П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1899/19
Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
при секретарі - Філімович І.М.
за участю:
представника апелянта - Турбіної Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання документальної позапланової перевірки незаконною та скасування податкових повідомлень-рішень, податкових вимог та рішення про опис майна у податкову заставу, -
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить визнати документальну позапланову невиїзну перевірку, проведену Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, за результатами якої складено акт за №603/21-22-13-04/ НОМЕР_1 від 18 жовтня 2018 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 22.12.2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.06.2013 року по 22.12.2016 року фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )" - неправомірною; скасувати податкові повідомлення-рішення, а саме: №0016621305 від 20.03.2019 року, №0016631305 від 20.03.2019 року, №0016641305 від 20.03.2019 року, №0016651305 від 20.03.2019 року, рішення №0004491305 від 20.03.2019 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0001861305 від 20.03.2019 року, рішення № 0004501305 від 20.03.2019 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-61656-52 від 04 червня 2019 року, податкову вимогу №3294-17 від 10.06.2019 року, рішення №3294-17 про опис майна у податкову заставу.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 16.09.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі, учасникам наданий строк для подання заяв по суті справи, підготовче судове засідання призначене на 07.10.2019 року о 10:00 год.
07.10.2019 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 29.10.2019 року о 10:15 год. для надання сторонами додаткових доказів по справі необхідних для розгляду справи.
29.10.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2019 року о 13:15 год.
07.11.2019 року у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
07.11.2019 року у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
07.11.2019 року ухвалою суду відкладено розгляд справи на 25.11.2019 року о 14:30 год. у зв'язку із необхідністю надати представником позивача розрахунку витрат на правничу допомогу.
У судове засідання 25.11.2019 року представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без його участі. Просив адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог щодо витрат на правову допомогу у зв'язку із їх необґрунтованістю. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0016621305 від 20.03.2019 року, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 2 379 137,55 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 1 903 310,84 грн. та штрафні санкції на суму 475 827,71 грн.
Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0016631305 від 20.03.2019 року, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 376 934,03 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 301 547,22 грн. та штрафні санкції на суму 75 386,81 грн.
Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0016641305 від 20.03.2019 року, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 510,0 грн.
Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0016651305 від 20.03.2019 року, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 178 492,49 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 142 793,99 грн. та штрафні санкції на суму 35 698,50 грн.
Скасовано рішення № 0004491305 від 20.03.2019 року про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 19 357,59 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 64 525,29 грн.
Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0001861305 від 20.03.2019 року в сумі 64 525,29 грн.
Скасовано рішення № 0004501305 від 20.03.2019 року про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в сумі 170,00 грн.
Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-61656-52 від 04 червня 2019 року про сплату суми боргу з єдиного соціального внеску в сумі 83 909,26 грн., у тому числі недоїмки в розмірі 64 381,67 грн. та суми штрафу в розмірі 19 527,59 грн.
Скасовано податкову вимогу №3294-17 від 10.06.2019 року по сплаті податкового боргу (включаючи основний платіж, штрафні санкції та пеню) на загальну суму - 4 870 821,96 грн., у тому числі з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2015р. в сумі 3 949 019,59 грн., військового збору в сумі 296 232,98 грн., єдиного податку з фізичних осіб в сумі 625 569,39 грн.
Скасовано рішення №3294-17 від 10.06.2019 року про опис майна у податкову заставу.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73026) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), сплачений судовий збір у сумі 8836,60 грн. (Вісім тисяч вісімсот тридцять шість гривень 60 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн. (П'ять тисяч гривень 00 коп.).
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
На вказане рішення суду Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, у зв'язку з чим, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2, п.75.1, ст.75, п.п. 78.1.7 п.78.1 ст.78 та ст.79 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.п.5 ч.1 ст.13 Закону України від 08.07.2010 року №2464 - VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування" (зі змінами та доповненнями) та наказу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №1941 від 11.09.2018 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, старшим державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних та самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Мураєнко Р.І. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) за період з 01.01.2015 року по 22.12.2016 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період діяльності з 20.06.2013 року по 22.12.2016 року з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки, контролюючим органом, 18.10.2019 року, складено акт №603/21-22-13-04/ НОМЕР_1 .
Так, під час перевірки , контролюючим органом встановлено порушення, а саме:
- п.49.1, п.49.2 ст.49, пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5 ст.177 - неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.
- п.293.8 ст.293 Розділу ХІV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) - заниження єдиного податку за 2015 рік у сумі 301 547,22 грн.
- п.177.2 ст.177 Розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме заниження податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на суму 1 903 310,84 грн.
- п.2, п.3 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування", від 08.07.2010 №2464- VI, занижено суму єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік на суму 64 525,29 грн., в т.ч. за 2015 рік на 64 525,29 грн.
- ст.9 розділу Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування" платником податків не подано звіт за встановленою формою по ЄСВ за 2015 рік, який включає дві таблиці: таблицю 1 та таблицю 2 додатка 5.
- п.п.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями занижено суму військового збору за 2015 рік на суму 142 793,99 грн.
- п.1 ст.121 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в частині неподання платником податків контролюючим органом оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
За результатами перевірки та на підставі висновків акта перевірки, контролюючим органом були винесені наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення № 0016621305 від 20.03.2019 року, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 2 379 137,55 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 1 903 310,84 грн. та штрафні санкції на суму 475 827,71 грн.
- податкове повідомлення-рішення № 0016631305 від 20.03.2019 року, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 376 934,03 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 301 547,22 грн. та штрафні санкції на суму 75 386,81 грн.
- податкове повідомлення-рішення № 0016641305 від 20.03.2019 року, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 510,0 грн.
- податкове повідомлення-рішення № 0016651305 від 20.03.2019 року, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 178 492,49 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 142 793,99 грн. та штрафні санкції на суму 35 698,50 грн.
- рішення № 0004491305 від 20.03.2019 року про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 19 357,59 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 64 525,29 грн.
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0001861305 від 20.03.2019 року в сумі 64 525,29 грн.
- рішення № 0004501305 від 20.03.2019 року про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в сумі 170,00 грн.
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-61656-52 від 04 червня 2019 року про сплату суми боргу з єдиного соціального внеску в сумі 83 909,26 грн., у тому числі недоїмки в розмірі 64 381,67 грн. та суми штрафу в розмірі 19 527,59 грн.
- податкову вимогу №3294-17 від 10.06.2019 року по сплаті податкового боргу (включаючи основний платіж, штрафні санкції та пеню) на загальну суму - 4 870 821,96 грн., у тому числі з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2015р. в сумі 3 949 019,59 грн., військового збору в сумі 296 232,98 грн., єдиного податку з фізичних осіб в сумі 625 569,39 грн.
- рішення №3294-17 від 10.06.2019 року про опис майна у податкову заставу.
Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся з позовною заявою до суду.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.
Стосовно вимоги позивача щодо визнання неправомірною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, за результатами якої складено акт за №603/21-22-13-04/ НОМЕР_1 від 18 жовтня 2018 року, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до вимог статті 62 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Дії по проведенню перевірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством.
Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків. Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по проведенню перевірки) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення контролюючого органу.
Встановлено, що перевірка позивача фактично проведена, її результати оформлені у вигляді Акта перевірки та, як наслідок, винесені податкові повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оспорювання проведення перевірки та змісту висновків акту перевірки не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача щодо визнання неправомірною проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт за №603/21-22-13-04/ НОМЕР_1 від 18 жовтня 2018 року.
Стосовно вимог про скасування винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, а саме: № 0016621305 від 20.03.2019 року, № 0016631305 від 20.03.2019 року, № 0016641305 від 20.03.2019 року, № 0016651305 від 20.03.2019 року, рішення № 0004491305 від 20.03.2019 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0001861305 від 20.03.2019 року, рішення № 0004501305 від 20.03.2019 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-61656-52 від 04 червня 2019 року, податкову вимогу №3294-17 від 10.06.2019 року, рішення №3294-17 про опис майна у податкову заставу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Згідно пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до п.79.1, п.79.2, 79.3 ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цім Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Як вбачається з акту перевірки, копію наказу від 11.09.2018 року № 941 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також письмове повідомлення від 11.09.2018 року № 520/21-22-13-06 про дату початку та місце проведення документальної перевірки, надіслано на поштову адресу ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення платнику податків лист повернуто на адресу відповідача 11.10.2018 року з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Також в акті зазначено, що перевірка проведена в період часу з 08.10.2018 року по 10.10.2018 року, перевірку проведено з відома та без присутності ФОП ОСОБА_1 , станом на 08.10.2018 року платником податків ОСОБА_1 жодних пояснень та документальних підтверджень не надано.
