04 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 344/18034/19 пров. № А/857/2371/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Старунського Д. М.
суддів -Качмара В. Я.
Курильця А. Р.
за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові заяву ОСОБА_1 , поданої представником Котиком Романом Васильовичем , про ухвалення додаткового судового рішення у справі №344/18034/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника - начальника УПМП та МВ Івано-Франківської митниці ДС Сучака Сергія Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення,
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову в справі про порушення митних правил №144/20600/19 від 24 вересня 2019 року, винесену Заступником начальника - начальником УПМП та МВ Івано-Франківської митниці ДС Сучак С.В., якою громадянку ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 43 579,05 грн. Провадження в справі про порушення ОСОБА_1 митних правил закрито.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції скаргу, Галицька митниця Держмитслужби оскаржила його в апеляційному порядку. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2020 року у справі №344/18034/19 скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Котик Р.В. , як представник ОСОБА_1 , 01.05.2020 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі з питань щодо залучення Галицької митниці Держмитслужби в число учасників справи та сплати Галицькою митницею Держмитслужби судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи, те що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року ухвалена у судовому засіданні з участю представника позивача, розгляд заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення здійснюється у відкритому судовому засіданні.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що у відповідності до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.4 ст.229, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні такої, виходячи з наступних підстав.
За змістом частин першої та другої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 надано роз'яснення щодо застосування норм Кодексу адміністративного судочинства України щодо ухвалення додаткового судового рішення.
Так, за правилами Кодексу адміністративного судочинства України суд будь-якої інстанції може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення лише у випадках, передбачених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
З матеріалів справи видно, що 12 березня 2020 року Восьмим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Щодо поставлених у заяві про ухвалення додаткового судового рішення питань про прийняття апеляційної скарги без вирішення питання про залучення Галицької митниці в число учасників справи та ухвалення судового рішення без вирішення питання щодо сплати Галицькою митницею судового збору, то колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Однією із підстав ухвалення додаткового судового рішення є вирішення судом питання про судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.6 вказаної статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тобто, законодавцем визначено, що суд апеляційної інстанції уповноважений у разі зміни судового рішення або ухвалення нового відповідно змінити розподіл судових витрат з урахуванням нових результатів вирішення справи.
В той же час, відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2020 року, колегія суддів брала до уваги категорію адміністративної справи, зі змісту якої та згідно оскарженого рішення суду вбачалось, що таке ухвалене за результатами розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Предметом позову у справі №344/18034/19 є вимога про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил від 24 вересня 2019 року №144/20600/19.
Станом на 02 березня 2020 року (дата постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження) суд апеляційної інстанції при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховував висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При постановленні 13 грудня 2016 року у справі № 306/17/16-а (№ 21-1410а16) та 31 січня 2017 року у справі № 298/1232/15-а Верховний Суд України сформулював правову позицію, що у справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, статей 2, 3, 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI позивач звільняється від сплати судового збору. КУпАП дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції. У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення. У зв'язку з цим за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає. Необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об'єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення провадиться з урахуванням положень статей 287, 288 КУпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми Закону України "Про судовий збір» № 3674-VI не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги.
18 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду, приймаючи постанову у справі № 543/775/17 (провадження № 11-1287апп18) відступила від такого висновку, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем і відповідачем судового рішення, яка складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому Велика Палата ВС зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір» № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Водночас, постановляючи ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі №344/18034/19 та ухвалюючи 12 березня 2020 року постанову у цій справі, колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду враховувала висновки щодо застосування норм права, що були наведені у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі № 306/17/16-а (№ 21-1410а16) та 31 січня 2017 року у справі № 298/1232/15-а та не врахувала висновок, Верховного Суду, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17 (провадження № 11-1287апп18), оскільки такий на вказаний час ще не існував.
З урахуванням такої практики Верховного Суду на час ухвалення судових рішень у справі підстав для зобов'язання Галицької митниці Держмитслужби сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги не було, як і не було підстав для розподілу судових витрат, які сторони у справі не понесли.
Вказане виключає можливість провести розподіл судових витрат, оскільки такі сторонами понесені не були.
Що стосується поставленого у заяві про ухвалення додаткового судового рішення питання про не залучення Галицької митниці Держмитслужби в число учасників справи, то таке за правилами частини 1 статті 252 КАС України не може бути предметом ухвалення додаткового судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 858 від 02.10.2019 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби» згідно Додатків 1, 2 та наказу ДФС України № 30-рг від 25 листопада 2019 року «Про організацію митниць ДФС» з 28.11.2019 розпочато реорганізацію Івано-Франківської митниці ДФС шляхом приєднання до утвореної Галицької митниці Держмитслужби.
З дня набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України № 227 від 06.12.2019 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» повноваження Івано-Франківської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби. Отож, Галицька митниця Держмитслужби є належним відповідачем у зв'язку з припиненням функцій та повноважень Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої представником Котиком Р.В., про ухвалення додаткового судового рішення з питань не залучення Галицької митниці до участі в розгляді справи та несплати нею судового збору при поданні апеляційної скарги необхідно відмовити.
За правилами частин 4 та 5 статті 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Керуючись статтями 229, 252, 311, 313, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої представником Котиком Романом Васильовичем , про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Д. М. Старунський
судді В. Я. Качмар
А. Р. Курилець