ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2020Справа № 910/16156/19
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння"
до1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Роско Груп" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачівФермерське господарство "Агросанд"
провизнання недійсним договору про відступлення права вимоги
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Багнюк І.І.
Представники учасників справи:
від позивачаМартиненко О.О., довіреність №7Д-3 від 20.01.2020;
від відповідача-1Забродіна В.О., ордер серії АА №1018823 від 02.06.2020;
від відповідача-2не з'явився;
від третьої особине з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд", в якому просить визнати недійсним укладений між відповідачами договір про відступлення права вимоги №21-5/08/19 від 21.08.2019.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний правочин направлений не на настання наслідків оплатного відступлення права вимоги, а на виведення з активу відповідача-1 ліквідної дебіторської заборгованості, уникнення відповідальності перед позивачем та унеможливлення стягнення коштів на виконання рішення суду, а тому такий договір є фіктивним та підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 18.12.2019; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
02.12.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, стверджуючи, зокрема, про те, що права і законні інтереси позивача оспорюваним правочином не порушені, у результаті визнання недійсним вказаного договору майнові інтереси позивача відновлені не будуть, а твердження позивача про те, що дебіторська заборгованість третьої особи перед відповідачем-1 може бути використана для погашення заборгованості останнього перед позивачем не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи документах, а є лише припущеннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 відмовлено у задоволенні заяви позивача про залучення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; залучено Фермерське господарство "Агросанд" до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів; задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" завірену копію договору про відступлення права вимоги №21-5/08/19 від 21.08.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Роско Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд"; підготовче засідання у справі відкладено на 22.01.2020; встановлено третій особі строк для подання пояснень по суті спору - до 15.01.2020; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив відповідача-2 - до 15.01.2020.
15.01.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій останній проти тверджень відповідача-2 у відзиві на позов, заперечив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" про зупинення провадження у справі; продовжено строк підготовчого засідання у справі на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14.02.2020.
24.01.2020 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшла заява про проведення всіх судових засідань у справі №910/16156/19 у режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" про проведення усіх судових засідань у справі №910/16156/19 в режимі відеоконференції відмовлено.
29.01.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, в якій останній вказав на те, що оспорюваний правочин є договором факторингу, а не цесії, у зв'язку з чим договір про відступлення права вимоги №21-5/08/19 від 21.08.2019 є таким, що укладено відповідачами з порушенням вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки відповідач-2 не є фінансовою установою в розумінні названого закону, а отже немає права на отримання плати (фінансової вигоди) у вигляді дисконту (різниці між реальним розміром переданих прав та ціною продажу) від фінансової операції, внаслідок чого цей правочин підлягає визнанню недійсним згідно положень ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України.
Також за твердженнями позивача, вказаний договір порушує права та законні інтереси позивача як кредитора відповідача-1 та стягувача у виконавчому провадженні ВП№60373460, оскільки направлений на зменшення ліквідного активу відповідача-1 та унеможливлення стягнення позивачем заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 заяву позивача про зміну підстав позову прийнято до розгляду; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов з урахуванням заяви про зміну підстав позову - до 02.03.2020 та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 11.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.04.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 03.06.2020.
03.06.2020 у судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 03.06.2020 проти заявлених позовних вимог заперечив.
Відповідач-2 та третя особа у підготовче засідання 03.06.2020 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 03.06.2020 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, Господарський суд міста Києва
06.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роско Груп", як покупцем укладено договір №2-0603/пр727, за умовами якого продавець зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.
Внаслідок невиконанням відповідачем-1 взятих на себе грошових зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару за договором №2-0603/пр727 від 06.03.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Груп" 2136579,50 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/7396/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" основну заборгованість у розмірі 1641614,36 грн, пеню на суму 134831,22 грн, штраф у розмірі 328322,88 грн, 3% річних на суму 11394,90 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 31742,46 грн.
Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №60373460 від 21.10.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д.А. відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі №910/7396/19.
В той же час, як зазначив позивач у позовній заяві, 21.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Роско Груп" як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги №21-1/08/19 (далі - договір), згідно якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором поставки №РВ-24 від 02.04.2019 (далі - основний договір), укладеним між первісним кредитором та Фермерським господарством "Агросанд" (далі - боржник), а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором (п.1.1).
Відповідно до п.1.2 договору новий кредитор займає місце первісного кредитора в усіх без винятку зобов'язаннях, що виникли з основного договору, у тому числі щодо вимоги оплати основної заборгованості за поставлений боржнику товар на суму 242751,88 грн, а також сплати боржником пені, штрафу, інфляційного збільшення ціни товару, збільшення ціни товару внаслідок курсової різниці, річних процентів і т.і.
Положеннями п.2.1 договору визначено, що за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі основної заборгованості боржника, а саме: 242751,88 грн.
Новий кредитор зобов'язується протягом 20 банківських днів після підписання цього договору розрахуватись із первісним кредитором у встановлений законодавством спосіб, сплативши грошову суму, визначену в п.2.1 договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного пункту оспорюваного правочину між відповідачами 16.09.2019 підписано протокол про залік зустрічних взаємних вимог на суму 242751,88 грн.
Згідно з п.5.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.01.2020 у справі №916/2862/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" до Фермерського господарства "Агросанд" cтягнуто з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" на підставі договору про відступлення права вимоги №21-5/08/19 від 21.08.2019 заборгованість за договором поставки №РВ-24 від 02.04.2019 у розмірі 242751,40 грн, пеню у розмірі 30964,50 грн, штраф у розмірі 48550,28 грн, річні проценти в сумі 547723,29 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 13049,84 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що оспорюваний правочин є договором факторингу, а не цесії, у зв'язку з чим є таким, що укладено між відповідачами з порушенням вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки відповідач-2 не є фінансовою установою в розумінні названого закону, а отже немає права на отримання плати (фінансової вигоди) у вигляді дисконту (різниці між реальним розміром переданих прав та ціною продажу) від фінансової операції. З цих підстав, на переконання позивача, оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним згідно ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України.
Також за твердженнями позивача, вказаний договір порушує права та законні інтереси позивача як кредитора відповідача-1 та стягувача у виконавчому провадженні ВП№60373460, оскільки направлений на зменшення ліквідного активу відповідача-1 та унеможливлення стягнення позивачем заборгованості.
На думку позивача, у випадку визнання недійсним вказаного правочину відбудеться відновлення порушених прав та інтересів позивача в один з таких способів:
- третя особа добровільно виконає зобов'язання з оплати товару перед відповідачем-1 шляхом оплати боргу на арештований рахунок, після чого дані кошти будуть спрямовані приватним виконавцем на оплату боргу перед позивачем;
- приватним виконавцем буде звернено стягнення на кошти третьої особи в порядку ст.53 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.336 Господарського процесуального кодексу України.
Як зазначає позивач, інших виконавчих проваджень, у яких відповідач-1 виступав би боржником не відкрито, а отже всі кошти, отримані відповідачем-1, будуть направлені на погашення боргу перед позивачем.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (підпункт 2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного кодексу України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання договору недійсним суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.
У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Тобто в силу приписів ст.204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, угоди, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Суд зазначає, що чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними. Крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Частиною 1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
За змістом ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Виходячи з системного аналізу ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Тобто обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача. Позивач має довести, що у зв'язку з укладенням між відповідачами спірного договору були порушені права позивача, за захистом яких останній звернувся з позовом до суду. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення прав чи охоронюваного законом інтересу позивача, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Однак, твердження позивача, що у випадку визнання недійсним оспорюваного правочину відбудеться відновлення порушених прав та інтересів позивача в один з таких способів: третя особа добровільно виконає зобов'язання з оплати товару перед відповідачем-1 шляхом оплати боргу на арештований рахунок, після чого дані кошти будуть спрямовані приватним виконавцем на оплату боргу перед позивачем; приватним виконавцем буде звернено стягнення на кошти третьої особи в порядку ст.53 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.336 Господарського процесуального кодексу України, носять характер припущень і жодним чином не доведені.
Зокрема, позивач не довів, що дебіторська заборгованість третьої особи перед відповідачем-1 є єдиним, безальтернативним джерелом погашення боргу відповідача-1 перед позивачем, як і не довів, що у випадку визнання недійсним оспорюваного правочину, грошові кошти відповідача-1, які знаходяться у третьої особи будуть спрямовані саме на погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Груп" перед позивачем у справі.
Отже, оскільки позивачем жодним чином не підтверджено суду належними та допустимими доказами, що у зв'язку з укладенням між відповідачами оспорюваного договору, права позивача як стягувача у виконавчому провадженні ВП №60373460, були якимось чином порушені, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги №21-5/08/19 від 21.08.2019.
При цьому судом не досліджуються інші підстави позову, які зазначає позивач у своїй заяві про зміну підстав позову, оскільки їх дослідження здійснюється судом після встановлення наявності порушених/оспорюваних/невизнаних прав позивача, за захистом яких останній звернувся з позовом до суду, а оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами порушення його прав, підстави для дослідження вказаних обставин відсутні.
Тому інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав, впливу не мають.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги №21-5/08/19 від 21.08.2019 відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п.4 розділу X "Прикінцеві положення" та п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 04.06.2020
Суддя Ю.М. Смирнова