Отже, враховуючи, що фактично позивача не було повідомлено про дату початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та місце її проведення, оскільки повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки та копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки було направлено позивачу засобами поштового зв'язку 11.09.2018 року, поштове відправлення з відміткою "по закінченню терміну зберігання" повернулося до контролюючого органу лише 11.10.2018 року, а перевірку було проведено з 08.10.2018 року по 10.10.2018 року, результати якої оформлено актом перевірки, складеним 18.10.2018 року, що позбавило ФОП ОСОБА_1 можливості реалізації свого права на ознайомлення з ними до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень і документів для здійснення об'єктивної та повної перевірки.
Таким чином, колегія суддів вважає, що невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, зокрема прийняття податкових повідомлень-рішень за її результатами.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 809/1578/17, та у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі №820/6323/17.
Стосовно суті порушень, колегія суддів зазначає наступне, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований 19.06.2013 року, як фізична особа-підприємець, у зв'язку із чим йому Бериславською районною державною адміністрацією видано свідоцтво про державну реєстрацію за номером запису 24810000000003815, взято на облік, як платника податків в контролюючому органі - 20.06.2013 року, а 22.12.2016 року діяльність ФОП ОСОБА_1 припинена.
З 01.01.2015 року по 31.03.2016 року ФОП ОСОБА_1 знаходився на спрощені системі оподаткування на другій групі платників єдиного податку відповідно до підп.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, з 01.04.2016 року по 22.12.2016 року позивач перебував на загальній системі спадкування відповідно до вимог ст.177 Податкового кодексу України.
Дані обставини сторонами не оспорюються.
09.02.2016 року позивачем подано податкову річну декларацію за 2015 рік обсягом річного доходу 433 718,00 грн.
02.05.2016 подано декларацію за І квартал 2016 року з нульовими показниками.
26 січня 2015 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та індивідуальним підприємцем ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) укладено договір купівлі-продажу №26/1, предметом якого є поставка товару у відповідності до наданих рахунків або накладним на поставку товару, п.1.1. даного договору.
Згідно п.2.1. зазначеного договору передбачено, що покупець зобов'язується здійснити оплату товару в грошовій формі на розрахунковий рахунок постачальника або в будь-якій іншій формі, за згодою сторін, на підставі наданого рахунку протягом п'яти календарних днів, якщо інше не передбачено в рахунку. У випадку відпуску товару без попередньої плати, покупець зобов'язується оплатити вартість отриманого товару, зазначеного в накладній, протягом 90 календарних днів з дати виписки такої накладної, п.2.3 договору.
Так, протягом лютого - квітня 2015 року у зв'язку з виконанням умов договору ФОП ОСОБА_1 поставив на користь ФОП ОСОБА_2 товар на загальну суму 12 643 921,98 грн., що підтверджується вантажно-митними деклараціями.
08.05.2015 року заступником начальника Бериславського відділення ОДПІ Лужецькою С.О. направлено лист позивачу за вих.№1276/10/21-05-02-17, згідно якого ФОП ОСОБА_1 повідомлено про перевищення ним обсягу доходу, визначного п.291.4 ст.291 ПК України за період здійснення ним підприємницької діяльності у січні-квітні 2015 року в розмірі 10 575 860,38 грн.
Відповіддю на лист заступника начальника - начальника Бериславського відділення ОДПІ Лужецької С.О. вих.№1276/10/21-05-02-17 від 08.05.2015 року ФОП ОСОБА_1 повідомив контролюючий орган, що станом на травень 2015 року кошти за поставлений ним товар контрагентам, розташованим на території АР Крим, на розрахунковий рахунок позивача не надійшли, в результаті чого перед ним утворилась фактична заборгованість, яку, виходячи з вимог п.292.6 ст.292 ПК України, ФОП ОСОБА_1 не включає в дохід фізичної особи-підприємця, у зв'язку із чим не має підстав переходу на будь-яку іншу групу платників податку.
В обґрунтування своєї заяви ФОП ОСОБА_1 надав банківську виписку по рахунку № НОМЕР_3 в АТ "БМ Банк" за період 01.01.2015 року по 18.05.2015 року, з якої вбачається, що зарахування коштів, про які йдеться в листі заступника начальника - начальника Бериславського відділення ОДПІ Лужецької С.О. вих.№1276/10/21-05-02-17 від 08.05.2015 року, на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 не надходили.
У зв'язку з існуванням фактичної заборгованості, 13 серпня 2015 року ФОП ОСОБА_1 направив претензію ІП ОСОБА_2 щодо сплати ним за умовами договору №26/01 від 26.01.2015 року та на підставі фактичної поставки товару заборгованість в сумі 12 643 921,98 грн., які протягом 30 днів запропоновано ІП ОСОБА_2 перерахувати на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_4 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" або сплатити готівкою в касу позивача.
Одночасно з отриманням вказаної претензії, між ФОП ОСОБА_1 та ІП ОСОБА_2 складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків від 13.08.2015 року, яким визначено й відповідно погоджено суму кредиторської заборгованості - 12 643 921,98 грн.
Проте, зазначена заборгованість на рахунок позивача до теперішнього часу не сплачена з боку ІП ОСОБА_2 , що підтверджується відомостями банківських виписок по розрахунковому рахунку № НОМЕР_3 в АТ "БМ Банк" та по розрахунковому рахунку № НОМЕР_4 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" за період 2015-2016 роки.
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає висновки, викладені в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №603/21-22-13-04/ НОМЕР_1 від 18.10.2018 року щодо порушень позивачем умов перебування на спрощеній системі у І кварталі 2015 року в частині перевищення обсягу доходу від ведення підприємницької діяльності на підставі вантажно-митних декларацій, а також висновки про необхідність переходу платником податку (в даному випадку позивачем) в квітні 2015 року на іншу систему оподаткування - є помилковими, з наступних підстав.
Згідно підп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктами 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктами 177.1, 177.2 статті 177 ПК України передбачено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до вимог п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи-підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також: доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Пунктом 292.6 статті 292 Податкового кодексу України встановлено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період стати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.
Відповідно до вимог п.177.10 ст.177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
Об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з отриманням доходу у межах здійснюваної фізичною особою-підприємцем господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.
Як вбачається з Книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 , фактичний річний обсяг доходу за 2015 рік позивача складає 472 718,00 грн., що виключає в сукупності з відомостями по розрахунковим рахункам ФОП ОСОБА_1 в банківських установах, доводи відповідача, викладені в акті перевірки про перевищення обсягу доходу позивачем, визначного п.291.4 ст.291 ПК України.
Отже, ФОП ОСОБА_1 станом на момент 2015 року перебував на спрощеній системі оподаткування другої групи платників єдиного податку. Зважаючи на вимоги, передбачені п.292.6 ст.292 ПК України, застосуванню та відображенню в обліку доходів фізичної особи-підприємця належать суми, які надійшли в безготівковій формі на рахунок фізичної особи-підприємця або готівкою в касу такого підприємця, а відтак висновки відповідача, викладені в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.10.2018 року про перевищення обсягу доходу від ведення підприємницької діяльності в 2015 році, складені виключно на підставі відомостей бази даних АІС "Податки" та АРМ "Митниця", зокрема, митних сум, визначених в вантажно-митних деклараціях без здійснення перевірки надходження грошових коштів на користь позивача та без належного підтвердження реальності господарської операції, є безпідставними.
Стосовно вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001861305 від 20.03.2019 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-61656-52 від 04.06.2019 року та рішення №0004491305 від 20.03.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, колегія суддів зазначає наступне.
Контролюючим органом здійснено нарахування ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015 рік, виходячи з максимального розміру доходу, з якого справляться цей внесок у відповідному році на підставі пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Такі дії контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками перевірки сума чистого оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 , який не відображено в повному обсязі за 2015 рік складає 9 519 599,18 грн.
Оскільки висновки контролюючого органу про визначення ФОП ОСОБА_1 чистого доходу (бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб) є помилковими, то нарахування єдиного внеску на підставі таких висновків є протиправним. За таких обставин, безпідставним є і нарахування штрафних санкцій за донарахуванням єдиного внеску.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування контролюючим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску підлягають скасуванню.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 20.03.2019 року №0016651305 про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Контролюючий орган нарахував військовий збір з суми, визначеної ним, як чистого оподаткованого доходу ФОП ОСОБА_1 (9 519 599,18 грн.) за 2015 рік.
За таких підстав, вважаючи на помилковість висновків контролюючого органу, викладених в спірному акті перевірки, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що нарахування військового збору на підставі цих висновків є протиправним. Отже, податкове повідомлення-рішення про донарахування грошового зобов'язання з військового збору є протиправним та також підлягає скасуванню.
Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., суд першої інстанції виходив з наступного.
Згідно до вимог ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно до вимог ч.ч.1, 7, 9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Відповідно до договору про надання правової допомоги від 19.07.2019 року №27/2019, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Яровою С.В., його предметом є надання правничої допомоги, зокрема: здійснення захисту прав, свобод та представництво інтересів Клієнта в Херсонському окружному адміністративному суді, апеляційній та касаційній інстанції в ході розгляду адміністративної справи за позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання документальної позапланової перевірки незаконної, скасування податкових повідомлень-рішень, податкових вимог та рішення про опис майна у податкову заставу, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар у розмірі і в порядку, перед баченому умовами даного Договору, (п.1.1 договору).
Відповідно до вимог п.2.1 договору, клієнт для виконання доручення наділяє адвоката всіма правами, передбаченими статтями 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про адвокатську діяльність" та іншими процесуальними правами, встановленими Законами, зокрема: пред'являти адвокатські запити. Клопотання. Заяви стосовно інтересів клієнта, отримувати на них відповіді; пред'являти до суду позовні заяви, заперечення, відзиви, відповіді на відзив, зустрічні позови, скарги, одержувати довідки та документи в будь-яких компетентних органах, сплачувати судовий збір або будь - які інші платежі, розписуватись за клієнта, погоджувати та укладати мирові угоди в інтересах Клієнта, а також виконувати всі інші дії. Пов'язані з виконанням даного доручення, та інше.
Крім цього, відповідно до вимог п.1.2 договору, Договір вважається чинним з моменту його підписання і внесення Клієнтом суми гонорару в порядку, передбаченому Додатком №1 до даного Договору і діє на весь час здійснення повноважень Адвокатом, зазначених в п.1.1 даного Договору.
На підтвердження отримання гонорару в розмірі 15 000,00 грн., представником позивача адвокатом надано до суду квитанцію до прибуткового касового ордера № 27/2019 про оплату послуг від 19.07.2019 року, акт приймання-передачі робіт (наданих послуг) не надано.
Згідно наданого адвокатом розрахунку витрат на правничу допомогу за договором про надання правової допомоги №27/2019 від 19.07.2019 року, розмір гонорару у сумі 15 216,26 грн. складає:
- ознайомлення з доказами, наданими позивачем в обґрунтування позову, визначення з правовою позицією (4год. 30 хв.) - 4515,75 грн.
- складання позовної заяви, підготовка матеріалів з метою подання до суду (5год.) - 5017,50 грн.
- складання клопотання про забезпечення позову (1 год. 30 хв.) - 1505,25 грн.
- ознайомлення з відзивом та додатками до нього (1 год. 15 хв.) - 1254,38 грн.
- участь у підготовчому судовому засіданні (26 хв.) - 434,85 грн.
- участь у підготовчому судовому засіданні (53 хв.) - 886,43 грн.
- участь в судовому засіданні (36 хв.) - 602,10 грн.
- коефіцієнт за складність справи, виходячи з ціни позову та значимості справи) - 1000,00 грн. (усього - 15 2016,26 грн.)
Участь адвоката Ярової С.В. у судовому засіданні 07.10.2019 року тривалістю 26 хв., 29.10.2019 року тривалістю 53 хв., 07.11.2019 року тривалістю 36 хв. підтверджується протоколами цих судових засідань. Крім того, адвокатом підписано і подано позовну заяву на 10 аркушах, клопотання про долучення доказів, клопотання про забезпечення доказів підготовлено (у тому числі власноручно завірено) і подано додатки до позовної заяви, загалом на 59 аркушах.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг доказів у справі суд першої інстанції, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами прийшов до висновку про зменшення розміру таких витрат до 5000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі. Із зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції.
Таким чином, заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року - без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73026) судовий збір у розмірі 1152, 60 (одна тисяча сто п'ятдесят дві) гривні 60 коп., який підлягає сплаті до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA9089 9998 03131 1125 60000 26001, код класифікації доходів бюджету - 22030106.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 04.06.2020 року.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.