Справа № 760/30011/19 Головуючий у суді І інстанції Коробенко С.В.
Провадження № 33/824/1611/2020 Доповідач: Капічон О.М.
Категорія ч. 1 ст. 483 МК України
іменем України
02 червня 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Капічон О.М. за участю ОСОБА_1 , його зпредставника - адвоката Сметани В.М., уповноваженої особи Київської митниці Держмитслужби - Панькіна Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Панькіна Д.В. на постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22.11.2019 року щодо
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ),ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідка на постійне проживання НОМЕР_1 , видана 18.05.2016 року Сектором оформлення документів Управління ДМС у Миколаївській області (код органу видачі «4801»), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
З протоколу № 0521/10000/19 про порушення митних правил від 17.07.2019 року вбачається, що 06.04.2018 року в зоні діяльності Київської міської митниці ДФС (митний пост «Аеропорт «Київ» (Жуляни)») через митний кордон України міжнародним авіарейсом № BAY201 сполученням м. Київ (Україна) - м. Бейрут (Ліванська Республіка) ( IEV -BEY) на підставі поданих громадянином Ліванської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) документів переміщено товари «собаки різних порід - 5 голів, коти різних порід - 17 голів та птахи виду щиглик - 3 000 голів».
У якості підстави для переміщення описаних вище товарів через митний кордон України громадянином Ліванської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до органу доходів і зборів подано митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності від 06.04.2018 року, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 431, авіаційну вантажну накладну ( Air Waybill ) від 06.04.2018 року № 714-0001 0441, накладні № 3 від 05.04.2018 рок та № 42 від 04.04.2018 року, видані ФОП « ОСОБА_7 » (РНОКПП НОМЕР_2 ), що стосуються продажу птахів виду щиглик у загальній кількості 3 000 голів вартістю 30 000,00 грн., а також міжнародні ветеринарні сертифікати серії НОМЕР_3 від 06.04.2018 року, серії № УА № 003466 від 06.04.2018 року та від 06.04.2018 року серії УА № 003467.
10.07.2019 року листом Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 09.07.2019 року № 14/13806 «Щодо проведення спільних заходів» на адресу Київської міської митниці ДФС надійшли матеріали перевірки законності вивезення за межі митної території України живих диких птахів (вх. КММ від 10.07.2019 року № 3358/9), серед яких - пояснення громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Мукачево Закарпатської області, відібрані 25.04.2019 року співробітником Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях.
Виходячи зі змісту наданих громадянином України ОСОБА_7 пояснень, останній займався вирощенням виключно свійської птиці, а з початку 2017 року будь-яку господарську діяльність взагалі не здійснює у зв'язку з перебуванням на лікуванні від наркозалежності в Християнському реабілітаційному центрі «Спасіння» (м. Харків).
Крім того, громадянин України ОСОБА_7 під час надання пояснень повідомив про те, що ніколи не здійснював продаж птахів родин «вівсяникові, в'юркові, кропивникові, синицеві» (щиглик, щиголь, снігур, чиж, синиця, вівчарик тощо) за кордон та/або третім особам, які в подальшому вивозили б цих птахів за кордон, а громадянин Ліванської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) йому не відомий.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України від 13.12.2001 року № 2894-ІІІ «Про тваринний світ», законність набуття у приватну власність об'єктів тваринного світу повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об'єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку.
Згідно з приписами ст. 53 Закону України від 13.12.2001 № 2894-ІІІ «Про тваринний світ», ввезення в Україну і вивезення за її межі об'єктів тваринного світу, крім генетично модифікованих, здійснюються за правилами, встановленими законодавством України, у тому числі міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Виходячи зі змісту абзацу 1 та абзацу 2 п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 03.06.2005 № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон - митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів, а підробленими вважаються як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.
Відповідно до відомостей ПІК «Провадження в справах про ПМП» АСМО «Інспектор» та інформації, наявної в реєстрі порушників митних правил ЄАІС, громадянин Ліванської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) протягом 2018-2019 років не притягувався до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 483 або ст. 482 Митного кодексу України.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 22.11.2019 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник Київської митниці Держмитслужби подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення, відповідно до санкції ч. 1 ст. 483 МК України. Вимоги обґрунтовує тим, що дії громадянина Ліванської республіки ОСОБА_1 призвели до переміщення товарів - «птахів виду щиглик - 3 000 голів» через митний кордан України з приховуванням від митного контролю шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів, підроблених документів, а саме - накладних №3 від 05.04.2018 року та №42 від 04.04.2018 року. На переконання апелянта, в діях ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України. Представник митниці вважає, що вина ОСОБА_1 була доведена в ході провадження по справі та підтверджується її матеріалами.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду міста Києва залишити без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що мотиви представника митниці є безпідставними та необґрунтованими, а постанова суду першої інстанції є законною та ухваленою з урахуванням всіх фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм права. Зазначає, що під час дослідження судом першої інстанції доказів, їх цілком правильно було визнано не належними та недопустимими, та зазначає, що накладні №3 від 5.04.2018 року та №42 від 04.04.2018 року є достовірними, а пояснення ОСОБА_7 не були належним чином перевірені та ним здійснювалася діяльність по розведенню тварин, в тому числі й пташок, що є підтверджено належними доказами.
Заслухавши доповідача, пояснення представника Київської митниці Держмитслужби Панькіна Д.В. в підтримку поданої апеляційної скарги; ОСОБА_1 та його представника, які проти задоволення апеляційної скарги заперечували; дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до положень ст. 2 КУпАП,законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил, як це передбачено ст. 486 МК України, є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Відповідно до вимог ст. ст. 278, 280 КУпАП, ст. 489 МК України суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як убачається з матеріалів справи, вказані вимоги закону при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 були дотримані.
Відповідальність за ч.1 ст.483 МК України наступає в разі переміщення або вчинення дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, а саме: з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів; шляхом надання одним товарам вигляду інших; подання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару, згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Тобто, у розумінні даної норми закону переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю для відповідальності за ч.1 ст.483 МК України, мають бути вчинені одним із зазначених способів, що вказують на умисел особи на таке протиправне переміщення.
Також суб'єктивна сторона правопорушення, що визначене ч. 1 ст. 483 МК України передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів через митну територію України.
Згідноч. 8 ст. 264 МК України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Як визначено в ст. 266 МК України, декларант зобов'язаний: здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно ст. 319 МК України, товари, які переміщуються через митний кордон України крім митного контролю можуть підлягати державному санітарно-епідіміологічному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному та радіологічному контролю. Митний контроль та митне оформлення таких товарів завершується тільки після встановлених законами України для кожного товару зазначених видів контролю.
Статтею 32 Закону України «Про ветеринарну медицину», об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, крім випадків, встановлених цим Законом, супроводжуються такими ветеринарними документами при переміщенні за межі України: міжнародні ветеринарні сертифікати (для країн СНД - ветеринарні свідоцтва форми № 1, № 2 та № 3).
Згідно ст. 94 Закону України «Про ветеринарну медицину», вантажі з товарами, що вивозяться з території України, повинні: 1) супроводжуватися оригіналами міжнародних ветеринарних сертифікатів, підписаних та виданих державним прикордонним інспектором ветеринарної медицини, що засвідчують відсутність клінічних ознак хвороби тварин, та містити інші декларації відповідно до вимог МЕБ та країни призначення; 2) якщо це вимагається країною призначення - супроводжуватися документами або мати маркування, що дозволяє визначити потужність (об'єкт), з якої походять товари.
Як убачається з матеріалів справи, в ній наявні накладні №3 від 05.04.2018 та №42 від 04.04.2018 ФОП ОСОБА_7 , підробка яких нічим не підтверджується, окрім як даними письмових пояснень ОСОБА_7 .
Також в судовому засіданні ОСОБА_1 було надано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого ОСОБА_7 є фізичною особою-підприємцем, який на період складення протоколу про адміністративне правопорушення здійснював індивідуальну підприємницьку діяльність за основним кведом - розведення птиці.
Таким чином, представниками митниці не надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження того, що зазначена ОСОБА_1 накладна є підробленим документом.
Аналізуючи норми чинного законодавства в контексті співвідношення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що громадянин Ліванської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) не вчиняв дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом надання підроблених документів, оскільки пройшов процедуру оформлення товару «Птахи живі щиглики» у кількості 3000 голів через митний кордон України з дотриманням встановленого порядку та наданням необхідних дозвільних документів.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» №8 від 03.06.2005 року, підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів. Незаконно одержаними слід визнавати документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку.
Зазначені вище обставини у своїй сукупності свідчать про безпідставність висновків митного органу щодо переміщення громадянином Ліванської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) товарів на підставі підробних документів.
Виходячи з викладеного, беззаперечних та достатніх доказів на вчинення умисних дій громадянином Ліванської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) спрямованих на переміщення товарів, задекларованих у митній декларації від 06.04.2018 року, загальною вартістю 30 000 грн., через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митниці як підстави для переміщення через митний кордон України підроблених документів, митним органом не надано.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не ставлять під сумнів законність постанови судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22.11.2019 року про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 , а тому підстав для зміни чи скасування цієї постанови не вбачається.
Керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Панькіна Д.В. - залишити без задоволення.
Постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22.11.2019 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Капічон