вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1516/20
Суддя Господарського суду Київської області Сокуренко Л.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 01001, м. Київ, вул. Миколи Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) про видачу судового наказу за вимогою до Фізичної особи-підприємця Головченко Олександра Івановича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості у розмірі 42 298,36 грн., що виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання за кредитним договором від 19.02.2019, укладеним шляхом приєднання до умов та правил надання послуг «КУБ»,
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Головченко Олександра Івановича заборгованості за кредитним договором від 19.02.2019, укладеним шляхом приєднання до умов та правил надання послуг «КУБ» у розмірі 42 298,36 грн., з яких: 35 390,41 грн. заборгованості за кредитом, 1 015,41 грн. грн. заборгованості по відсоткам, нарахованим на прострочену заборгованість, 4 800,00 грн. грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 1 092,54 грн. пені за прострочення оплати по кредиту. Крім того, заявник просив покласти на боржника судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 210,20 грн.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;
4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Заявник стверджує, що 19.02.2019 Фізичною особою-підприємцем Головченко Олександром Івановичем підписано анкету - заявку про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на сайті http://privatbank.ua.
Враховуючи викладене, за доводами заявника, між сторонами було укладено кредитний договір, який за своєю природою є договором приєднання, та складається із анкети-заяви та Умов.
Також, заявником зазначено, що ним надано боржнику кредитний ліміт у розмірі 150 000,00 грн.
На підтвердження наведених обставин до заяви про видачу судового наказу заявником додана Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання послуги «Куб», у якій зазначено, що підписанням цієї Заяви ФОП Головченко Олександр Іванович приєднується до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті Приватбанку.
На підтвердження наявності заборгованості з кредиту заявником долучено до заяви банківські виписки та розрахунок заборгованості за договором, станом на 13.03.2020. Дослідивши зазначені докази, господарський суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, розрахунок заборгованості підписано власноручним підписом представника заявника. Разом із тим, зазначений документ не містить назви посади та ініціалів і прізвища особи, яка підписала поданий розрахунок заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Отже, суд не може встановити, ким саме підписано поданий доказ (розрахунок заборгованості за договором, станом на 10.02.2020) і чи уповноважено підписанта на такі дії, Враховуючи зазначене, розрахунок заборгованості за договором, станом на 13.03.2020 є не належним доказом на підтвердження наявності заборгованості боржника.
Оскільки, тільки в поданому розрахунку заявником визначено періоди заборгованості, суми нарахувань кредиту, дні прострочення, нараховані проценти та інші нарахування, які заявник просить стягнути з боржника і який судом визнано не належним доказом, а сама заява про видачу судового наказу не містить зазначених даних, тому, фактично, заявником не не доведено належними та допустими доказами, зазначеними у заяві вимоги і обставини, що є порушенням вимог ст. 150 ГПК України.
Крім того, із розрахунку заборгованості по кредитному договору б/н від 19.02.2019 вбачається, що заборгованість по відсотках, нарахованих на прострочену заборгованість, розраховано банком за ставкою 48%, в той час як за п. 1.6. Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" від 19.02.2019 визначено, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї Заяви, клієнт зобов'язаний додатково до процентів, вказаних в п. 1.4., сплатити банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості. Водночас, п. 1.4 Заяви передбачено, що проценти за користування кредитом за перші 6 місяців складають 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, а починаючи з 7-го місяця - 1.6 % від початкового розміру кредиту.
Таким чином, розмір відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість, які боржник має сплатити за порушення строку погашення заборгованості за кредитом, допущеного в перші 6 місяців користування кредитом, складає 5,8% (1,8+4) та з 7-го місяця заборгованості - 5,6% (1,6+4), а не 48% як зазначено банком у розрахунку.
Відповідно до п. 3.2.8.3.3 Умов та правил надання послуги "КУБ", долучених банком до заяви, встановлено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому в Заяві.
Відповідно ст. 1056-1 ЦК України, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Слід зазначити, що матеріали заяви не містять доказів того, що сторонами погоджено зміну процентої ставки за кредитом в бік збільшення до 48% у випадку порушення строків погашення боржником кредитної заборгованості, отже, здійснений банком розрахунок заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 1 015,41 грн, не підтверджений жодним наявним у матеріалах заяви документом.
Окрім іншого, при здійсненні аналізу порядку укладення між сторонами кредитного договору у спосіб приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, опублікованих банком на своєму офіційному сайті, судом враховано правові позиції Верховного Суду, наведені у постановах при вирішенні спорів у кредитних зобов'язаннях від 11.07.2018 у справі №356/1261/16-ц та від 24.05.2018 у справі №630/366/16-ц, де суд вказав про необхідність подання банком належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ті Умови, які банк надав суду, є складовою частиною укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг і що саме ці Умови мав на увазі клієнт, підписуючи заяву, чи передбачені цими Умовами штрафні санкції, нараховані банком.
Також, Верховний Суд звернув увагу на ту обставину, що мають бути докази в підтвердженя того, що клієнт не лише ознайомився зі змістом Умов та правил надання банківських послуг, а й отримав ці Умови та правила, з якими він погодився, про що має бути його підпис в цьому документі. За відсутності у сторони цих стандартних Умов та правил банку, які є невід'ємною частиною договору, оскільки містять його істотні умови, які в Анкеті-заяві не викладені, сторона не має можливості свідомо здійснити своє волевиявлення при укладенні договору та дотримуватися його умов, тобто визначити свою поведінку за цими правилами, що є необхідною умовою для вільного волевиявлення особи при укладенні правочину, передбаченого ч. 3 ст. 203 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) зазначено, що надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Велика Палата Верховного Суду також вказала, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який не містить підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позичальником АТ КБ "Приватбанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Слід зауважити, що всупереч вищевказаному, банк доказів того, що боржник станом на 19.02.2019 був ознайомлений із тією редакцією Умов та правил надання банківських послуг, що є додатком до заяви про видачу судового наказу, не надав. Долучений банком до матеріалів заяви Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" не містять підпису клієнту як позичальника про ознайомлення з ними.
В свою чергу, суд зазначає, що мотивуючи свої вимоги, банк у заяві про видачу судового наказу посилається на пункти Умов та правил надання банківських послуг, для прикладу п. 3.2.8.1, п. 3.2.8.3, які у Витязі з "Умов та правил надання банківських послуг", наданих банком в якості додатку до заяви, викладені в іншій редакції.
Таким чином, з огляду на вищевикладене та з урахуванням правових позицій Верховного Суду щодо правильного застосування правових норм у подібних правовідносинах у сфері банківського кредитування, господарський суд дійшов висновку, що заявником не доведено, що Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", що приєднаний до заяви про видачу судового наказу, є частиною кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" від 19.02.2019
Наведене свідчить про недотримання заявником при зверненні до суду, окрім іншого, вимог п.3 ч. 3 ст. 150 ГПК України.
Враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд зазначає, що зазначені обставини не дають суду можливості пересвідчитися в достовірності поданих до суду доказів та, в свою чергу, про порушення заявником вимог, встановлених ст. 150 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу щодо стягнення з боржника суми заборгованості у розмірі 42 298,36 грн., на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 01.06.2020 по 03.06.2020 перебувала у відпустці, тому повний текст ухвали був складений після виходу судді на роботу.
Керуючись ст. ст. 147-148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області -
1. Відмовити Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» у видачі судового наказу за вимогою до Фізичної особи-підприємця Головченко Олександра Івановича про стягнення заборгованості сумі 42 298,36 грн.
2. Згідно з ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.В. Сокуренко