Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему 65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"21" травня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1078/20
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Петізін В.В.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа" до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості в загальній сумі 259925,73 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості в загальній сумі 259925,73 грн., у т.ч. забезпечувального (гарантійного платежу) - 54999,00 грн., основного боргу - 198694,80 грн., пені - 3166,35 грн., 3% річних - 1677,51 грн., інфляції - 1388,07 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором на закупівлю № 70-ВД/19 від 07.08.2019 р. щодо здійснення оплати за поставлений позивачем товар та повернення забезпечувального (гарантійного) платежу.
Так, позивач зазначає, що ТОВ "Торгово-промислова група "Альфа" прийняло участь у відкритих торгах на закупівлю: нафта і дистиляти згідно ДК 021:2015 код 09130000-9 (Дизельне паливо (налив), що проводились Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (замовник) відповідно до оголошення № UA-2019-07-04-000577-b, та вказане Товариство було обрано переможцем зазначеної закупівлі. Як вказує позивач, за результатами торгів між ТОВ "ТПГ "Альфа" та ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" було укладено договір на закупівлю від 07.08.2019 р. № 70-ВД/19.
Відповідно до пункту 6 Розділу VI тендерної документації замовником вимагалось надання забезпечення виконання договору про закупівлю в розмірі 5 % (п'ять відсотків) ціни договору у вигляді забезпечувального (гарантійного) платежу, який перераховується на поточний рахунок замовника не пізніше дати укладання договору про закупівлю.
Згідно підпункту 3.5.1 пункту 3.5 розділу 3 договору учасник перераховує забезпечувальний (гарантійний) платіж на поточний рахунок Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" у розмірі 54999,00 грн., що становить 5% від ціни договору не пізніше дати укладання цього договору.
Наразі позивач зауважує, що на виконання зазначених умов ТОВ "ТПГ "Альфа" було перераховано на рахунок замовника забезпечувальний (гарантійний) платіж 54999,00 грн., що становить 5% від ціни договору, що підтверджується платіжним дорученням № 481.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Відповідно до підпункту 3.5.3 пункту 3.5 розділу 3 договору у разі дострокового розірвання цього договору, повного його виконання або закінчення строку його дії, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними, відсутності претензій щодо невиконання або неналежного виконання договору та у випадках, передбачених статтею 37 Закону України "Про публічні закупівлі" покупець протягом 5 (п'яти) банківських днів повертає учаснику забезпечувальний (гарантійний) платіж за вирахуванням витрат та збитків, які виникли у замовника відповідно до п. 3.5.2 цього Договору.
Згідно з пунктом 10.1 розділу 10 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31 жовтня 2019 року.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 розділу 3 договору ціна за одиницю товару визначена у специфікації (додаток 1 до договору) та становить 34,92 грн./кг.
Так, позивач зазначає, що строк дії договору закінчився 31 жовтня 2019 року.
При цьому позивач додає, що ТОВ "ТПГ "Альфа" виконало умови договору належно і якісно у порядку, визначеному розділом 10 договору, товар постачався у строки, передбачені договором та відповідно до заявок замовника. Як вказує позивач, жодної претензії щодо порушення умов договору з боку замовника до ТОВ "ТПГ "Альфа" не надходило.
Отже, позивач стверджує, що, враховуючи, що строк дії договору закінчився 31 жовтня 2019 року, а ТОВ "ТПГ "Альфа" виконало умови договору належно і якісно, замовник вже станом на 06.11.2019 р. прострочив виконання зобов'язання з повернення учаснику забезпечувального (гарантійного) платежу у розмірі 54999,00 грн. Водночас, за ствердженнями позивача, станом на 15.04.2020 р. замовником так і не повернуто ТОВ "ТПГ "Альфа" забезпечувальний (гарантійний) платіж 54999,00 грн., чим порушено умови підпункту 3.5.3 пункту 3.5 розділу 3 договору.
Крім того, позивач додає, що відповідно до пункту 4.1. розділу 4 договору розрахунки проводяться замовником після постачання товару та надання оригіналу рахунка на оплату постачаємого товару згідно заявки замовника з відстрочкою платежу до 90-та календарних днів.
За ствердженнями позивача, оригінал рахунку на оплату поставленого товару від 04.10.2019 р. № 111 було надано замовнику 04.10.2019 р. Таким чином, з урахуванням відстрочки платежу передбаченої пунктом 4.1. розділу 4 договору, на думку позивача, замовник мав сплатити кошти за отриманий товар у сумі 198694,80 грн. не пізніше 03.01.2020 року.
При цьому, як вказує позивач, замовник протягом 90 календарних днів з дати постачання товару та надання оригіналу рахунку на оплату товару не сплатив на рахунок ТОВ "ТПГ "Альфа" 198694,80 грн., чим порушив пункт 4.1. розділу 4 договору.
Також позивач додає, що у порядку, визначеному статтею 19 Господарського процесуального кодексу України та статті 222 Господарського кодексу України, 15.01.2020 р. ним направлено замовнику претензію про порушення зобов'язань за договором щодо повернення забезпечувального (гарантійного) платежу в розмірі 54999,00 грн. та сплати коштів за поставлений товар на суму 198694,80 грн. згідно рахунку на оплату від 04.10.2019 р. № 111, однак станом на 15.04.2020 р. відповідь на претензію про порушення зобов'язань за договором від замовника не надійшла.
Пунктом 7.5. розділу 7 договору визначено, що у випадку порушення термінів оплати замовник сплачує на вимогу учасника пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від недоотриманої суми по замовленню за кожний день прострочення, але не більше 5% вартості замовлення. Відтак, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача позивачем за договором нараховано пеню за неналежне виконання відповідачем умов договору в сумі 3166,35 грн.
Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого товару, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу штраф 3% річних від простроченої суми в розмірі 1677,51 грн. та інфляційні втрати в сумі 1388,07 грн., що заявлені до стягнення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.04.2020 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1078/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.05.2020 р.
20.05.2020 р. відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач з позовними вимогами погоджується повністю, визнає їх та просить за результатами підготовчого провадження у відповідності з ч. 3 ст. 185 ГПК України ухвалити рішення суду.
20.05.2020 р. відповідачем була надана до господарського суду заява про визнання позову, в якій відповідач позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову в повному обсязі.
При цьому, 20.05.2020 р. відповідачем було надано до господарського суду клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними в матеріалах справи документами та за результатами підготовчого провадження у відповідності з ч. 3 ст. 185 ГПК України ухвалити рішення суду.
Згідно ч. 3, 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
В підготовчому засіданні 21.05.2018 р. представник позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі та у зв'язку з визнанням позову відповідачем просив за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення суду в порядку ч. 3 ст. 185 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
21 лютого 2018 р. між Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа" (учасник) укладено договір на закупівлю № 70-ВД/19, відповідно до п. 1.1 якого позивач як учасник зобов'язується поставляти у власність відповідача як замовника товар, зазначений в п.1.2 цього договору, а замовник - приймати і оплачувати товар.
Згідно п. 1.2 договору найменування товару, асортимент, кількість та ціна на товар, що поставляється згідно цього договору, визначені в специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна цього договору становить 1099980,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 183330,00 грн.
Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 договору ціна за одиницю товару, що постачається за цим договором, включає всі інші податки, збори та обов'язкові платежі, що передбачені чинним законодавством України. Ціна за одиницю товару визначена у специфікації (додаток № 1 до цього договору).
За умовами п. 3.2 договору ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
В п. 3.5 договору сторони домовились, що з метою належного забезпечення взятих на себе зобов'язань учасник сплачує забезпечувальний (гарантійний) платіж, який покриває в межах свого розміру перед замовником будь-які інші зобов'язання учасника, у разі порушення ним умов цього договору.
Відповідно до п.п. 3.5.1 п. 3.5 договору учасник перераховує забезпечувальний (гарантійний) платіж на поточний рахунок Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (п/р НОМЕР_1 відкритий у ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328168, код ЄДРПОУ 01125689) у розмірі 54999,00 грн., що становить 5% від ціни договору не пізніше дати укладання цього договору.
