27 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні №12017100100002906 - заступника керівника Київської місцевої прокуратури№10 ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 березня 2020 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17.03.2020 клопотання заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, заступник керівника Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, та застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із забороною йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: не спілкуватися з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ; прибувати до слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_27 , інших слідчих з групи слідчих в кримінальному провадженні, прокурора в кримінальному провадженні, слідчого судді, суду по першому виклику; не відлучатися за межі м. Києва, без дозволу прокурора або суду, з метою сприяння не ухиленню підозрюваного, від слідства та суду.
Апелянт зазначала, що ОСОБА_6 , з огляду на інкриміноване йому вчинення особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, та з метою уникнення від відповідальності, перебуваючи не під контролем та наглядом правоохоронних органів, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
На переконання апелянта, слідчим суддею не враховано тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, та передбачену законом міру можливого покарання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану заступником керівника Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_8 апеляційну скаргу, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів клопотання, Київською місцевою прокуратурою №10 здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12017100100002906 від 11.03.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 176, ч. 4 ст. 190 КК України.
04.02.2020 ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру, складене 31.01.2020 слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_27 у кримінальному провадженні №12017100100002906, з якого убачається, що ОСОБА_6 підозрюється в іншому умисному порушенні авторського права, вчиненому службовою особою з використанням службового становища, за попередньою змово групою осіб, що завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 176 КК України, та у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 190 КК України.
17.09.2020 заступник керівника Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_8 звернулась до слідчого судді Шевченківського районного у кримінальному провадженні №12017100100002906 із клопотанням, в якому просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: не спілкуватися з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ; прибувати до слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_27 , інших слідчих з групи слідчих в кримінальному провадженні, прокурора в кримінальному провадженні, слідчого судді, суду по першому виклику; не відлучатися за межі м. Києва, без дозволу прокурора або суду, з метою сприяння не ухиленню підозрюваного, від слідства та суду.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17.03.2020 клопотання заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 залишено без задоволення.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання прокурора, слідчий суддя виходив з необгрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, та недоведеності існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався прокурор у клопотанні.
З такими висновками колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Як вірно встановлено слідчим суддею, прокурором не доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливу на свідка, потерпілого, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, знищення, або спотворення будь-якої з речей чи документів, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу містить лише посилання на існування вищенаведених ризиків, без викладу обставин, на підставі яких прокурор дійшов висновку про їх наявність та посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.
В контексті Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з захисту прав людини, на початкових етапах розслідування можливість перешкоджати правосуддю обвинуваченим обґрунтовує перебування такої особи під вартою. Для належного оцінювання ризику знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, що є суттєвими в контексті встановлення обставин кримінального правопорушення, також мають значення обставини, які характеризують особу обвинуваченого. Якщо у зв'язку з власною професійною діяльністю або за наявності ділових чи інших зв'язків особа має доступ до відповідних документів чи речей, існує ймовірність, що вона скористається нагодою та вчинить зазначені дії.
Враховуючи в сукупності тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , розмір покарання, яке загрожує останньому уразі доведення його винуватості, конкретні обставини вчинених кримінальних правопорушень, а також дані про особу підозрюваного, а саме його вік, стан здоров'я, спосіб життя, зокрема те, що підозрюваний має постійне місце проживання, є особою пенсійного віку, раніше не судимий, колегія суддів вважає, що прокурором не доведено наявність у ОСОБА_6 наміру переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливу на свідків, потерпілого, знищення, або спотворення будь-якої з речей чи документів, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
За правилами ст. 94 КПК України, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відмовляючи у задоволенні клопотання заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_6 з підстав необгрунтованості пред'явленої підозри, слідчий суддя, в порушення вимог ст. 94 КПК України, без належної перевірки фактів та обставин кримінального провадження, дійшов передчасного висновку про відсутність будь-яких даних, які б поза розумним сумнівом свідчили про обгрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри.
Разом з тим, дослідженням матеріалів клопотання встановлено, що обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 176, ч. 4 ст. 190 КК України, підтверджується долученими до клопотання доказами, зокрема: даними протоколів допитів свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_25 , ОСОБА_12 , ОСОБА_28 , ОСОБА_18 , ОСОБА_29 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_30 , ОСОБА_24 , копіями договору від 02.12.1998 на виконання робіт з актами та договору за 1999 р. про спільну діяльність, висновком судово-почеркознавчої експертизи від 05.08.2019 та комплексної експертизи від 26.12.2019, даними листа Департаменту земельних ресурсів №05710-1202з додатками, ліцензійного договору №14 про надання виключного права на використання твору від 08.01.2018, актами приймання-передачі твору, та іншими наявними у справі доказами, що залишилось поза увагою слідчого судді.
Колегія суддів звертає увагу, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
На переконання колегії суддів, дійшовши висновку про відсутність у діях ОСОБА_6 об'єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 176, ч. 4 ст. 190 КК України та необгрунтованість повідомленої підозри з цих підстав, слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, які обмежуються здійсненням судового контролю у визначених КПК України випадках, та надав оцінку обставинам, які досліджуються судом в ході судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких є достатньою для підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 176, ч. 4 ст. 190 КК України.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали.
Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів, враховуючи обгрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 176, ч. 4 ст. 190 КК України, тяжкість та конкретних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, дані про особу ОСОБА_6 , недоведеності прокурором існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 181, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні №12017100100002906 - заступника керівника Київської місцевої прокуратури№10 ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17.03.2020, якою клопотання заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 залишено без задоволення, - скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 , - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3