Справа № 826/12299/18
про залишення апеляційної скарги без руху
04 червня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Меблісам» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
У серпні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Меблісам» звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, 04 травня 2020 року Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - апелянт, ГУ ДПС у м. Києві) подало апеляційну скаргу.
Перевіривши апеляційну скаргу, колегією суддів встановлено, що вона подана з пропущенням тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та без документа про сплату судового збора.
Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Пунктом 1 частини 2 наведеної правової норми закріплено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного судового рішення.
Як убачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення складено 09 жовтня 2019 року. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги було 08 листопада 2019 року. Проте апеляційну скаргу направлено до суду першої інстанції лише 04 травня 2020 року, тобто поза межами встановленого приписами Кодексу адміністративного судочинства України процесуального строку.
На обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що вперше подана апеляційна скарга була повернута у зв'язку з несплатою судового збору, а положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не заборонено подавати апеляційну скаргу повторно. Також наголошує, що ним вживалися всі необхідні та залежні від нього дії щодо здійснення сплати судового збора.
Разом з тим, на переконання суду, такі причини пропуску процесуального строку не є поважними з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать, що вперше подану відповідачем апеляційну скаргу повернуто ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у зв'язку з тим, що апелянт не усунув недоліки скарги, а саме не сплатив судовий збір.
Слід зазначити, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №820/4420/18 та від 22 травня 2020 року у справі №826/9136/17.
Наявність у сторони права на звернення з апеляційною скаргою після її повернення саме по собі не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює останніх добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Додатково суд звертає увагу, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших поважних причин пропущення цього строку відповідач не зазначає.
Поряд з цим, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збора, яке обґрунтовано неможливістю сплати такого через відсутність відповідного фінансування.
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, згідно частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збора, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збора, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI у чинній редакції (далі - Закон).
Частиною 1 цієї правової норми передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збора на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збора перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Положеннями частини 2 статті 8 Закону закріплено, що суд може зменшити розмір судового збора або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Враховуючи, що підстав для відстрочення сплати судового збору, передбачених вищенаведеними нормами права, апелянтом не наведено, а судом - не встановлено, клопотання про відстрочення сплати судового збора задоволенню не підлягає.
Правові засади справляння судового збора, платники, об'єкти та розміри ставок судового збора, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збора визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI у відповідній редакції (далі - Закон).
Відповідно до положень статей 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на те, що предметом позову є рішення суб'єкта владних повноважень, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 1670002,44 грн., позовні вимоги є вимогами майнового характеру.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збора за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою складала 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями частини 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2020 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IХ встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збора за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, постановленого за результатами розгляду позову, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 2 пункта 3 частини 2 статті 4 Закону, складає 31530,00 грн. (2102,00 грн. х 15).
Однак, всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, ГУ ДПС у м. Києві до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збора.
Згідно частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи, що ГУ ДПС у м. Києві пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збора, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху та надання апелянту строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних причин пропущення процесуального строку та документа про сплату судового збора у розмірі 31530,00 грн. на такі реквізити: отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печер. р-н; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Керуючись статтями 133, 169, 248, 298, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження - неповажними.
У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про відстрочення сплати судового збора за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без руху.
Надати апелянту десятиденний строк з дня закінчення строку дії карантина, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), для усунення недоліків апеляційної скарги.
Якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
У разі не надання документа про сплату судового збора, апеляційна скарга буде повернута апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька