04 червня 2020 року справа № 580/1581/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), в якій просить скасувати постанову від 13.04.2020 за ВП №61420529.
Ухвалою суду від 01.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувану постанову прийнято державним виконавцем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа №580/2419/19, виданого Черкаським окружним адміністративним судом від 07.02.2020, яка, на його думку, є протиправною, оскільки позивачем, як боржником виконавчого провадження, виконано рішення суду в добровільному порядку, здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 (стягувачу за виконавчим листом №580/2419/19), до відкриття виконавчого провадження, однак заборгованість перед стягувачем з виплати пенсії за попередній період (з моменту виникнення права на перерахунок пенсії та до моменту здійснення такого перерахунку) буде виплачена у відповідності до вимог Порядку №649.
Представник позивача в судове засідання не прибув, просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, письмового відзиву на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
Згідно частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
02.03.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яжуком С.С. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61420529 з виконання виконавчого листа №580/2419/19, виданого Черкаським окружним адміністративним судом від 07.02.2020, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 .
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 20.03.2020 вих. №2300-0802-8/11594, повідомило державного виконавця про те, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 09.12.2019 проведено перерахунок пенсії. Також у листі зазначено, що сума заборгованості Боржника перед ОСОБА_1 облікована в Головному управлінні шляхом внесення у Реєстр та буде виплачена в порядку черговості після отримання Боржником коштів державного бюджету на цю мету. Отже, покладені судом зобов'язання виконані Управлінням в добровільному порядку, встановленому судовим рішенням, в межах повноважень, покладених на Управління. Також направлено копію протоколу призначення пенсії та копію протоколу індивідуального перерахунку.
13.04.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яжуком С.С. у ВП №61420529 прийнято постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 5100 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Згідно ч.1 ст.5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIIІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов?язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до п. 8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Згідно з частинами 1, 2 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до частин 3, 4 статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Аналізуючи наведені положення, суд дійшов до висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження вирішує питання про стягнення виконавчого збору.
Суд зазначає, що Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 (далі - Порядок №649), у редакції, чинній на момент виконання позивачем рішення суду, визначав механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Відповідно до пункту 2 Порядку №649 боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення, а стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.
Згідно пунктів 5, 6, 8, 10 Порядку №649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія). Комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України, якою затверджено вказаний Порядок №649, визначено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Таким чином, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється органами Пенсійного фонду України за правилами Порядку №649.
Оскільки виплата пенсії ОСОБА_1 може бути здійснена позивачем виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України за правилами Порядку №649.
Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідного бюджетного асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а (К/9901/1598/18) та від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а (К/9901/12146/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Порядок №649 прийнятий саме для реалізації вимог вищевказаного Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з урахуванням того, що виконання таких рішень суду здійснюється виключно за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті (частина 1 Порядку №649).
Так, відповідно до абз. 3 ч. 2 Порядку №649, термін «рішення» вживається у такому значенні - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо рішень», на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.
Згідно з пунктом 3 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
При вирішенні спору по суті, суд зазначає, що відповідач не надав до суду доказів вчинення будь-яких дій щодо примусового виконання рішення суду, натомість судом встановлено, що позивач на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/2419/19, здійснив 09.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , а виплата стягувачу заборгованості із сум перерахованих пенсій буде здійснена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.
Отже, враховуючи, що позивачем, на виконання рішення суду, добровільно здійснено перерахунок пенсії до відкриття виконавчого провадження, та беручи до уваги, що виконання рішення по справі здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо рішень» та Порядку № 649, суд дійшов висновку, що виконавчий збір під час виконання рішення суду у справі №580/2419/19 не підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Враховуючи викладене, постанова старшого державного виконавця від 13.04.2020 про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП №61420529 є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 287, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яжука Сергія Сергійовича від 13.04.2020 у виконавчому провадженні №61420529 про накладення штрафу в сумі 5100 грн.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення та з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Гайдаш