Підпунктом 3.5.2 п. 3.5 договору встановлено, що замовник має право використовувати забезпечувальний (гарантійний) платіж для покриття будь-яких витрат та збитків, понесених ним через невиконання або неналежного виконання учасником умов цього договору. При цьому замовник зобов'язаний письмово попередити про це учасника не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня виявлення таких обставин.
За положеннями п.п. 3.5.3 п. 3.5 договору у разі дострокового розірвання цього договору, повного його виконання або закінчення строку його дії, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними, відсутності претензій щодо невиконання або неналежного виконання договору та у випадках, передбачених статтею 37 Закону України "Про публічні закупівлі" покупець протягом 5 (п'яти) банківських днів повертає учаснику забезпечувальний (гарантійний) платіж за вирахуванням витрат та збитків, які виникли у замовника відповідно до п. 3.5.2 цього договору.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться замовником після постачання товару та надання оригіналу рахунка на оплату постачаємого товару згідно заявки замовника з відстрочкою платежу до 90-та (дев'яноста) календарних днів.
Згідно п. 4.2 договору розрахунки за цим договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок учасника.
В п. 5.1 договору вказано, що строк поставки товару: протягом 4-х робочих днів з моменту отримання заявки від замовника до 31 жовтня 2019 року.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що поставка товарів за цим договором здійснюється на умовах: DDP, склад замовника, Україна, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" в обсязі, за видом та маркою, зазначеними в заявці замовника.
За умовами п. 5.4 договору приймання товару за асортиментом, кількістю та якістю здійснюється на складі замовника і підтверджується видатковою накладною та товарно-транспортною накладною (за наявністю).
Відповідно до п. 6.1 договору замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати рахунки за поставлений товар (п.п. 6.1.1); приймати поставлений товар згідно з видатковою накладною (п. 6.1.2).
Згідно п. 6.3 договору учасник зобов'язаний, зокрема, забезпечити поставку товару власними силами за власний рахунок у строки та місце, встановлені цим договором.
За умовами п. 6.4 договору учасник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар (п.п. 6.4.1); вимагати від замовника прийняття товару, що відповідає умовам, визначеним в цьому договорі (п.п. 6.4.2).
Пунктом 7.1 договору встановлено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору (надалі іменується "порушення договору"), сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.
Положеннями п. 7.5 договору визначено, що у випадку порушення термінів оплати замовник сплачує на вимогу учасника пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від недоотриманої суми по замовленню за кожний день прострочення, але не більше 5% вартості замовлення.
В п. 7.6 договору сплата стороною визначених цим договором та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі.
Сплата стороною штрафних санкцій (штрафу, пені) та (або) відшкодування збитків, завданих порушенням договору, не звільняє її від обов'язку виконати цей договір в натурі, якщо інше прямо не передбачено чинним в Україні законодавством (п. 7.7 договору).
Відповідно до п. 9.1 договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей, сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.
Згідно п. 9.2 договору у разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) розглядаються у судовому порядку згідно чинного законодавства України.
За умовами п. 10.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31 жовтня 2019 року.
Пунктом 10.3 договору встановлено, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Положеннями п. 11.1 договору визначено, що усі зміни і доповнення до даного договору дійсні, якщо вони виконані в письмовому виді і погодженні обома сторонами.
В п. 12.1 договору невід'ємною частиною договору є специфікація (додаток 1).
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору поставки, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору на закупівлю № 70-ВД/19 від 07.08.2019 р. між позивачем та відповідачем підписано Додаток № 1 до договору від 07.08.2019 р. - специфікацію № 1 на загальну суму 1099980,00 грн. (в т.ч. ПДВ 183330,00 грн.), в якій сторони встановили, що постачається товар - дизельне паливо (налив) в кількості 31500 кг на загальну суму 1099980,00 грн. Вказана специфікація підписана представниками замовника та учасника, а також скріплені відповідними печатками сторін.
