04 червня 2020 року
Київ
справа №360/4929/19
адміністративне провадження №К/9901/13154/20
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду 04 лютого 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
15 травня 2020 року Головне управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУ НП в Луганській області) подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луганського окружного адміністративного суду 04 лютого 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року.
Зі змісту судових рішень у справі №360/4929/19 вбачається, що позивач проходив службу на посаді, що у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник послався на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №820/1134/17 та від 07 серпня 2019 року у справі № 820/5122/17. Перевіряючи доводи заявника щодо неврахування висновків Верховного Суду та аналізуючи зміст зазначених ним постанов Верховного Суду, судом касаційної інстанції встановлено, що обставини справи, встановлені у справах №820/1134/17, 820/5122/17 не є подібними до спірних правовідносин. Так у справі №820/1134/17 суди попередніх інстанцій, з висновками яких погодився Верховний Суд, дійшли висновку про відсутність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки затримка належних йому виплат, зокрема, одноразової грошової допомоги при звільненні сталася не з вини роботодавця. У справі №820/5122/17 вирішувався спір щодо невиплати звільненому працівнику органів внутрішніх справ надурочних, грошової компенсації за понаднормовий час, компенсацій за невикористані відпустки, в умовах режимних обмежень та за роботу з документами, що становлять державну таємницю. Відмовляючи у позові у цій справі, суди встановили відсутність заборгованості із зазначених виплат перед позивачем і тому відмовили у позові.
Натомість предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки позивачу вчасно не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні не з вини позивача.
Наведене спростовує доводи ГУ НП в Луганській області щодо подібності обставинам цієї справи обставинам, встановленим у справах № 820/1134/17 та № 820/5122/14.
Інші доводи та аргументи заявника скарги зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи те, що заявником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду 04 лютого 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко