04 червня 2020 р.Справа № 520/7961/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М.) по справі № 520/7961/19
за позовом ОСОБА_1
до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області третя особа: ОСОБА_2 ,
про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовського Р.В., про накладення на ОСОБА_1 штрафів від 30.07.2019, 31.07.2019, 02.08.2019, 05.08.2019, 07.08.2019, 08.08.2019 за виконавчим провадженням №55967611.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку.
Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи позивача та не досліджено докази, надані нею, не надано оцінки діям державного виконавця Ростовського Р.В .
Зазначає, що судом не враховано, що факт умисного невиконання рішення суду від 17.01.2018 державним виконавцем не встановлено, оскільки зазначеним рішенням не визначено місце та час побачення дитини з ОСОБА_2 , про встановлення державним виконавцем іншого місця та часу для побачення дитини з батьком не повідомлено боржника, не взято до уваги заяви ОСОБА_1 про місцезнаходження дитини у період літніх канікул, а тому штрафи, накладені державним виконавцем є неправомірними.
Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - відповідач, МВДВС) та ОСОБА_2 (далі - третя особа) надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року по справі №520/7961/19 скасовано.
Прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовського Р.В. про накладення на ОСОБА_1 штрафів від 30.07.2019 року, від 31.07.2019 року, від 02.08.2019 року, від 05.08.2019 року, від 07.08.2019 року, від 08.08.2019 року, що були винесені в ході виконавчого провадження №55967611.
За наслідками касаційного перегляду справи 30.04.2020 постановою Верховного Суду скасовано постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.
Третьою особою ОСОБА_2 надано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення та докази, в яких зазначає, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17.01.18 встановлено час для побачень стягувача з дитиною, окрім того ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 24.05.2018 роз'яснено рішення суду від 17.01.2018 та визначено, що місцем виконання рішення є місце проживання ОСОБА_1 , а саме : АДРЕСА_1 .
Також зазначає, що складані заявником акти в присутності свідків є належними доказами щодо невиконання судового рішення, що встановлено ухвалами Ленінського районного суду м. Харкова від 24.05.2018, 03.10.2018, 05.10.2018.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17.01.2018 у справі №635/402/17 зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з дочкою - ОСОБА_4 , та участі у її вихованні.
Встановлено порядок участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , визначивши час з відвідуванням місця проживання батька без присутності матері: перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., щосереди з 18 год.00 хв. до 20 год.00 хв., три тижні під час літніх канікул, 1/2 частину зимових канікул, за згодою дитини.
Зазначене рішення суду набрало законної сили та передано на виконання до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (т. 1 а.с. 185-186).
За пред'явленим до примусового виконання виконавчим листом № 635/402 , виданим 19.02.2018 Ленінським районним судом м. Харкова 13.03.2018 державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області В'юнником К.С. відкрито виконавче провадження ВП №55967611, за яким ОСОБА_1 є боржником, ОСОБА_2 - стягувачем. (т. 1 а.с. 187-188).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 24.05.2018 роз'яснено рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17.01.2018 щодо місця виконання рішення.
Визначено місцем виконання рішення суду місце проживання відповідача - ОСОБА_1 та дитини - ОСОБА_4 , а саме: АДРЕСА_1 відповідно до вказаного рішення суду.
Здійснюючи примусове виконання судового рішення в частині усунення перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 з донькою та участі у її вихованні під час літніх канікул, державним виконавцем до боржника застосовано штрафи, за не виконання рішення суду, про що винесено постанови, які і є предметом судового оскарження.
Судом встановлено, що під час здійснення виконавчих дій 29.07.2019 о 16:50, 30.07.2019 о 17:45 державним виконавцем, в присутності стягувача та понятих здійснено вихід за місцем проживання боржника: АДРЕСА_1 , про що складено акти.
В актах зазначено, про неможливість виконати рішення суду від 17.01.2018, оскільки двері ніхто не відчинив. Боржник ОСОБА_1 не надала дитину на побачення з батьком ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 189, т. 2 а.с. 58, 61, 64).
На підставі вказаних актів 30.07.2019, 31.07.2019 державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафів на ОСОБА_1 за невиконання рішення суду від 17.01.2018 в розмірі 3400,00 грн (т. 1 а.с. 190, т. 2 а.с. 56-57, 59-60, 62-63).
01.08.2019 державним виконавцем прийнято постанову, якою визначено час побачення стягувача ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_4 в період з 02.08.2019 по 16.08.2019 о 10:00 год щоденно, окрім днів указаних у виконавчому листі № 635\40\17. Місцем зустрічі обрано Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області за адресою м. Харків, вул. Москалівська, 58 (т. 2 а.с. 76-77).
02.08.2019 державним виконавцем застосовано штраф до ОСОБА_1 , з підстав не виконання рішення суду боржником, не надання дитини на побачення з батьком. (т.2 а.с.59-60). В зазначені постанові державний виконавець посилається на складений ним акт.
05.08.2019 державним виконавцем застосовано штраф до ОСОБА_1 , з підстав не виконання рішення суду боржником, не надання дитини на побачення з батьком ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно акту.
05.08.2019 о 10:00, 06.08.2019 о 10:10 та 08.08.2019 о 10:15 державним виконавцем складено акти про невиконання боржником рішення суду, оскільки ОСОБА_1 не з'явилася до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області та дитину ОСОБА_2 для побачення не надала (т. 2 а.с. 70, 73, 75).
На підставі зазначених актів державним виконавцем винесено дві постанови від 07.08.2019 та постанову від 08.08.2019 про накладення штрафів на боржника за невиконання рішення суду від 17.01.2018 в розмірі 3400,00 грн (т. 2 а.с. 66-69, 71-72).
Не погоджуючись із застосуванням до ОСОБА_1 штрафів, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно, в межах та спосіб установлений законом, факт не виконання боржником судового рішення доведений відповідачем належними доказами, а тому штрафи застосовано правомірно.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення встановлений ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" що, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною врегульовано ст.64 -1 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що факт невиконання боржником судового рішення підтверджується належними доказами (актами), а тому постанови про накладення на ОСОБА_1 штрафів є правомірними.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку доказів, не досліджено дотримання процедури складання актів та постанов про накладення штрафу, не повно встановлені обставини справи, що призвело до невірного її вирішення.
Так, рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2018 року у справі №635/402/17, яке перебувало на примусовому виконанні, не визначено місце та час для побачення стягувача з дитиною під час літніх канікул.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 24.05.2018 зазначене рішення суду роз'яснено лише в частині місця його виконання (місце проживання, реєстрація боржника), проте час для побачення стягувача з дитиною на літній період вказаною ухвалою не визначено.
Колегія суддів зазначає, що доказів повідомлення державним виконавцем боржника про час здійснення виконавчих дій 29 та 30 07.2019 матеріали виконавчого провадження та матеріалаи справи не містять.
Відповідно до п. 5 розділу ІХ Інструкції № 512/5 якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з'явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.
Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.
Колегія суддів зазначає, що ні матеріали справи, ні матеріали виконавчого провадження не містять інформації про вчинення зазначених дій державним виконавцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Судом встановлено, що 29.07.2019 о 16:50, 30.07.2019 о 17:45 державним виконавцем Ростовським Р.В. здійснено вихід за місцем проживання боржника, та складено акти про неможливість виконати рішення суду, оскільки ніхто не відчинив двері.
Таким чином, акти від 29 та 30.07.2019, на підставі яких державним виконавцем прийняті постанови про застосування штрафу від 30 та 31.07.2019 , не є належними доказами, та не свідчать про невиконання ОСОБА_1 судового рішення, оскільки жодним рішенням ( на час прийняття постанов) не встановлено години для побачення стягувача з дитиною. А отже зазначені в акті обставини " ніхто не відчинив двері" не свідчать про умисне невиконання рішення суду.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем 02.08.2019 застосовано до позивача штраф, на підставі акту від 01.08.2019.
Проте , матеріали справи не містять акту від 01.08.2019 складеного державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій.
Натомість в матеріалах виконавчого провадження та матеріалах суду наявний акт від 01.08.2019 про невиконання ОСОБА_1 рішення суду, складений стягувачем ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції № 512/5 під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Колегія суддів зазначає, що факт невиконання судового рішення має бути встановлений державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій та зафіксований відповідним актом, на підставі якого і може бути застосовано штраф до боржника.
Враховуючи, що постанова державного виконавця від 02.08.2019 містить посилання на акт державного виконавця (доказів наявності якого суду не надано), доказів вчинення в цей день виконавчих дій державним виконавцем не надано, а тому акт від 01.08.2019, складений стягувачем не є беззаперечним доказом невиконання рішення суду боржником.
