та забудові території міста, тощо. Крім того, з вищевказаних посадових обов'язків вбачається, що Ясніцький О.О. є заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів Чорноморської міської ради Одеської області.
З наведеного вбачається, що у Виконавчого комітету є право звертатися до Міністерства юстиції зі скаргами на рішення державних реєстраторів, з питань, які стосуються забудови території міста Чорноморська, а у заступника міського голови, згідно його посадових обов'язків, є право на підписання таких скарг від імені Виконавчого комітету.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 ст.55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 ст.3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 ст.55 Конституції України та статей 2, 5 КАС України.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
У рішенні від 01.12.2004 року №18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин в наслідок рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, але для відновлення порушеного права особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
При цьому, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Враховуючи наведене, суд вирішуючи спір повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, під час розгляду справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються під час розгляду справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 року у справі №522/3665/17, а також Верховним Судом України у постанові від 15.12.2015 року у справі №800/206/15.
Також, є вірними доводи відповідачів про відсутність порушеного права чи інтересу позивача внаслідок вчинення Виконавчим комітетом оскаржуваних дій, що не породжує для позивача права на судовий захист.
Разом з тим, позивачем не наведено обґрунтованих мотивів та не надано відповідних доказів, яким саме чином подання Виконавчим комітетом скарги від 14.05.2019 року порушує його права або інтереси. При цьому, у задоволенні скарги Виконавчого комітету було відмовлено.
Отже, враховуючи наведене та те, що порушень прав позивача або охоронюваного законом інтересу у сфері публічно-правових відносин не відбулося, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 04 червня 2020 року.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.