П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3773/19
Категорія: 111010000 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту: 21.01.2020 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління (далі - ГУ) ДПС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги Очаківського управління ГУ ДФС у Миколаївській області №Ф-856-53-У від 19 листопада 2018 року на суму 15 819,54 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що з 2006 року зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП), фактично підприємницьку діяльність давно не здійснював, однак запис про припинення підприємницької діяльності внесено лише 01 жовтня 2019 року. Оскаржувану вимогу не отримував, ознайомився з нею лише у державного виконавця в жовтні 2019 року.
Позивач зазначав, що відповідачем порушено строк обчислення боргу, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця, а не визначати суму недоїмки в 2018 році за період з 2017 року, оскільки прийняття рішення поза межами законодавчо визначених строків є неправомірним.
Вважав, що спірна вимога не може вважатися правомірною та підлягає скасуванню.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що з 01 січня 2017 року набули чинності зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464), за якими обов'язок сплати єдиного внеску виникає навіть без отримання доходу. Період нарахування позивачу єдиного внеску становить з 2017 року по дев'ятий місяць 2019 року. Оскаржувана вимога сформована на підставі даних з інформаційної системи "Податковий блок" в автоматичному режимі та направлена позивачу поштою, однак відправлення повернулося 17 січня 2019 року.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19 листопада 2018 року №Ф-856-53-У - задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 19 листопада 2018 року №Ф-856-53-У.
Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Миколаївській області судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) на користь ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що норми Закону №2464 не містять застережень, що особа звільняється від сплати єдиного внеску як ФОП, якщо підприємством, з яким фізична особа перебуває у трудових відносинах, сплачується єдиний внесок. Сплата єдиного внеску у такому разі не здійснюється подвійно, адже за ФОП, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець (утримань єдиного внеску немає). Також, в матеріалах справи відсутня інформація з якого часу позивач працює найманим працівником та за який період роботодавець сплачує за нього єдиний внесок.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надходило.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
Позивач був зареєстрований як ФОП з 14 лютого 2006 року та припинив підприємницьку діяльність 01 жовтня 2019 року.
19 листопада 2018 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-856-53-У на суму 15 819,54 грн. станом на 08 квітня 2019 року.
Відповідачем надано екземпляр вимоги від 19 листопада 2018 року №Ф-856-53, в якій сума боргу співпадає, однак період виникнення вказано станом на 31 жовтня 2018 року.
Вимога надіслана на адресу: АДРЕСА_1 .
За даними паспорта позивача він був зареєстрований у АДРЕСА_2 з 12 грудня 2008 року по 17 листопада 2011 року, а з 28 листопада 2011 року зареєстрований по АДРЕСА_3 .
У зв'язку з направленням вимоги на помилкову адресу, відправлення повернулося без вручення адресату.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що за період нарахування єдиного внеску оскаржуваною вимогою позивач був найманим працівником, з урахуванням висновків Верховного Суду, відповідач не навів суду переконливих аргументів та доказів на їх підтвердження, які б обґрунтовували правомірність оскаржуваної вимоги.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 73, 74, 77 КАС України, п.2 ч.1 ст. 1, п.4 ч.1 ст. 4, п.3 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п.1, абз.2 п.2, п.3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449, які регулюють спірні правовідносини.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464.
До вказаного Закону №2464 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для ФОП (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.
Згідно п.2 ч.1 ст. 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску, є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п.4 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст. 7 Закону).
Пунктом 3 ч.1 ст. 7 Закону України №2464 встановлено, що для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449).
Згідно п.1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Абзацом 2 п.2 розділу VI Інструкції №449 встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Відповідно абз.3 п.3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
У випадках, передбачених абз.3 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у пп.пп.3, 4, 6 п.1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п.3 розділу VI Інструкції № 449).
Тобто, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом №2464.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу ФОП Законом №2464 не врегульовано.
З огляду на предмет спору у даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що особа, яка зареєстрована як ФОП, проте не веде господарську діяльність та не отримує доходи, зобов'язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
Разом з тим, якщо особа, крім реєстрації як ФОП, ще є найманим працівником, така особа є застрахованою, а тому єдиний внесок за неї сплачується роботодавцем.
Таким чином, особи зареєстровані як ФОП та одночасно, які перебувають у трудових відносинах, фактично спричиняє подвійну сплату єдиного внеску, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як ФОП (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
На підтвердження працевлаштування та сплату єдиного внеску до суду апеляційної інстанції позивачем надано довідку з місця роботи №10 від 19 травня 2020 року (а.с. 61) з якої вбачається, що ОСОБА_1 працює керівником гончарної студії Ольшанського будинку культури Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області з 01 вересня 2017 року і по теперішній час та за нього сплачується єдиний внесок.
Таким чином, у розумінні Закону №2464, позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у спірний період регулярно нараховувався та сплачувався роботодавцем, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем окремо.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ГУ ДПС у Миколаївській області не доведено наявність у позивача обов'язку щодо сплати єдиного внеску, а відтак, винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.