Справа № 320/7152/19 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
03 червня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №36 від 06.12.2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пп.1 п. 2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; зобов'язання відповідача повністю зарахувати до пільгового стажу роботи період роботи позивача гірничноробочим на маркшейдерських роботах з повним робочим днем в підземних умовах з 20.03.1989 року по 29.04.1992 року;
зобов'язання відповідача призначити і виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 29.12.2019 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимогу у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що спірний період роботи підтверджено відповідними записами в трудовій книжці та становить 3 роки 1 місяць 10 днів на підземних ділянках капітальних робіт на будівництві шахт і рудників, що відносяться до робіт з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за списком №1.
08.05.2020 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 27.11.2019 року після досягнення 57-річного віку ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зменшенням пенсійного віку.
До заяви було додано трудову книжку серії НОМЕР_1 , довідку Будівельно - монтажного управління №680 уточнюючу особливий характер роботи чи умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії від 23.11.2017 року №2/2-415 про періоди роботи: з 20.05.1989 року (наказ №113-к від 20.03.1989 року) по 25.05.1991 року (наказ №232-к від 23.05.1991 року) на підземній ділянці гірнокапітальних робіт гірником на маркшейдерських роботах з повним робочим днем в підземних умовах праці, що відноситься до Списку №1; з 26.05.1991 року (наказ №232-к від 23.05.1991 року) по 31.12.1991 року на підземній ділянці гірнокапітальних робіт змінним маркшейдером з повним робочим днем в підземних умовах праці, що відноситься до Списку №1; з 01.01.1992 року по 29.04.1992 року (наказ №157-к від 28.04.1992 року) на підземній ділянці гірнокапітальних робіт змінним маркшейдером з повним робочим днем в підземних умовах праці, що відноситься до Списку №1; особову картку з Будівельно - монтажного управління №680; архівну довідку Будівельно - монтажного управління №680 про заробітну плату від 22-10/519 від 20.11.2017 року про нараховану заробітну плату за період роботи з 1989 по 1992 роки.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 06.12.2019 року №36 було відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Підставою відмови зазначено, що пільговий стаж по Списку №1 становить 2 роки 10 місяців 21 день, а тому право на призначення пенсії за віком позивач набуде по досягненню 60 років.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22 Конституції України).
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 26 років по 31 грудня 2019 року.
Відповідно до пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення зазначеного Закону, зокрема положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Частиною 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина перша ).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
За змістом пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Виходячи з наведеного, чоловікам, які досягли 50 років, пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1 може бути призначена за наявності стажу роботи 25 років, з яких не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
Відповідно до п. 3 «Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими умовами праці, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 року, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно п.20 вищенаведеного Порядку у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Трудовою книжкою позивача підтверджується його робота у період з 20.03.1989 року по 29.04.1992 року (3 роки 1 місяць 10 днів) гірником на маркшейдерських роботах з повним робочим днем в підземних умовах праці в Будівельно - монтажному управлінні №680.
Довідкою Будівельно - монтажного управління №680 уточнюючою особливий характер роботи чи умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії від 23.11.2017 року №2/2-415 підтверджується факт роботи позивача повний робочий день в шкідливих умовах на зазначеній посаді у вказаний період.
Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, у вказаній довідці також вказано про те, що за час роботи позивача в Будівельно - монтажному управлінні №680 були періоди, які не зараховуються до спеціального стажу для призначення пільгової пенсії, а саме: відпустка без утримання з 04.06.1990 року по 29.06.1990 року та з 17.04.1992 року по 22.04.1992 року; знаходження на курсах підвищення кваліфікації з відривом від виробництва з 12.11.1990 року по 05.12.1990 року.
Таким чином, враховуючи наведені обставини стаж позивача на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 становить 2 роки 10 місяців 21 день.
Загальний трудовий стаж становить 37 років 10 місяців 1 день, що не заперечується сторонами.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
При цьому працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим пп. 1 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
За таких обставин, при наявності пільгового стажу у позивача 2 роки 10 місяців 21 день, страхового стажу 37 років 10 місяців 1 день, останній, з досягненням 57-річного віку, набув право на пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
У рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
В даному випадку доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В.Файдюк
Є.І.Мєзєнцев