04 червня 2020 р.Справа № 440/986/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Сіренко О.І. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.,
представника відповідачів Фещенко В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву Прокуратури Полтавської області про роз'яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 року по справі № 440/986/19
за позовом ОСОБА_1
до Ради прокурорів України , Генеральної прокуратури України , Прокуратури Полтавської області
про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ради прокурорів України, Генеральної прокуратури України та Прокуратури Полтавської області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Ради прокурорів України №16 від 20 лютого 2019 року "Про внесення рекомендації про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області";
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України №28к від 22 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону України "Про прокуратуру");
- поновити на посаді керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області;
- зобов'язати прокуратуру Полтавської області виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначала, що з 09 грудня 2015 року працювала на посаді керівника Кобеляцької місцевої прокуратури, однак наказом Генерального прокурора України №28к від 22 лютого 2019 року її було звільнено із займаної посади у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини третьої статті 41 Закону України "Про прокуратуру"), на підставі рекомендації Ради прокурорів України, викладеної в рішенні №16 від 20 лютого 2019 року, за поданням виконуючого обов'язки прокурора Полтавської області Глушка А.М. №11-08вих-19 від 03 січня 2019 року. З вказаним звільненням позивач не погоджується, оскільки подання на її звільнення №11-08вих-19 від 03 січня 2019 року за своїм змістом відповідало попереднім двом поданням №11-2101вих18 від 07 вересня 2018 року та №11-2328вих-18 від 26 жовтня 2018 року, за якими Рада прокурорів України рішеннями №111 та №156 не рекомендувала її звільнення. Також подання №11-08вих-19 від 03 січня 2019 року містить факти, по яких не проводилась відповідна перевірка в Кобеляцькій місцевій прокуратурі, та містить факти практичної допомоги, які вже були предметом обговорення на засіданні Ради прокурорів України 26 грудня 2018 року. По аналогічним у поданнях фактам прокурором Полтавської області скеровано до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів дисциплінарну скаргу, за якою дисциплінарне провадження закрито через відсутність дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 . Рішення Ради прокурорів України №16 від 20 лютого 2019 року прийнято з порушенням вимог статей 41, 43 та 44 Закону України "Про прокуратуру", оскільки невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків прокурором є дисциплінарним проступком та питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення має вирішуватись Радою прокурорів України за ініціативою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів відповідно до частини шостої статті 49 Закону України "Про прокуратуру". Оскаржуване рішення Ради прокурорів України не містить ані описової, ані мотивувальної частин. Висновки про неналежне виконання позивачем посадових обов'язків не відповідають фактичним обставинам. Факт притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен бути обов'язковою передумовою та безумовною підставою для прийняття наказу про звільнення прокурора з адміністративної посади.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року повністю відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ради прокурорів України, Генеральної прокуратури України та Прокуратури Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішення Ради прокурорів України №16 від 20 лютого 2019 року та наказу Генерального прокурора України №28к від 22 лютого 2019 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилалась на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 року аеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року по справі № 440/986/19 скасовано.
Прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Ради прокурорів України, Генеральної прокуратури України, Прокуратури Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Ради прокурорів України №16 від 20 лютого 2019 року "Про внесення рекомендації про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області".
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №28к від 22 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області.
Зобов'язано прокуратуру Полтавської області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням отриманого заробітку.
06.04.2020 року до Другого апеляційного адміністративного суду від прокуратури Полтавської області надійшла заява про роз'яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 року.
В обгрунтування зазначеної заяви, прокуратура Полтавської області зазначає, що для запобігання виникнення спорів щодо повного розрахунку з позивачем по відшкодуванню середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, забезпечення проведення оподаткування на доходи фізичних осіб, утримання військового збору, сплату єдиного внеску на загальне соціальне страхування відповідно до вимог чинного законодавства, в рішенні суду повинні бути наведені розрахунки та загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідачів підтримав доводи заяви про роз'яснення судового рішення.
Представник позивача, не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви про роз'яснення постанови суду апеляційної інстанції, з наступних підстав.
Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, відповідно до ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Тобто, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Також, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
Водночас, механізм, визначений цією статтею, не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
За правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою, тому заява про роз'яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз'яснення якого ставиться питання. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Колегія суддів дослідивши доводи заяви прокуратури Полтавської області про роз'яснення рішення дійшла висновку, що відповідачу зрозуміла суть постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 року однак він фактично не погоджується з прийнятим рішенням по суті, а саме з задоволенням позову ОСОБА_1 до Ради прокурорів України, Генеральної прокуратури України, Прокуратури Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Отже, колегія суддів зазначає, що заявник просить не роз'яснити постанову суду внаслідок її нечіткості або неясності, а фактично не погоджується з постановою, яку прокуратура Полтавської області просить роз'яснити.
Разом з цим, при розгляді заяв учасників процесу про роз'яснення судового рішення, яке набрало законної сили, суд не здійснює нового перегляду справи.
Дійсно, мотиви, які навів заявник у своїй заяві, по суті полягають у незгоді з судовим рішенням і поставлені у такому аспекті питання, на які він хоче отримати роз'яснення у порядку ст. 254 КАС України, вимагають від суду додаткового обґрунтування, що є недопустимо.
Вирішення зазначених в заяві про роз'яснення питань фактично є зміною чи доповненням змісту рішення суду першої інстанції, а не його роз'ясненням, що, в свою чергу, суперечить самій суті інституту роз'яснення судового рішення та нормам чинного КАС України.
Наведені заявником обставини в обґрунтування заяви про роз'яснення рішення суду не свідчать про незрозумілість судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 року по справі № 440/986/19 викладена чітко та зрозуміло та не є такою, що потребує додаткового роз'яснення, а доводи заяви відповідача висновків суду про відсутність підтав для роз'яснення судового рішення не спростовують.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для роз'яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 року по справі № 440/986/19 в розумінні ст. 254 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні заяви прокуратури Полтавської області слід відмовити у зв'язку з відсутністю підстав для роз'яснення постанови апеляційного суду, передбачених ст. 254 КАС України
Керуючись ст. 241, 246, 248, 254, 310, 321, 325 КАС України, суд -
У задоволенні заяви Прокуратури Полтавської області про роз'яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 року по справі № 440/986/19 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Сіренко О.І.
Повний текст ухвали виготовлений 04.06.2020 року