Також, як встановлено судом, на виконання умов договору на закупівлю № 70-ВД/19 від 07.08.2019 р. позивачем - ТОВ "Торгово-промислова група "Альфа" було здійснено поставку обумовленого договором товару на адресу відповідача на суму 198694,80 грн., що підтверджується видатковою накладною від 04.10.2019 р. № 112 на суму 198694,80 грн.
При цьому поставлений позивачем товар було отримано відповідачем, що вбачається з підпису в.о. начальника ВМТП Абраменко О.М. на вищезазначеній накладній, повноваження на отримання якій надані згідно довіреності № 0050/1 від 04.10.2019 р., копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 10).
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за укладеним договором щодо поставки товару згідно вищевказаних видаткових накладних.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
В свою чергу отримання відповідачем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору на закупівлю № 70-ВД/19 від 07.08.2019 р. та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, згідно п.п. 4.1 та 4.2 договору розрахунки проводяться замовником після постачання товару та надання оригіналу рахунка на оплату постачаємого товару згідно заявки замовника з відстрочкою платежу до 90-та (дев'яноста) календарних днів. Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок учасника.
Таким чином, з огляду на вказане положення договору, оплата товару мала бути здійснена відповідачем з відстрочкою платежу до 90-та (дев'яноста) календарних днів згідно виставленого рахунку.
Як з'ясовано судом, позивачем був виставлений відповідачу рахунок на оплату поставленого товару, а саме № 111 від 04.10.2019 р. на суму 198694,80 грн. (в т.ч. ПДВ 33115,80 грн.).
Проте, як встановлено судом, відповідачем не були виконані зобов'язання за договором на закупівлю № 70-ВД/19 від 07.08.2019 р. щодо здійснення оплати вартості поставленого товару на поточний рахунок постачальника.
Відтак, у відповідача існує невиконане зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений товар в розмірі 198694,80 грн., адже докази сплати відповідачем цієї суми в матеріалах справи відсутні.
Так, несплата позивачу вказаної суми за поставлений товар у встановлені строки за спірним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача перед позивачем основного боргу в заявленій сумі 198694,80 грн., яку відповідач визнав під час підготовчого провадження.
Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 198694,80 грн.
Разом з тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Адже за ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставлених нафтопродуктів) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.5 договору у випадку порушення термінів оплати замовник сплачує на вимогу учасника пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від недоотриманої суми по замовленню за кожний день прострочення, але не більше 5% вартості замовлення.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений товар позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі половини облікової ставки Національного банку України, яка склала 3166,35 грн., розрахунок якої надано до позову (а.с. 22).
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобов'язання за договором на закупівлю № 70-ВД/19 від 07.08.2019 р. щодо здійснення оплати вартості поставленого товару, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за несплату вартості природного газу за період з 04.01.2020 р. по 15.04.2020 р. на суму боргу в розмірі 198694,80 грн., що за наведеним в позові розрахунком (а.с. 22) складає 3166,35 грн., розмір якої визнається відповідачем. Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення вказаної суми пені.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1677,51 грн. та інфляційних втрат в сумі 1388,07 грн. суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому застосування положень частини другої ст. 625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.
З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі на закупівлю № 70-ВД/19 від 07.08.2019 р. не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Враховуючи вищенаведене та встановлення судом порушення відповідачем терміну сплати вартості поставленого товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних за період з 04.01.2020 р. по 15.04.2020 р. на відповідну суму несплаченої вартості поставленого товару 198694,80 грн., що складають 1677,51 грн., розрахунок яких міститься в позові (а.с. 21) та розмір яких визнається відповідачем.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Враховуючи вищенаведене та встановлення судом порушення відповідачем терміну сплати вартості поставленого товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні втрати на відповідну суму несплаченої вартості поставленого товару 198694,80 грн. за обраний позивачем період, що складають 1388,07 грн., розрахунок яких міститься в позові (а.с. 21) та розмір яких визнається відповідачем.
Поряд з цим, як з'ясовано судом, на виконання умов договору на закупівлю № 70-ВД/19 від 07.08.2019 р. ТОВ "ТПГ "Альфа" було перераховано на рахунок замовника забезпечувальний (гарантійний) платіж 54999,00 грн., що становить 5% від ціни договору, що підтверджується платіжним дорученням № 481.
В п. 3.5 договору передбачено, що з метою належного забезпечення взятих на себе зобов'язань учасник сплачує забезпечувальний (гарантійний) платіж, який покриває в межах свого розміру перед замовником будь-які інші зобов'язання учасника, у разі порушення ним умов цього договору.
Відповідно до п.п. 3.5.1 п. 3.5 договору учасник перераховує забезпечувальний (гарантійний) платіж на поточний рахунок Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (п/р НОМЕР_1 відкритий у ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328168, код ЄДРПОУ 01125689) у розмірі 54999,00 грн., що становить 5% від ціни договору не пізніше дати укладання цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 3.5 договору на закупівлю № 70-ВД/19 від 07.08.2019 р. ТОВ "ТПГ "Альфа" було здійснено оплату гарантійного платежу в розмірі 54999,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 481 від 12.08.2019 р. на суму 54999,00 грн. та підтверджується сторонами.
За положеннями п.п. 3.5.3 п. 3.5 договору у разі дострокового розірвання цього договору, повного його виконання або закінчення строку його дії, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними, відсутності претензій щодо невиконання або неналежного виконання договору та у випадках, передбачених статтею 37 Закону України "Про публічні закупівлі" покупець протягом 5 (п'яти) банківських днів повертає учаснику забезпечувальний (гарантійний) платіж за вирахуванням витрат та збитків, які виникли у замовника відповідно до п. 3.5.2 цього договору.
З огляду на закінчення 31.10.2019 р. строку дії договору на закупівлю № 70-ВД/19 від 07.08.2019 р., відповідач - ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" зобов'язаний був протягом п'яти банківських днів, починаючи з 01.11.2019 р., повернути ТОВ "ТПГ "Альфа" сплачений згідно платіжного доручення № 481 від 12.08.2019 р. забезпечувальний (гарантійний) платіж в розмірі 54999,00 грн. Проте, як встановлено судом і визнається відповідачем, відповідач не повернув позивачу вказану суму забезпечувального (гарантійного) платежу у встановлені строки за спірним договором, тим самим порушив прийняті на себе зобов'язання відповідно до умов договору.
Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача перед позивачем боргу за гарантійних платіж в заявленій сумі 54999,00 грн., яку відповідач визнав під час судового розгляду справи.
Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача забезпечувального (гарантійного) платежу в розмірі 54999,00 грн.
Таким чином, загальна сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача, складає 259925,73 грн., у т. ч.: забезпечувального (гарантійного) платежу - 54999,00 грн., основного боргу - 198694,80 грн., пені - 3166,35 грн., 3% річних - 1677,51 грн., інфляційних втрат - 1388,07 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1, 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Оцінюючи наявні докази в сукупності та враховуючи визнання відповідачем позову, що не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа" до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості в загальній сумі 259925,73 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3898,89 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ч. 3 ст. 185, ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа" до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості в загальній сумі 259925,73 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81; код ЄДРПОУ 01125689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова група "Альфа" (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 68; код ЄДРПОУ 41714500) забезпечувальний (гарантійний) платіж у розмірі 54999/п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять/грн. 00 коп., заборгованість за поставлений товар в сумі 198694/сто дев'яносто вісім тисяч шістсот дев'яносто чотири/грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 1388/одна тисяча триста вісімдесят вісім/грн. 07 коп., 3% річних в сумі 1677/одна тисяча шістсот сімдесят сім/грн. 51 коп., пеню в розмірі 3166/три тисячі сто шістдесят шість/грн. 35 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3898/три тисячі вісімсот дев'яносто вісім/грн. 89 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 01 червня 2020 р.
Суддя В.С. Петров