03 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/11582/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 р. у справі № 160/11582/19 (м. Дніпро, суддя Сліпець Н.Є.)
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про скасування податкових повідомлень-рішень в частині, -
19 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив:
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2019 року №0069535-5240-0461 в частині завищення ОСОБА_1 суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1 361,99 грн. та податкове повідомлення-рішення від 09.10.2019 року №0069533-5240-0461 в частині завищення ОСОБА_1 суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 9 416,08 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020р. у справі № 160/11582/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.10.2019 року №0069535-5240-0461 в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік у сумі 1 361,99 грн., в іншій частині залишено без змін.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.10.2019 року №0069533-5240-0461 в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік у сумі 9 416,08 грн., в іншій частині залишено без змін.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платників податків, зокрема, документів на право власності (п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК Ураїни). При нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки податковий орган враховує площу приміщення, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року та ставку податку, яка встановлена рішенням міської ради та не перевищує 3%. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020р. у справі № 160/11582/19 скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником об'єктів житлової нерухомості, а саме:
- домоволодіння, загальною площею - 329,10 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в (а.с.9);
- квартири, загальною площею - 47,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10).
За висновками податкового органу такі об'єкти нерухомості, відповідно до вимог пп.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв'язку з чим Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.10.2019 року, а саме:
- №0069535-5240-0461, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік у сумі 1 388,03 грн. (а.с.24);
- №0069533-5240-0461, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік у сумі 9 596,68 грн(а.с.25).
При визначенні вказаних сум податкових зобов'язань податковий орган виходив з наступних розрахунків: відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно загальна площа об'єктів ОСОБА_1 склала - 376,70 кв.м., при цьому застосовано пільгу - 180 кв.м. Таким чином, площа, котра підлягає оподаткуванню після застосування пільги склала 196,7 кв.м. (376,70 кв.м. - 180 кв.м.). Рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №12/27 встановлено розмір ставки на 2018 рік - 1,5%. Тому розмір мінімальної заробітної плати у 2018 році - 3 723 грн. (1,5% - 55,85).
Отже, сума склалася наступним чином: 196,7 кв.м. ( площа, котра оподатковується) * 55,85 (ставка податку) = 10 984,71 грн. (загальна сума за два об'єкти оподаткування).
З урахуванням питомої ваги площі об'єктів сума за квартиру становить 1 388,03 грн. (0,126 (питома вага) * 10 984,71 грн. (загальна сума за два об'єкти)); сума за домоволодіння становить 9 596,68 грн. (0,874 (питома вага) * 10 984,71 грн. (загальна сума за два об'єкти)).
Позивач зазначив, що, приймаючи податкові повідомлення-рішення, податковий орган протиправно не виключив з бази оподаткування площу допоміжних приміщень будинку у розмірі 193 кв.м., передбачену, як пільгову, додатком №2 рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №12/27.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень від 09.10.2019 року, податковий орган, як суб'єкт виконавчої влади, не застосував чинне рішення органу місцевого самоврядування в частині пільг для фізичних осіб, наданих відповідно до пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України (далі ПК України), чим фактично збільшив площу оподаткування.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що ї передбачені Конституцією та законами України.
Нормами пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
За приписами статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України встановлено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Згідно підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 12/27 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Дніпро» ставку податку встановлено у розмірі 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Додатком № 2 до вказаного рішення встановлений перелік пільг для фізичних і юридичних осіб, наданих відповідно до пункту 266.4 статті 266 ПК України, зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Пунктом 2.3. додатку № 2 передбачено, що звільняються від сплати податку фізичні та юридичні особи, зокрема за господарські, у тому числі присадибні будівлі, що перебувають у їх власності, допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.
Згідно з частиною першою статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Підпункт 14.1.15 статі 14 ПК №України визначає що будівлі - це земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності;
Відповідно до підпункту 14.1.129 ст.14 ПК України об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до житлового фонду, дачні та садові будинки. Серед будівель, віднесених до житлового фонду, виділяють в тому числі житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.
Згідно з пп. «е» пп. 14.1.129-1 ст.14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.
Колегія суддів зауважує, що об'єктом оподаткування згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст.266 ПК України є об'єкт житлової та нежитловою нерухомості, в тому числі його частка, а базою оподаткування відповідно до пп. 266.3.1, 266.3.2. п. 266.3 ст. 266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової нерухомості, а не лише житлова площа будинку.
Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.10.2012 року (а.с.9) об'єкт домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 в складається з житлового будинку садибного типу житловою площею 136,1 кв.м. та має загальну площу 329,1 кв.м.
Індивідуальний (садибний) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, установлених законом, нормативно-правовими актами, поверховість якої не має перевищувати чотирьох поверхів, призначена для постійного в ній проживання, що складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень, і прибудова до неї. Розташовані в будинку тераса, ганки з козирком, ганок, балкон, гараж є складовими частинами житлового будинку та відповідно входять до загальної площі об'єкта житлової нерухомості та до бази оподаткування податком на нерухоме майно. Розташовані в будинку нежитлові приміщення є складовою частиною житлового будинку до вказаного нерухомого майна, до якого неможливо застосувати норми Рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 12/27 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Дніпро» в частині застосування пільг для фізичних і юридичних осіб, наданих відповідно до пункту 266.4 статті 266 ПК України, зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки воно передбачає пільги для відокремлених від житлового будинку допоміжних господарських будівель та приміщень, які перелічені в пп. «е» пп. 14.1.129-1 ст.14 ПК України.
Пункт 2.3 Додатку №2 до Рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року узгоджується з пп. «е» пп. 14.1.129-1 ст.14 ПК України, який визначає, що господарські, у тому числі присадибні будівлі, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо належать до об'єктів нежитлової нерухомості.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України передбачені конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Податок на житловий будинок обчислюється з огляду на загальну площу такого об'єкта нерухомості незалежно від площі допоміжних приміщень такого будинку. Рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 12/27 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Дніпро» не містить в собі пільги зі сплати податку на допоміжні приміщення з об'єктів оподаткування житлової нерухомості, які є складовою частиною житлового будинку, або зменшення ставки податку на ці приміщення чи інших пільг, що у сукупності з зазначеними вище обставинами свідчать про правомірність прийняття вищевказаних повідомлень-рішень.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.10.2019 року №0069535-5240-0461 в частині податкового зобов'язання за 2018 рік у сумі 1 361,99 грн., та від 09.10.2019 року №0069533-5240-0461 0461 в частині податкового зобов'язання за 2018 рік у сумі 9 416,08 грн..
Відтак, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності і, на що не звернув увагу суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права, що свідчить про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020р. у справі № 160/11582/19 - скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова в повному обсязі складена 03.06.2020р.
Головуючий суддя О.М. Панченко
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов