Єдиний унікальний номер 362/870/20 Головуючий в суді I інстанції Марчук О.Л.
Апеляційне провадження № 33/824/1922/2020 Суддя-доповідач Гриненко О.І.
01 червня 2020 року суддя Київського апеляційного суду Гриненко О.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2020 року, прийняту щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 -
Постановою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, зі стягненням судового збору на користь держави.
Згідно із постановою суді, ОСОБА_1 , 03 лютого 2020 року, приблизно о 02 годин 00 хвилин керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 21073», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Центральній в сел. Калинівка, Васильківського району, Київської області, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, при цьому від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
Зазначеними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову судді районного суду від 28 лютого 2020 року, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови просить її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова судді прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, винесена за неповного з'ясування судом всіх фактичних обставин справи. Як зазначає ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, а лише відмовлявся їхати до медичного закладу охорони здоров'я, який знаходився на значній відставні від місця його зупинки працівниками поліції, а саме в м. Біла Церква Київської області, тоді як найближчий медичний заклад знаходився в селищі Глеваха, чи в м. Васильків. Крім того апелянт звертає увагу на неточності в письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо зазначення його ініціалів, що на думку ОСОБА_1 свідчить про неналежність вказаних пояснень, як доказів по справі.
Також на думку апелянта суддя місцевого суду при винесенні оскаржуваної постанови не врахував дані про його особу, а саме те, що він працює, транспортний засіб необхідний йому щоб дістатися до місця роботи, а також для доставки своїх рідних, які є особами похилого віку, в медичні заклади, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.
Крім іншого, до апеляційної скарги ОСОБА_1 долучено клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2020 року, з посиланням на те, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише 06 березня 2020 року, у зв'язку з чим пропустив строк на апеляційне оскарження постанови на один день. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2020 року, винесеної щодо нього, підлягає задоволенню, з огляду на причини його пропуску, а саме несвоєчасне отримання копії постанови та незначний термін пропуску строку, передбаченого ст. 294 КУпАП.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що підстави для її задоволення відсутні у зв'язку з наступним.
За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема, дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.1), в поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння (а.с.2, 3).
Також, обґрунтовано суддею місцевого суду було досліджено відеозапис з нагрудної камери поліцейського на якому зафіксовано у присутності двох свідків відмову ОСОБА_1 від проходження огляду у медичному закладі на встановлення перебування його в стані наркотичного сп'яніння. Під час апеляційного розгляду скарги ОСОБА_1 на оскаржувану постанову, також було досліджено зазначений вище відеозапис, достовірність інформації на якому ОСОБА_1 не оспорювалась.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , висновки суду першої інстанції про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.
Доводи апеляційної скарги особи, що притягується до адміністративної відповідальності щодо причин відмови пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, який розташований у м. Біла Церква та його згоди пройти такий огляд в більш наближеному до зупинки автомобіля медичному закладі не заслуговують на увагу, так як з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, при цьому причин такої відмови не повідомив, пояснення в протоколі про адміністративне правопорушення давати відмовився. Твердження апелянта про неточності в письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо зазначення його ініціалів, що на думку ОСОБА_1 свідчить про неналежність вказаних пояснень, як доказів по справі, жодним чином не спростовує його вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. На переглянутому під час апеляційного розгляду справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського зафіксовано участь зазначених свідків в присутності яких, ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в установленому порядку в закладі охорони здоров'я. А відтак, помилкове зазначення ініціалів правопорушника у письмових пояснення цих свідків, не є підставо для визнання цих пояснень неналежними доказами, як про те зазначає ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі. З урахуванням викладеного, вважаю, що постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Гриненко