Справа № 759/4351/20 Головуючий в суді І інстанції - Дячук С.І.
Провадження № 33/824/1779/2020 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П.
02 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 30 березня 2020 року,
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 30 березня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1222 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 місяців.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він, 21 лютого 2020 року близько 09 години 30 хвилин, керуючи автомобілем «СІТРОЕН» номерний знак НОМЕР_1 в м. Київ по пр-ту Перемоги, 101/2, в порушення вимог п. 2.4. Правил дорожнього руху не виконав вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою жезлу, не зупинився та був затриманий шляхом переслідування та блокування на патрульному транспортному засобі.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи з'ясовані неповно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Указав, що через обмежену оглядовість внаслідок проїзду перед ним пасажирського автобуса він не побачив поданого інспектором поліції за допомогою жезла сигналу про зупинку, що свідчить про те, що ним, якщо і було допущено невиконання вимог про зупинку, то в будь-якому випадку це не є грубим порушенням Правил дорожнього руху, оскільки вимогу про зупинку він не побачив. Крім того, апелянт звернув увагу на наявний в матеріалах справи відеозапис, з якого вбачається що він одразу став перестроюватися до правого краю проїзної частини та зупинятися, як тільки побачив подану вимогу працівника поліції про зупинку, відтак вважав висновки суду першої інстанції в частині переслідування та блокування його автотранспорту автомобілем патрульної поліції безпідставними. Просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1222 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Висновки судді місцевого суду про доведеність вини водія ОСОБА_1 у невиконанні вимоги працівника поліції про зупинку транспортного засобу, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП стверджуються наступними доказами:
протоколом про адміністративне правопорушення, в якому викладені обставини вчинення правопорушення;
відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксований момент сигналу поліцейського про зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , та обставина, що даний автомобіль не зупинився, продовжив рух, обставини переслідування та зупинення поліцейським автомобіля під керуванням ОСОБА_1 ;
іншими доказами.
Дослідивши указані докази та надавши їм належну юридичну оцінку суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке проявилось у невиконанні вимоги працівника поліції про зупинку транспортного засобу, правильності кваліфікації його дій за ст. 122-2 КУпАП, необхідності накладення на нього стягнення та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 23 і 33 КУпАП наклав на нього стягнення у межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 122-2 КУпАП.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які би указували на незаконність та необґрунтованість постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 30.03.2020. Так, посилання ОСОБА_1 на те, що він не бачив працівника поліції, що здійснював зупинку, не може бути підставою для визнання відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1222 КУпАП. Так, із оглянутого відеозапису вбачається те, що вимога поліцейського про зупинку транспортного засобу була чіткою, зрозумілою, поліцейський знаходився поблизу проїзної частини дороги в зоні видимості водіїв тих автомобілів, які проїжджали повз. Будь-які перешкоди не приховували поліцейського від його виявлення та огляду водіями автомобілів, жест про зупинку транспортного засобу відповідав вимогам нормативних документів, які регулюють безпеку дорожнього руху, є зрозумілим кому він був адресований. Суд звертає увагу на те, що між автобусом, який рухався попереду та автомобілем під керуванням ОСОБА_1 була значна віддаль, автомобіль ОСОБА_1 зупинявся через проміжок часу після проїзду автомобіля, який рухався попереду, достатнього для того, щоби цей автомобіль не створював перешкоду у видимості для водіїв автомобілів, які рухались позаду. В момент зупинки поліцейським автомобіля під керуванням ОСОБА_1 дорожня обстановка була такою, яка не перешкоджала водіям здійснювати огляд та оцінювати дорожню обстановку, відволікати їх від процесу керування, у тому числі огляду та оцінки дорожньої обстановки. За таких обставин водій ОСОБА_1 зобов'язаний був бачити вимогу поліцейського про зупинку керованого ним транспортного засобу. За таких обставин посилання ОСОБА_1 про те, що він не бачив вимоги поліцейського про його зупинку суд розцінює як спосіб його захисту, метою якого є ухилення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Доводи щодо необґрунтованого визнання у якості доказу відеозапису, зробленого за допомогою нагрудної камери поліцейського є не обґрунтованими. Так, на даному відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП та винності ОСОБА_1 у його вчиненні. Суд звертає увагу на те, що цей відеозапис зроблений у відповідності до вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1026, а тому він є належним та допустимим доказом.
Інші, наведені у апеляційній скарзі аргументи, не дають підстав для висновку про незаконність постанови судді в частині доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП.
Ту обставину, що у резолютивній частині постанови суддею не зазначена частину статті КУпАП, за якою на ОСОБА_1 накладене стягнення, суд розцінює як описку, оскільки із змісту протоколу про адміністративне правопорушення, вступної та мотивувальної частини постанови судді однозначно вбачається те, що ОСОБА_1 вчинив і притягнутий до відповідальності за ч.1 ст. 122-2 КУпАП.
Наведене у свої сукупності вказує на те, що справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП була розглянута повно, всебічно та об'єктивно. Постанова судді Святошинського районного суду м. Києва від 30.03.2020 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для скасування чи зміни цієї постанови суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 30.03.2020 щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Свінціцька