Таким чином, постанови від 30.07.2019, 31.07.2019 та 02.08.2019 складені за відсутності доказів невиконання боржником рішення суду від 17.01.2018, а тому є такими, що підлягають скасуванню.
Щодо правомірності винесення постанов від 07.08.2019 та від 08.08.2019.
Апеляційним судом встановлено, що 01.08.2019 державним виконавцем визначено місце для побачення ОСОБА_2 з дитиною на період з 02.08.2019 по 16.08.2019 за місцезнаходженням відділу державної виконавчої служби та час - о 10:00, про що складено постанову.
Доказів належного повідомлення боржника про прийняття зазначеної постанови, та як наслідок її обов'язок надавати дитину на побачення з батьком за місцезнаходженням відповідача та у час, визначений державним виконавцем, матеріали виконавчого провадження не містять та суду не надано.
Крім того, матеріали справи містять заяви ОСОБА_1 від 30.05.2019 та 01.08.2019 на адресу державного виконавця та ОСОБА_2 , в яких повідомлялось, що малолітня дитина ОСОБА_4 перебуває на літніх канікулах та бажає проводити свій літній відпочинок разом з дідусем та бабусею у м. Мерефа, Харківської області. Також повідомлялось про відсутність перешкод для побачення ОСОБА_2 з ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 ( т . 1 а.с.80-90).
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази врахування вказаних заяв стягувача, інтересів дитини державним виконавцем при прийнятті постанови від 01.08.2019, крім того відсутні докази виклику сторін виконавчого провадження для визначення місця та часу для побачення стягувача з дитиною.
Під час вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення суду державним виконавцем 05.08.2019, 06.08.2019 та 08.08.2019 складено акти, в яких зазначено, що боржник не з'явилася за адресою відділу виконавчої служби та дитину для побачення з ОСОБА_2 не надала.
На підставі вказаних актів державним виконавцем прийнято дві постанови від 07.08.2019 та постанову від 08.08.2019 про накладення на ОСОБА_1 штрафів за невиконання рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Колегія суддів зазначає, що акти від 05.08.2019, 06.08.2019 та 08.08.2019 не є беззаперечними доказами невиконання рішення суду з огляду на відсутність доказів належного повідомлення державним виконавцем боржника про обов'язок з'явитися о 10:00 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків для надання дитини на побачення з батьком.
Враховуючи вищевикладене, постанови від 07.08.2019 та від 08.08.2019 винесені відповідачем за відсутності достатніх доказів умисного невиконання боржником рішення суду від 17.01.2018, а тому є неправомірними та підлягають скасуванню.
Щодо правомірності прийняття постанови від 05.08.2019, колегія суддів зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 02.08.2019 о 16:00 державним виконавцем здійснено вихід за місцезнаходженням боржника та складено акт, в якому зазначено про неможливість виконати рішення суду, оскільки ніхто не відчинив двері.
На підставі акту 05.08.2019 державним виконавцем на ОСОБА_1 накладено штраф за невиконання рішення суду, про що складено постанову.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що на момент складання зазначеного акту та прийняття постанови, державним виконавцем було визначено інше місце та час для побачення з дитиною, а саме: адреса Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків. о 10:00.
Інших доказів невиконання рішення суду боржником 02.08.2019 матеріали виконавчого провадження не містять.
Таким чином, зазначена постанова винесена за відсутності належних доказів невиконання ОСОБА_1 рішення суду від 17.01.2018, а тому є такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доводами апеляційної скарги спростовано висновки суду першої інстанції щодо правомірності спірних рішень. Натомість, відповідачем не надано належних доказів в підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних постанов.
У зв'язку з викладеним вище, колегія суддів приходить до висновку , що постанови від 30.07.2019, 31.07.2019, 02.08.2019, 05.08.2019, 07.08.2019 та 08.08.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. ч. 1,7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду першої інстанції - 768,40 грн. та апеляційної скарги - 1152,60 грн., що підтверджується квитанціями від 09.08.2019 року, від 23.09.2019 року.
Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено у повному обсязі, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (768,40 грн + 1152,60 грн).
Керуючись ст.ст. 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року по справі № 520/7961/19 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовського Романа Вікторовича про накладення на ОСОБА_1 штрафів від 30.07.2019 ; від 31.07.2019 ; від 02.08.2019; від 05.08.2019; від 07.08.2019; від 07.08.2019; від 08.08.2019 прийняті у виконавчому провадженні № 55967611.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Москалівська, 58, м.Харків, 61004, код ЄДРПОУ 41430678) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова