04 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1529/20 пров. № А/857/5225/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Качмара В.Я., Курильця А.Р.,
за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,
представника відповідача Зубович-Яворської О.Я.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/1529/20 (ухвала постановлена в м. Львові, головуючий суддя Ланкевич А.З.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №7 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірними дій та зобов"язання вчинити дії,
ОСОБА_1 20.02.2020 звернувся в суд із адміністративним позовом до відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №7 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;- зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 на підставі заяви позивача від 26.07.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що він дізнався про своє порушене право лише 16.08.2019, а саме отримання відповіді на адвокатський запит із спірним рішенням, яке завірено 14.08.2019, а тому вважає, що граничний строк на звернення до адміністративного суду - 15.02.2020.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив вимоги наведені в ній та просив залишити її без задоволення.
У судовому засіданні представник відповідача просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Приймаючи дане рішення, суддя суду першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду врегульовані, зокрема, ст. 122 КАС України.
Як передбачено ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.
Предметом оскарження у даній справі є дії органу пенсійного фонду щодо відмови в призначенні пенсії та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 на підставі заяви позивача від 26.07.2018.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом засобами поштового зв'язку 14.02.2020, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
Як видно з матеріалів справи, зокрема, адміністративного позову та заяви про поновлення строку звернення до суду, підставою пропуску строку стало те, що позивач оскаржуване рішення відповідача щодо відмови йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не отримував, а дізнався про нього лише 16.08.2019, після отримання відповіді на адвокатський запит (а.с.33).
Зокрема, позивач вказує, що він був позбавлений можливості звернутись до суду для захисту своїх прав та інтересів, оскільки не знав про існування оскаржуваного рішення відповідача, яким йому відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Однак, у справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та переслідувати легітимну мету, враховуючи розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що позивач помилково ототожнює питання призначення пенсійних виплат, як першочергові (звернення до органу пенсійного фонду, отримання рішення про призначення або відмову в призначенні), та питання розгляду органом пенсійного фонду звернень громадян.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення не підлягає застосуванню встановлений ч. 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, оскільки це має наслідком неможливість реалізувати передбачене ч. 2 ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.
Звертаючись до Пенсійного фонду України із заявою про підтвердження наявного стажу як пільгового, кінцевою метою позивача було призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, тобто позивач мав би очікувати від відповідача певні пенсійні виплати.
Проте, як видно з матеріалів справи, в період з серпня 2018 року по теперішній час пенсія позивачу не призначена та, відповідно, ним не отримано жодної пенсійної виплати протягом двох років, а отже, не отримавши відповідного пенсійного забезпечення, позивач повинен був цікавитися про розгляд його звернення, і на погляд колегії суддів мав змогу дізнатися про результати розгляду поданої ним заяви.
Позивач мав усі правові підстави для вчасного звернення до суду з відповідним позовом у розумні строки, будь-яких перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять, як і підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Крім того, колегія суддів враховує те, що пенсія є періодичним платежем, а отже, не отримавши чи отримавши пенсію за певний місяць, особа повинна була дізнатись про порушення права на її отримання, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.12.2018 у справі №520/1353/17.
З поміж цього, при апеляційному перегляді представником відповідача надано суду лист Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №7 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.07.2019 №1626/03.08-11 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії, через не підтвердження відповідними первинними документами страхового стажу, який направлявся позивачу.
Відтак, посилання позивача на ту обставину, що про порушення своїх прав йому стало відомо лише 16.08.2019, а до цього моменту він не знав та не міг знати про існування оскаржуваного рішення, на переконання колегії суддів є непереконливими.
За таких обставин, оскаржувана ухвала винесена відповідно до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/1529/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. Я. Качмар
А. Р. Курилець