03 червня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/825/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення № 335 від 23.09.2019 р. "Про розгляд технічної документації із землеустрою",
встановив:
Позивачка звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області №335 від 23.09.2019 "Про розгляд технічної документації із землеустрою";
- зобов'язати Бехтерську сільську раду Голопристанського району Херсонської області повторно розглянути питання про затвердження поданої ОСОБА_1 15.08.2018 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 0,60 га та прийняти рішення про її затвердження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Договору про розподіл спадкового майна від ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом на майно батька, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 , 1951 р.н., що складається з житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями та спорудами до нього, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею - 0, 60 га., що розташована в с. Бехтери Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та іншого майна, де б воно не було та з чого б воно не складалося. 17.05.2019, позивачка замовила роботи з розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). 15.08.2019, ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про затвердження даної технічної документації, з метою завершення процедури державної реєстрації даних земельних ділянок. Проте, отримала рішення двадцять сьомої сесії сьомого скликання Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області за №335 від 23.09.2019 «Про розгляд технічної документації із землеустрою, яким заявниці відмовлено в затвердженні технічної документації. Підставою для відмови у задоволенні заяви слугувало те, що ОСОБА_2 раніше скористався своїм правом на безоплатну передачу земельної ділянки в розмірі 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. Вважаючи таку відмову протиправною, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 01.04.2020 відкрито спрощене провадження та ухвалено розглядати справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Також, зазначеною ухвалою суду запропоновано відповідачу подати у встановлений строк до суду відзив на позовну заяву. Також, роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, справа буде вирішена за наявними матеріалами. Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 10.04.2020 представником відповідача отримана ухвала суду від 01.04.2020 (з копією позовної заяви та доданими до неї документами). Станом на 01.06.2020 до суду від відповідача відзив на адміністративний позов не находив.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши надані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
08.06.2018, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які є спадкоємцями за законом у відповідних частках на майно батька, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 , укладено Договір про розподіл спадкового майна, відповідно до якого ОСОБА_1 переходить на праві приватної власності: житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами до нього, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею - 0, 60 га., що розташована в с. Бехтери Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та інше майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося.
17.05.2019, позивачка замовила роботи з розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у ФОП ОСОБА_4
15.08.2019, ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про затвердження даної технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 0,6037 га, з метою завершення процедури державної реєстрації даних земельних ділянок.
Рішенням двадцять сьомої сесії сьомого скликання Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області за №335 від 23.09.2019 «Про розгляд технічної документації із землеустрою», заявниці відмовлено в затвердженні технічної документації.
В даному рішенні зазначено: розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 0,6037 га, померлого ОСОБА_2 , ділянка № 1 - площею 0,5600 га, ділянка № 2 - площею 0,0437 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту АДРЕСА_2 н, відповідно до ст.ст. 12, 19, 39, 83, 91, 118, 121, 140 Земельного кодексу України, враховуючи той факт, що ОСОБА_2 раніше скористався своїм правом на безоплатну передачу земельної ділянки в розмірі 2,0 га для ведення особистого селянського господарства та земельна ділянка площею 0,56 га передбачена для суспільних потреб, а саме: розширення стадіону в с. Бехтери вул. Молодіжна Голопристанського району Херсонської області, враховуючи висновки та рекомендації постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку села, навколишнього середовища, екології та сільського господарства, керуючись ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська рада вирішила - відмовити гр.. ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 0,6037 га померлого ОСОБА_2 ділянка №1 - площею 0,5600 га, ділянка № 2 - площею 0,0437 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту АДРЕСА_2 , у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 раніше скористався своїм правом на безоплатну передачу земельної ділянки в розмірі 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.
Позивачка вважає дане рішення незаконним та таким, що перешкоджає їй реалізувати своє право на державну реєстрації спадкового майна, а саме земельних ділянок площею 0,60 га, що належали її батьку (спадкодавцю) на підставі державного Акту про право приватної власності на землю від 07.11.2000 року І-ХС за №000769 та перейшли у спадок на підставі договору про розподіл спадкового майна від 08.06.2018.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.
У відповідності до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом ст.3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною 2 ст.78 цього Кодексу передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
За змістом частини першої ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Положенням частини 7 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Згідно з частинами восьмою та дев'ятою ст.118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Згідно зі ст.121 ЗК України, кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Аналіз зазначених в рішенні суду норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що результатом розгляду клопотання зацікавленої особи про затвердження проекту землеустрою є підготовлений відповідний проект рішення та винесення його на обговорення на пленарному засіданні сесії відповідної ради та прийняття за наслідками його розгляду відповідного рішення.
Частиною чотирнадцятою статті 186 ЗК України передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності; власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.
Частиною шістнадцятою ст.186 ЗК України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії цих висновків є необмеженим.
У розумінні частини сімнадцятої ст.186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Зазначена правозастосовча практика неодноразово підтримана у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 07.06.2019 у справі №826/17196/17, від 25.02.2020 у справі №723/1964/14-а, від 14.05.2020 року у справі №360/536/17-а.
Як вже зазначалося судом, Рішенням двадцять сьомої сесії сьомого скликання Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області за №335 від 23.09.2019 «Про розгляд технічної документації із землеустрою», гр. ОСОБА_1 відмовлено в затвердженні технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 0,6037 га померлого ОСОБА_2 ділянка №1 - площею 0,5600 га, ділянка № 2 - площею 0,0437 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту АДРЕСА_2 , у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 раніше скористався своїм правом на безоплатну передачу земельної ділянки в розмірі 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.
Таким чином, відповідачем у спірному випадку не враховано норми статті 186 ЗК України та не наведено фактів, що підтверджують невідповідність технічної документації позивача вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Крім цього, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що земельна ділянка площею 0,56 га передбачена для суспільних потреб, а саме: розширення стадіону в с. Бехтери вул. Молодіжна Голопристанського району Херсонської області, судом не приймається, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.
Як вже зазначалося судом, в спірних правовідносинах позивачка набула права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, що належали її батьку (спадкодавцю) на підставі державного Акту про право приватної власності на землю від 07.11.2000 року І-ХС за №000769.
Також, суд враховує те, що оскаржуване рішення перешкоджає позивачці реалізувати своє право на державну реєстрацію спадкового майна.
За викладених обставин суд приходить до висновку, що рішення двадцять сьомої сесії сьомого скликання Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області за №335 від 23.09.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою, суд зазначає наступне.
Згідно з нормами Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Слід зазначити, що зобов'язання затвердити технічну документацію із землеустрою є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до пункту 4 частини першої 1статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача затвердити подану ОСОБА_1 15.08.2018 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 0,60 га, що розташована в с. Бехтери Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, їх задоволення.
В силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області №335 від 23.09.2019 "Про розгляд технічної документації із землеустрою".
Зобов'язати Бехтерську сільську раду Голопристанського району Херсонської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2018 та затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 0,60 га, що розташована в с. Бехтери Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області з врахуванням висновків суду у даному рішенні.
Стягнути з Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (75650, Херсонська область, Голопристанський район, с. Бехтери, вул. Благодатна, 50, код ЄДРПОУ 35908256) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (Вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя І.І. Войтович
кат. 109020100