ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2020Справа № 910/4208/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л. Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у судовому засіданні
скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення та дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго"
про стягнення 686 580,96 грн
За участю представників сторін:
від скаржника: не з'явився
від боржника: не з'явився
від виконавчої служби: не з'явився
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" про стягнення 686 580,96 грн, з яких 378 499,76 грн - пеня та 308 081,20 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем підрядних робіт у передбачені договором № Л/Е-18973/НЮ від 12.10.2018 та погоджені сторонами строки.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі № 910/4208/19 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" пеню у розмірі 15 606,28 грн, штраф у розмірі 12 556,78 грн та 422,45 грн. судового збору; в іншій частині у позові відмовлено.
25.07.2019 додатковим рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/4208/19 частково задоволена заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13138,04 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі № 910/4208/19 та прийнято нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" пеню у розмірі 378 499,76 грн, штраф у розмірі 308 081,20 грн, 10 298,71 грн судового збору за подання позову та 15 448,07 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
02.12.2019 Господарським судом міста Києва на виконання додаткового рішення та постанови було видано відповідні накази.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.04.2020 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 910/4208/19, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 залишено в силі.
18.05.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення та дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ Ковалю Л.І., в якій скаржник просить:
- визнати неправомірними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які полягають у винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2020 ВП №61684857;
- скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2020 ВП №61684857 на виконання наказу Господарського суду м. Києва від 02.12.2019 по справі №910/4208/19;
- зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про повернення наказу Господарського суду м. Києва від 02.12.2019 по справі №910/4208/19 стягувачу, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім цього, скаржник в прохальній частині скарги просить суд поновити пропущений строк для подання скарги на дії та бездіяльність державного виконавця.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/493 від 18.05.2020, у зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. на навчанні, матеріали судової справи № 910/4208/19 передано на повторний автоматичний розподіл.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями скаргу у справі №910/4208/19 передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 суд поновив Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" строк для подання скарги, прийняв її до розгляду, призначивши судове засідання на 03.06.2020.
03.06.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у яких останній не погоджується з доводами скаржника та зазначає, що державним виконавцем, з урахуванням чинного законодавства про виконавче провадження, а також п. 3 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Крім того, у наданих поясненнях державний виконавець просить суд здійснювати розгляд скарги без їх участі.
У судове засідання, призначене на 03.06.2020, учасники судового процесу не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Розглянувши матеріали скарги, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", виходячи з наступного.
В обґрунтування поданої скарги, заявник зазначає, що Законом України "Про перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації" затверджено перелік об'єктів власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані та 20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". АТ "Укрзалізниця" входило до вказаного вище переліку. Заявник звертає увагу, що пунктом 3 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про перелік об'єктів класності, що не підлягають приватизації" встановлено заборону вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Отже, за доводами заявника, всі відкриті станом на 20.10.2019 виконавчі провадження, в тому числі і ВП №61684857, де боржником є АТ "Укрзалізниця", підлягають завершенню, а виконавчі документи - поверненню стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Положенням частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.
Стаття 327 Господарського процесуального кодексу України вказує, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2020 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваль Л.І. на підставі ст. ст. 3, 4, 24-27 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61684857 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/4208/19.
Зі змісту ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
За змістом п. 3 розділу III Прикінцеві та перехідні положення цього Закону вбачається, що забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Відповідно до додатку 2 "Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані" до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" станом на 20.10.2019 включено Акціонерне товариство "Українська залізниця".
Отже, враховуючи положення п. 3 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", суд дійшов висновку, що забороняється вчиняти виконавчі дії щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", окрім стягнення грошових коштів та стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/5697/18.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2020 постановлено стягнути з АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" саме грошові кошти.
Таким чином, суд дійшов висновку, що встановлена Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" заборона вчинення виконавчих дій не поширюється на виконання рішення у справі № 910/4208/19 про стягнення грошових коштів з боржника.
У відповідності до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
З врахуванням вищевикладеного, суд вважає відсутніми підстави для визнання неправомірних дій з боку державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження №61684857 від 01.04.2020.
Як вбачається з прохальної частини скарги, скаржник просить суд, зокрема, скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження ВП №61684857.
Слід врахувати, що винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не є підставою для безпосереднього стягнення з боржника будь-яких грошових коштів.
Проте, доказів вчинення державним виконавцем інших виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на майно або кошти АТ "Українська залізниця", або на відчуження майна боржника у виконавчому провадженні ВП №61684857 матеріали справи не містять.
Отже, враховуючи вищевикладене, наявність постанови про відкриття виконавчого провадження не позбавляє державного виконавця в подальшому виносити постанови про повернення виконавчого документу стягувачу або про закриття виконавчого провадження, в порядку та випадках, встановлених законом.
Так, статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 326 Господарського кодексу України вказує, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказано, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі №5-рп/2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997 р., передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суду з прав людини у справах "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 зазначає, що критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Отже, виконання судового рішення не повинно залежати від дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження, що може призвести до порушення прав стягувача.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У відповідності до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що боржник не довів порушення державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваль Л.І. вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а тому відсутні підстави для задоволення вимоги АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" викладених у скарзі на дії державного виконавця.
Керуючись ст. 234, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовити.
Ухвала набирає законної сили 03.06.2020 та ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л. Г. Пукшин