Справа № 620/3572/19 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
03 червня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Рітейл" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Рітейл" до управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання незаконними та скасування постанови і припису,
ТОВ "ЛПГ Рітейл" (далі - позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач, УДАБІ у Чернігівській області ) про визнання протиправною та скасування постанови від 19.11.2019 року №12/1704 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності; визнання протиправним та скасування припису УДАБІ у Чернігівській області від 12.11.2019 року №73 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що автомобільний газозаправний пункт не є будівлею або спорудою, а тому повноваження відповідача не розповсюджуються на діяльність автомобільного газозаправного пункту. Також вказує, що інспектор отримав доступ до території об'єкту та самого об'єкту АГЗП, у вигляді єдиного цілісного модульного заводського виробу. Вказаний виріб розташований у вільному доступі, а тому посилання відповідача про недопущення до перевірки є протиправними та не відповідають дійсності. Крім того, апелянт послався на допущення численних порушень під час проведення перевірки та розгляду справи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що при постановленні рішення судом першої інстанції було повно досліджено усі обставини справи та дано належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам. Оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі звернення голови Чернігівської міської організації Соціалістичної партії України від 07.10.2019 року щодо вжиття заходів з перевірки законності встановлення АГЗП за адресою: вул. Шевченка, 187, смт . Ріпки Чернігівської області , наказу від 05.11.2019 року №86-П начальником УДАБІ у Чернігівській області видано направлення для проведення позапланової перевірки від 05.11.2019 року №298 для здійснення позапланової перевірки на об'єкті будівництва АГЗП по вул. Шевченка, 187, смт. Ріпки Чернігівської області щодо дотримання суб'єктом містобудування та замовником ТОВ "ЛПГ Рітейл" вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
06.11.19 року УДАБІ у Чернігівській області скерувало на адресу позивача лист №40-1025-7/1611-19, в якому повідомлялось про те, що за зверненням голови Чернігівської міської організації Соціалістичної партії України ОСОБА_1 від 07.10.2019 року будуть проведені заходи державного архітектурного контролю на АГЗП по вул. Шевченка, 187, смт. Ріпки Чернігівської області. Заходи будуть проводитись 12.11.19 року о 12-00 год. Також, відповідачем повідомлено ТОВ "ЛПГ Рітейл" про необхідність забезпечення присутності уповноваженої особи (осіб) для проведення перевірки за вказаною адресою.
08.11.2019 року ТОВ "ЛПГ Рітейл" було надано відповідь на лист відповідача, в якому зазначено, що АГЗП не є будівлею або спорудою. Це модульна установка заводського виготовлення, яка є технологічним обладнанням для заправки газобалонних автомобілів, а тому не являється будівництвом і відповідно, повноваження відповідача не розповсюджуються на діяльність АГЗП.
12.11.2019 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу УДАБІ у Чернігівській області Ющенком В.М., в присутності матеріально-відповідальної особи позивача - оператора АГЗП, було проведено перевірку та складено акт від 12.11.2019 року №298 про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.
Зі змісту акту вбачається, що він складений у зв'язку із тим, що директор ТОВ "ЛПГ Рітейл" ОСОБА_2 не допустив посадових осіб УДАБІ у Чернігівській області до перевірки.
Цього ж дня було складено протокол від 12.11.2019 року та припис №73 від 12.11.2019 року.
Вказані документи було надіслано на адресу ТОВ "ЛПГ Рітейл" засобами поштового зв'язку.
18.11.2019 року позивачем було подано заперечення на акт від 12.11.2019 року №298.
19.11.2019 року за наслідками розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, уповноваженою особою УДАБІ у Чернігівській області було винесено постанову №12/1704 від 19.11.2019 року, якою на ТОВ "ЛПГ Рітейл" був накладений штраф в розмірі 60 210,00 грн. за порушення пункту 1 ч. 3 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та підпункту 1 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 (далі - Порядок №553) .
Не погоджуючись з вказаними приписом та постановою, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Судом встановлено, що позапланову перевірку було призначено через звернення голови Чернігівської міської організації Соціалістичної партії України від 07.10.2019 року щодо вжиття заходів з перевірки законності встановлення АГЗП за адресою: вул. Шевченка, 187, смт. Ріпки Чернігівської області.
Судом встановлено, що вищевказаному зверненні йдеться про необхідність проведення відповідної перевірки, що не суперечить вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку №553.
Щодо доводів апелянта про те, що автомобільний газозаправний пункт не є будівлею або спорудою, а тому повноваження відповідача не розповсюджуються на діяльність автомобільного газозаправного пункту, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" усі об'єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.
До значних наслідків (СС3) відносяться, у тому числі, такі об'єкти: об'єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки".
При цьому, статтею 1 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" передбачено, що об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.
Згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 до будівель промисловості та складів відносяться - Резервуари для нафти, нафтопродуктів та газу - код державної класифікації будівельних споруд - 1252.1, отже АГЗП на якій наявні резервуари для зберігання газу відноситься до будівель/споруд.
Отже, розміщення автомобільних газозаправних пунктів має здійснюватися відповідно до Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки", що передбачає проведення їх ідентифікації в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року №956 "Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки".
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ЛПГ Рітейл" за адресою: вул. Шевченка, 187, смт. Ріпки Чернігівської області установлено АГЗП, який чинним законодавством віднесений до об'єкту підвищеної небезпеки.
Згідно ст. 12 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" будівництво (реконструкція) об'єктів підвищеної небезпеки здійснюється суб'єктами господарювання відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Статтею 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" установлено, що до повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, належать здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі № 823/1850/16.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності в УДАБІ у Чернігівській області повноважень для перевірки дотримання ТОВ "ЛПГ Рітейл" законодавства у сфері містобудівної діяльності під час будівництва/експлуатації АГЗП.
При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги лист Департаменту з питань проектування об'єктів будівництва, технічного регулювання та науково-технічного розвитку Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.09.2016 року №8/16-631-16, оскільки він є відповіддю на запит іншого суб'єкта господарювання та не має сили обов'язкового до виконання нормативно-правового акту.
Щодо припису та постанови відповідача про накладення штрафу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.
За правилами п. 9 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Відповідно по п. 11 Порядку №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право, зокрема, безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Пунктом 14 Порядку № 553 передбачено, що у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб інспекції до проведення перевірки складається відповідний акт.
Форма акта про недопущення посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.05.2012 року № 240.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що у разі недопущення посадових осіб інспекції для проведення перевірки необхідно скласти акт про недопущення посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.
Відповідальність за вказане порушення передбачена п. 2 ч. ч. 6 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".
Натомість шляхом складання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил неможливо усунути стверджуване відповідачем порушення, яке полягає у недопущенні перевіряючих до проведення перевірки, оскільки таке недопущення вже відбулось і зобов'язання у подальшому допустити перевіряючих не усуне факту порушення.
При цьому колегія суддів зазначає, що позовна вимога про скасування припису також не впливає на відновлення прав позивача, тому не підлягає задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 05.03.2020 року у справі № 817/1507/17.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як свідчать матеріали справи, 12.11.2019 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Ющенком В.М., в присутності матеріально-відповідальної особи позивача - оператора АГЗП, було проведено перевірку та складено акт від 12.11.2019 року №298 про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.
Інформація про проведення позапланового заходу контролю була розміщена на офіційному веб-сайті УДАБІ у Чернігівській області.
Крім того, незважаючи на відсутність такого обов'язку, про проведення позапланової перевірки заздалегідь листом від №40-1025-7/1611-19 було повідомлено ТОВ "ЛПГ Рітейл" про заходи, які у подальшому були проведені 12.11.19 року та про необхідність забезпечення присутність уповноваженої особи (осіб) для проведення перевірки за вказаною адресою.
Вказані обставини свідчать про дотримання відповідачем порядку проведення перевірки та вчасне повідомлення позивача про проведення останньої.
Перевірка проведена на підставі належним чином оформлених документів, зокрема, направлення для проведення позапланового заходу від 05.11.2019 року №298.
В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що інспектор отримав доступ до території об'єкту та самого об'єкту АГЗП, у вигляді єдиного цілісного модульного заводського виробу. Вказаний виріб розташований у вільному доступі, а тому посилання відповідача про недопущення до перевірки є протиправними та не відповідають дійсності.
Колегія суддів вважає вказані доводи апелянта необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно ч.3 ст.237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Так, представництво юридичної особи за законом визначено Господарським кодексом України (далі - ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 65 ГК України, власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Представництво за довіреністю передбачено статтею 244 ЦК України, відповідно до якої представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Згідно статті 246 ЦК України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Аналіз наведених норм законодавстві свідчить про те, що представляти інтереси юридичної особи перед третіми особами, у тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування, без довіреності уповноважені власники, керівники підприємств або інші особи, визначені в установчих документах підприємства та відомості, про яких містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Інші особи можуть вважатися уповноваженими представниками юридичної особи лише за наявності належним чином оформленої довіреності або перебування з такою юридичною особою у трудових відносинах на посадах, які в силу актів законодавства дозволяють бути представником такої особи у певних правовідносинах. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 826/5857/16 та від 24.12.2019 у справі № 822/716/16).
В даному випадку, як правильно встановлено судом першої інстанції, під час здійснення УДАБІ у Чернігівській області позапланової перевірки АГЗП на об'єкті був присутній оператор АГЗП, до обов'язків якого, згідно посадової інструкції, входить заправка пальними та мастильними матеріалами: бензином, газом тощо автомобілі та інші транспортні засоби за допомогою напівавтоматичних засобів заправки; відповідальність за всю територію АГЗП та встановленим на ньому обладнанні, під час його зміни; ведення матеріально-звітної документації та складання актів недостачі пального з обов'язковим підписом представника постачальника.
Вказані обставини свідчать про те, що оператор АГЗП не є уповноваженою особою, на представництво товариства.
Згідно реєстраційних даних, керівником товариства та єдиним засновником і учасником ТОВ "ЛПГ Рітейл" є Треньов А.М.
Колегія суддів наголошує, що п. 9 Порядку №553 чітко визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Оскільки позивачем не забезпечено присутність уповноваженої особи для проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відповідно відповідач не мав можливості безпосередньо вручити направлення на проведення перевірки як і пред'явити службове посвідчення безпосередньо керівнику чи його уповноваженій особі. Крім того, відповідач не мав доступу до документації.
На думку колегії суддів, незабезпечення присутності посадової особи суб'єкта містобудування на об'єкті перевірки свідчить про ігнорування вимог органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо необхідності бути присутнім під час перевірки, що в свою чергу свідчить про вчинення навмисних дій щодо недопуску посадових осіб до перевірки.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що присутність інспектора УДАБІ у Чернігівській області на території АГЗП, яка є відкритою, не можна вважатися допуском до проведення перевірки, оскільки візуальне ознайомлення з об'єктом не свідчить про здійснення УДАБІ у Чернігівській області заходу контролю, згідно визначеного наказом від 05.11.2019 року №86-П предмету, у розумінні чинного законодавства України.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України від 14.10.1994 року №208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: недопущення посадових осіб Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.
Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року №244 (далі - Порядок №244).
Пунктом 3 Порядку №244 передбачено, що штрафи накладаються на суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - суб'єкти містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Пунктами 16-19 Порядку №244 передбачено, що справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - справа) розглядається посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.
Справа може розглядатися за участю суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб.
Справа розглядається відкрито та на засадах рівності всіх учасників.
Доказами у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, винність відповідного суб'єкта містобудування в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені дані встановлюються на підставі протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у разі потреби - на підставі пояснень суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, свідків, а також інших документі
За результатами розгляду справи посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, приймає, зокрема, постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - постанова про накладення штрафу) (п. 22 Порядку №244).
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками розгляду матеріалів справи про порушення ТОВ "ЛПГ Рітейл" у сфері містобудівної діяльності, уповноваженою особою, у межах встановленого строку, прийнято постанову про накладення на позивача штрафу в сумі 60210,00 грн.
Розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності здійснювався за участю суб'єкта містобудування (директора товариства та адвоката Коваленка В.В.), із врахуванням наданих позивачем заперечень від 18.11.2019 року.
Враховуючи наведені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дотримання відповідачем процедури проведення перевірки. Крім того колегія суддів вважає, що припис та постанова відповідача про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності на ТОВ "ЛПГ Рітейл" за недопущення посадових осіб відповідача для проведення перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил є правомірними та не підлягають скасуванню..
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було враховано надані ним дозвільні документи на експлуатацію АГЗП та ліцензію на здійснення роздрібної торгівлі ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як вірно зазначено судом першої інстанції, предметом даної справи не є спір щодо порушення позивачем законодавства у сфері містобудівної діяльності щодо будівництва об'єкту без дозвільних документів.
Також колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на постанови судів першої та апеляційної інстанції у подібних справах, оскільки такі судові рішення, відповідно до ст. 7 КАС України, не є джерелами права, що застосовуються судом при вирішенні справ, та виходячи з норм ч. 5 ст. 242 КАС України їх висновки не є обов'язковими для врахування.
Отже, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є законними та обґрунтованими.
У рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
В даному випадку доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Рітейл" - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 03.06.2020 року.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В.Файдюк
Є.І.Мєзєнцев