Справа № 580/3819/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич
03 червня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-
Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, в якому просив визнати протиправною надану відповідачем відповідь від 22.11.2019 протиправною; визнати неправомірними та такими, що ущемляють права інваліда 2 групи від трудового каліцтва, дії відповідача та зобов'язання надати позивачу законну відповідь; зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1000000,00 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.11.2019, зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2019 (вх. від 12.11.2019 №Г-107), об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в ній обставини та факти, а за наслідками - письмово повідомити його у встановлений законодавством строк щодо всіх викладених у ній питань. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідачем не було допущено бездіяльності, а заява позивача містила лише особисті припущення, які не базуються на фактичних доказах і не зрозуміло, який саме інтерес позивача потребує захисту, натомість листом від 22.11.2019 позивачу була надана відповідь та роз'яснення на його звернення.
Позивач подав до суду заяву в порядку ст.304 КАС України (відзив на апеляційну скаргу), в якій зазначив, що в нього відсутня законна відповідь на його заяву від 12.11.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В силу положень п.1 ч. 1 ст. 311 КАС України, беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою (а.с.17), в якій просив: пояснити, що мав на увазі відповідач під словосполученням «що припинилося», а саме чи відбулась ліквідація відділення; повідомити чому рішення від 05.09.2019 підписане не начальником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, а Зажерило; стверджував, що нумерація додатків до відповідей від 08.11.2019 №08-07-2108 та №08-07-2109 не відповідає їх фактичній кількості; вимагав належного ставлення до себе, як інваліда ІІ групи внаслідок трудового каліцтва; стверджував про неможливість використання телефонограм з метою надання інформації фізичним особам; зазначав про незаконність обмеження його на використання російської мови з урахуванням ст.10 Конституції України, що відображено в листі управління від 22.10.2019 №01-08/Г-104з-112; просив привести обидва згадані листи до норм діловодства.
Листом від 22 листопада 2019 року №01-08/Г-107з-114 (а.с.18) відповідачем надано відповідь на запит позивача, в якій зазначено, що листи від 08.11.2019 №08-07-2108 та №08-07-2109 були адресовані відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області в межах виконавчих проваджень ВП №60480124, ВП №60480093 і викладені з дотриманням правил діловодства, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 та управлінням під час листування вживається діловий стиль української мови, для якого характерний нейтральний тон викладення, позбавлений образності, емоційності та індивідуальних авторських рис, як того вимагають Типова інструкція з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 та Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.215 №1000/5, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про приведення листів 08.11.2019 №08-07-2108 та №08-07-2109 до норм діловодства.
Вважаючи таку відповідь протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що спірна відповідь у листі відповідача свідчить про розгляд заяви позивача виключно щодо дотримання відповідачем у визначених листах офіційного стилю їх викладення, хоча щодо такої обставини позивач у заяві окремо не повідомляв і перевірити не просив. Водночас не обґрунтовано причин, чому не надано відповідей щодо жодної інформації та зауважень позивача, викладених у заяві від 12.11.2019, а тому викладені в ній обставини не стосуються розгляду дійсного змісту заяви позивача.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про звернення громадян», який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання реалізації громадянами вказаних конституційних прав регулює, зокрема, Закон № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 7 Закону № 393/96-ВР визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Реалізація права на звернення має наслідком виникнення кореспондуючого обов'язку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів його розглянути і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
З огляду на припис ст. 40 Конституції України цей обов'язок незалежно від того, чи він конкретизується як відповідне повноваження органу державної влади в Основному Законі, чи в інших нормативно-правових актах, має виконуватися в порядку, визначеному законом.
За приписами ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Частиною 2 ст. 8 Закону № 393/96-ВР передбачено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено ст. 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Аналіз викладених положень Закону дає підстави для висновку, що підприємство, установа, організація може відмовити у розгляді звернення з підстав, визначених у ч. 2 ст. 8 Закону № 393/96-ВР за наявності сукупності таких умов:
1) звернення подане від однієї і тієї ж особи до одного і того ж органу (тотожність суб'єктів) і стосується одного і того ж питання (тотожність змісту);
2) попереднє звернення вирішено по суті.
Як вбачається із заяви позивача від 12.11.2019 ним було поставлено вичерпний перелік питань, а саме: пояснити, що мав на увазі відповідач під словосполученням «що припинилося», а саме чи відбулась ліквідація відділення; повідомити чому рішення від 05.09.2019 підписане не начальником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, а Зажерило; стверджував, що нумерація додатків до відповідей від 08.11.2019 №08-07-2108 та №08-07-2109 не відповідає їх фактичній кількості; вимагав належного ставлення до себе, як інваліда ІІ групи внаслідок трудового каліцтва; стверджував про неможливість використання телефонограм з метою надання інформації фізичним особам; зазначав про незаконність обмеження його на використання російської мови з урахуванням ст.10 Конституції України, що відображено в листі управління від 22.10.2019 №01-08/Г-104з-112; просив привести обидва згадані листи до норм діловодства.
В той же час, у відповіді, оформленої листом від 22.11.2019 №01-08/Г-107з-114 за підписом начальника управління, відповідач зазначив лише про те, що під час листування ним вживається діловий стиль української мови з урахуванням вимог постанов Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 та від 18.06.2015 №1000/5, а також зазначено про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про приведення до норм діловодства листів від 08.11.2019 №08-07-2108 та №08-07-2109, оскільки останні були адресовані ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області, а не позивачу.
Колегія суддів зазначає, що відповідь на звернення повинна відповідати змісту порушених у ньому питань.
Надання органом, якому адресоване звернення, що подане відповідно до Закону № 393/96-ВР, відповіді на питання, що не були зазначені у зверненні, або відповіді, що не містить викладу обставин, про якій йдеться у поданому зверненні, не дає підстав для висновку, що відповідне звернення є вирішеним.
Якщо орган, якому адресоване звернення, не може дати відповіді на порушені у ньому питання, відповідь, що направляється за результатами розгляду звернення, повинна містити опис обставин, що не дають можливості розглянути звернення у відповідній частині.
Натомість чіткої та обґрунтованої відповіді на кожне питання, поставлене позивачем у його заяві від 12.11.2019, або мотивованої відмови в наданні відповіді на конкретне питання у листі від 22.11.2019 №01-08/Г-107з-114 відповідачем наведено не було.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що листи від 08.11.2019 №08-07-2108 та №08-07-2109 були адресовані не позивачу, а ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області, оскільки в рамках даної справи підлягають дослідженню саме дії відповідача щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 12.11.2019.
Також суд критично ставиться до посилання апелянта на відсутність порушених прав та інтересів позивача, оскільки право позивача направляти звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів із отриманням обґрунтованої відповіді чітко визначено у ст.40 Конституції України та Законі України «Про звернення громадян».
Крім того, у своєму листі від 22.11.2019 №01-08/Г-107з-114 відповідач самостійно зазначив про наявність у позивача права на оскарження даної відповіді в судовому порядку, що в повній мірі відповідає положенням законодавства України, яким врегульовані спірні правовідносини, а тому колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що така відповідь не може бути оскаржена в судовому порядку, оскільки не являється нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії.
В даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача щодо не розгляду звернення позивача належним чином із наданням повної та обґрунтованої відповіді на всі поставлені ним питання, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.11.2019 із подальшим повідомленням його щодо всіх викладених у ній питань.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст постанови виготовлено 03 червня 2020 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма