ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
01 червня 2020 року м. Київ№ 640/18740/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києві звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у якому просив визнати протиправною відмову відповідача у перерахунку та виплаті позивачу державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у відповідності до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу державну пенсію по інвалідності з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров'ю, з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у відповідності до ст.ст. 50,54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ч. 2 ст.19 Конституції України та законами України, тобто забезпечувати відповідні гарантії проти свавільного порушення права, свобод та інтересів юридичних і фізичних осіб. Наголошує, що у період з 01.01.2014 року по 03.08.2014 року положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було передбачено обмежень щодо застосування ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, чинним залишався і Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинно було здійснюватися у розмірі та на підставі ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою суду від 07.10.2019 року відкрито провадження у справі, призначено здійснювати розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Запропоновано відповідачу подати до суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.
Відповідач скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, та подав 06.11.2019 року до суду відзив на позовну заяву з якого вбачається, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, не ґрунтуються на нормах законодавства. Крім того, наголосив про пропуск позивачем строку звернення до суду та залишення даної позовної заяви без розгляду.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, інвалідом ІІ групи по захворюванню, пов'язаному з наслідками Чорнобильської катастрофи, та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 (категорія 1) від 21.05.2019 року.
07.08.2019 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в місті Києві із заявою з проханням перерахувати і виплатити пенсію та додаткову пенсію у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.
Листом № 199832/02/К-10986 від 10.09.2019 року ГУ ПФУ в місті Києві відмовило позивачу в проведенні перерахунку пенсії.
Позивач, вважаючи відповідь пенсійного органу протиправною та необгрунтованою, звернувся з даним позовом до суду.
Суд, розглянувши матеріали справи та наявні докази дійшов до висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Аналогічні норми викладені в ст.ст.122, 123 КАС України (в чинній редакції Кодексу адміністративного судочинства України станом на момент подання даного позову до суду).
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження у даній справі є перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.
З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав в межах шестимісячного строку, після звернення до відповідача щодо відповідного перерахунку пенсії.
Проте, зазначене не є підставою для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, оскільки про виплату пенсії, яка є щомісячним платежем, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та відповідно порушення своїх прав позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць.
Отже, оскільки позивач звернувся до суду лише 30.09.2019 року, про що свідчить поштовий штамп на конверті, з позовними вимогами за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, він пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 року в справі 753/7591/18 та в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №522/6205/17, від 17.07.2018 року у справі №522/7721/17.
Правовими положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду враховуючи пропуск звернення позивача до суду.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
В свою чергу, частиною 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Керуючись статями 9, 72-77, 90, 240, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 293-297 з урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда