Справа № 580/165/20 Суддя (судді) першої інстанції: С.М. Гарань
03 червня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Черкаської області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності прокуратури Черкаської області;
- стягнути з прокуратури Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки усіх належних виплат при звільненні за період з дня звільнення 04.12.2019 до дня фактичного розрахунку 26.12.2019 у сумі 23569,48 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що наказом прокуратури Черкаської області від 03.12.2019 № 341к, позивача звільнено з посади заступника начальника слідчого відділу прокуратури Черкаської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», з 04 грудня 2019 року, однак, всупереч приписів 116 КЗпП України, остаточний розрахунок та усі належні виплати при звільненні проведено лише 26.12.2019 (виплата премії). Таким чином, позивач вважає, що, у зв'язку з невиплатою на день звільнення 04.12.2019 усіх сум заробітної плати, відповідач на виконання ст. 117 КЗпП України, повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльності та стягнуто з прокуратури Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за період з 04.12.2019 по 26.12.2019 в сумі 23569 (двадцять три тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) грн 48 коп. із відрахуванням загальнообов'язкових платежів.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 03.12.2019, наказом прокуратури Черкаської області №341к, звільнено з посади заступника начальника слідчого відділу прокуратури Черкаської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 04 грудня 2019 року.
У відповідності до розрахункового листа за грудень 2019 року та виписки по картковому рахунку АК КБ «Приватбанк», прокуратурою Черкаської області з позивачем здійснено розрахунок 04.12.2019 по заробітній платі, а саме, по заробітній платі за три робочі дні (оклад, вислуга років, надбавка за ОВР та індексація) та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.
23.12.2019 наказом прокурора Черкаської області № 411к, зобов'язано виплатити премію за грудень 2019 року з розрахунку 75% місячного фонду заробітної плати прокурорським працівникам органів прокуратури Черкаської області.
26.12.2019 у відповідності до виписки по картковому рахунку АК КБ «Приватбанк», позивачу здійснено зарахування грошових коштів від прокуратури Черкаської області з призначенням платежу заробітна плата, а саме, премія за грудень 2019 року в сумі 1397,08 грн.
У подальшому, 27.12.2019 позивач звернувся до прокурора Черкаської області щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки у виплаті заробітної плати по день фактичного розрахунку на підставі ст. 117 КЗпП України.
08.01.2020 прокуратурою Черкаської області за результатами розгляду заяви, позивача надано відповідь за вих. № 18-7вих-20 про відмову у здійсненні виплати середнього заробітку, внаслідок того, що премія позивачу виплачена на підставі наказу прокурора Черкаської області № 411к від 23.12.2019 у відповідності до Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 09.08.2017 № 234.
Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:
- оскільки визначення строків проведення розрахунку з прокурором при звільненні не врегулювано Законом України «Про прокуратуру», застосуванню підлягають положення Кодексу законів про працю України, які є загальними;
- виплата всіх належних сум позивачу повинна була бути здійснена відповідачем в день звільнення, а у разі якщо позивач у день звільнення не працював, то зазначені суми мали бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення позивачем звільненим працівником вимоги про розрахунок;
- факт затримки виплати всіх належних позивачу сум при звільненні не спростований відповідачем, а тому, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (виплата премії).
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ч. 2 ст. 81 Закону № 1697-VII, передбачено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.
Положеннями ч. 2 ст. 89 Закону України «Про прокуратуру», передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора.
Приписами ст. 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Під час розгляду даного спору по суті в суді першої інстанції було досліджено, що наказом Прокуратури Черкаської області від 03 грудня 2019 року № 341к, позивача звільнено з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 04 грудня 2019 року.
Відповідно до наказу прокурора Черкаської області від 23 грудня 2019 року № 411к, зобов'язано виплатити премію за грудень 2019 року з розрахунку 75% місячного фонду заробітної плати прокурорським працівникам органів прокуратури Черкаської області.
Як вказує сторона відповідача, після надходження наказу прокуратури про звільнення позивача з посади, відділом 04.12.2019 опрацьовано всі первинні документи, крім наказу на премію, якого на той момент за грудень 2019 року не був винесений керівником прокуратури.
Положеннями ст. 117 КЗпП України, передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що, вирішуючи питання про покладення на відповідача відповідальності за несвоєчасну виплату належних працівникові сум при звільненні, суд повинен встановити наявність підстав для проведення таких виплат у день звільнення працівника, а також, наявність вини такого органу.
Дана правова позиція висвітлена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 822/1622/16.
Підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31 травня 2012 року № 505, визначено, що преміювання працівників здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання.
Наказом Генерального прокурора України від 09 серпня 2018 року № 234, затверджено Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Згідно п. 3 розділу І вищевказаного Положення, премії виплачуються працівникам та членам Комісії на підставі наказів Генеральної прокуратури України, керівників регіональних прокуратур, ректора Національної академії прокуратури України, голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
З урахуванням наведеного, слідує, що право працівника на отримання премії у конкретно визначеному розмірі, виникає саме після визначення розміру премії та видачі відповідного наказу керівником установи саме за результатами роботи за конкретний період (за його підсумками), що, як правило, має місце у кінці певного періоду, зокрема, місяця.
У відповідності до п. 1 розділу ІІ Положення № 234, бухгалтерські служби обраховують середньовизначений розмір премії у відсотках і не пізніше 17 числа кожного місяця доводять його до відома кадрових підрозділів відповідних органів прокуратури, Національної академії прокуратури України, голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Пунктом 2 розділу ІІ Положення № 234 визначено, що щомісяця, до 17 числа, перший заступник або заступник Генерального прокурора, перші заступники або заступники керівників регіональних прокуратур, перший проректор чи проректор Національної академії прокуратури України, які згідно з розподілом обов'язків відповідають за організацію бухгалтерських служб, погоджують відповідно з Генеральним прокурором, керівниками регіональних прокуратур, ректором Національної академії прокуратури України середньовизначений розмір виплати, який спрямовується на преміювання працівників.
Ураховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав виплати позивачу премії за грудень 2019 року в день його звільнення, оскільки, підстави виплати грошових коштів виникли лише з часу видання прокурором Черкаської області наказу від 23 грудня 2019 року № 411к про преміювання за підсумками відпрацьованого місяця, з огляду на що, на день звільнення позивача з посади, у Прокуратури Черкаської області була відсутня можливість встановити фактичний розмір належних до виплати сум, що вказує на відсутність вини відповідача для можливості застосування приписів ст. 117 КЗпП України. На зазначене, суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 822/1622/16.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Висновки суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги Прокуратури Черкаської області.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення спору, з огляду на що, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції, прийнявши нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Прокуратури Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко