28 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 807/58/18 пров. № А/857/636/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Качмара В.Я., Курильця А.Р.,
за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Євчинець Р.М.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі № 807/58/18 (рішення ухвалено в м. Ужгороді, головуючий суддя Микуляк П.П.. повне судове рішення складено 18.03.2019) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 25.01.2018 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 за №420987-13 ГУ ДФС у Закарпатській області.
В обґрунтування позову зазначає, що 07.08.2017 ним було отримано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатської області від 30.06.2017 за №420987-13. Позивач вважає, що відповідно до ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку, плати за землю, відтак транспортний податок згідно з нормами діючого Податкового кодексу України є місцевим податком, водночас особливість місцевих податків полягає у тому, що вони за законом не можуть бути встановленні безпосередньо рішенням Верховної Ради України. Так, відповідно до п.8.3 ст.8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Позивач зазначив, що з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, очевидним є протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2017 рік.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції скаргу, позивач ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
Позивач апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що транспортний податок у 2017 році не може бути визнаний обов'язковим до сплати, адже місцеві ради не приймали і не могли офіційно оприлюднити до 15 липня 2017 року рішення про встановлення такого податку, а отже 2017 - це плановий період, а 2018 рік вже бюджетний період. За наведеного вважає протиправним визначення йому податкового зобов'язання з транспортного податку на 2017 рік.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з нею, вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною, а тому просить залишити її без задоволення.
У судовому засіданні позивач підтримав вимоги наведені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 07 серпня 2017 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 №420987-13 ГУ ДФС у Закарпатської області, яким ОСОБА_1 відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб, код платежу18011000, за податковий період 2017 року у розмірі 25000,00 грн.
Не погодившись з податковим-повідомленням рішенням, вважаючи його неправомірним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що належний позивачеві автомобіль 2016 року випуску є об'єктом оподаткування у 2017 році відповідно до приписів ст.267ПК України, а тому дійшов висновку щодо правомірності прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами ст.265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю
Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.
01 січня 2017 року набрали чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII (далі по тексту Закон № 1797-VIII) та Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (далі по тексту Закон № 1791-VIII), якими, зокрема, внесено зміни до статті 267 Податкового кодексу України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.
Рішенням Ужгородської міської ради 27 сесії 6-го скликання від 16 січня 2015 року за №1618 «Про місцеві податки і збори» встановлено на території міста Ужгорода податок на майно, який складається зокрема з транспортного податку. Рішенням Ужгородської міської ради від 9 липня 2015 року за №1747 «Про справляння в м.Ужгород місцевих податків і зборів» затверджено відповідне Положення про транспортний податок. Дані рішення Ужгородської міської ради офіційно опубліковані в газеті «Ужгород» 20 січня 2015 та 22 серпня 2015 року.
Рішенням Ужгородської міської ради 12 сесії 7-го скликання від 30 березня 2017 року № 619 " внесено зміни до рішення 27 сесії міської ради 6-го скликання 09.07.2015 №1747 „Про справляння місцевих податків і зборів", зокрема пунктом 1.2 у пункті 2 Положення про транспортний податок у м.Ужгород цифри «750» замінено цифрами «375».
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Водночас, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1791-VIII установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України від 20 грудня 2016 року N 1791-VIII, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних відносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
За положеннями абзацу 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, з 01 січня 2017 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати.
Станом на 01 січня 2017 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3200 грн (стаття 8 Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік).
Отже, 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року складали 1200000 грн.
Таким чином, об'єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Судом встановлено, що позивачем у січні 2017 року придбано транспортний засіб Toyota Land Cruiser Prado 150, 2016 року випуску, державна реєстрація якого здійснена 27 січня 2017 року.
Враховуючи наведені вище норми законодавства та встановлені обставини, колегія суддів приходить до переконання, що належний позивачу автомобіль Toyota Land Cruiser Prado 150, 2016 року випуску, який придбано ним у січні 2017 року,відповідно до положень статті 267 ПК України є об'єктом оподаткування у 2017 році як легковий автомобіль, з року випуску якого минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість якого склала понад 1200000 грн.
На підставі встановленого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення є правомірним.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. В той же час відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію перед судом щодо правомірності прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення доказав. Відтак, на підставі встановленого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Згідно статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі № 807/58/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. Я. Качмар
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 04.06.2020