Справа № 639/9423/16-к Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/708/20 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Умисне тяжке тілесне ушкодження
26 травня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_7 ,-
Цим вироком,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Жовтневим районним судом м. Харкова від 27.05.2015 за ч. 4 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. - 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, перебуваючого під вартою з 18.09.2016, визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 3 ст. 296 КК України, і призначено покарання:
- за ч.2 ст.121 КК України у виді 07 (семи) років позбавлення волі;
- за ч.3 ст.296 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.342 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.345 КК України у виді 3 (трьох)років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 07 (сім) років.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за вказаним вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вирокосм Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.05.2015 у виді 3 місяців позбавлення волі, та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 7 (семи) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 відраховано з моменту його фактичного затримання, тобто з 18.09.2016 року.
До набрання вироком законної сили у відношенні ОСОБА_7 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
На підставі ч.5 ст.72 КК України (у редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року), обвинуваченому ОСОБА_7 зараховано в строк відбування покарання за вказаним вироком строк попереднього ув'язнення за період з 18.09.2016 року (дата фактичного затримання) по 16.10.2019 року (дата ухвалення вироку).
Вирішено питання щодо судових витрат.
Питання про долю речових доказів суд вирішив відповідно до ст.100 КПК України
Згідно вироку, ОСОБА_7 17.09.2016 приблизно о 18 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у приміщенні кафе, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, 70, став ініціатором словесного конфлікту, виниклого на ґрунті особистої неприязні, з раніше малознайомим йому ОСОБА_9 . В ході конфлікту, який продовжився за межами кафе, але поблизу самої його будівлі ОСОБА_9 наніс ОСОБА_7 декілька ударів ножем, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді різаної рани на тулубі, яка відповідно до висновку судово-медичної експертизи №5479- Ая/16 від 19 вересня 2016 року відноситься до легких тілесних ушкоджень. Після вказаного конфлікту ОСОБА_7 пішов до себе додому.
В подальшому ОСОБА_7 , того ж дня, приблизно о 19 годині 30 хвилин, будучи обуреним тим, що ОСОБА_9 спричинив йому тілесні ушкодження, вважаючи себе приниженим такими діями з боку останнього та бажаючи помститися тому, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знов повернувся до приміщення вищезазначеного кафе.
Саме в той час ОСОБА_7 спочатку наблизився до ОСОБА_9 , який піднявся зі стільця та став до нього обличчям. При цьому у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , маючи фізичну перевагу над ОСОБА_9 , відчуваючи до нього ненависть, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи, що останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння, не зможе активно протистояти нанесенню ним ударів та, свідомо бажаючи настання тому смерті, наніс зненацька з силою один удар кулаком правої руки в обличчя потерпілого ОСОБА_9 . Від отриманого удару ОСОБА_9 упав на підлогу, вимощену із плитки, вдарившись потиличною ділянкою голови, втратив свідомість. Однак, ОСОБА_7 , не дивлячись на те, що ОСОБА_9 вже не може чинити будь-які активні дії, бажаючи спричинити тяжкі тілесні ушкодження, користуючись його безпорадним станом, продовжуючи свої злочинні дії, проявляючи агресію, наніс з силою лежачому на спині потерпілому не менше 5 ударів ногами в область грудної клітини і черевної порожнини та не менше 3 ударів кулаками по обличчю.
Після цього злочинні дії ОСОБА_7 були зупинені відвідувачами кафе і він з місця скоєння злочину зник.
Прибулі того ж дня о 20 годині 30 хвилин на місце пригоди медичні працівники бригади швидкої невідкладної допомоги констатували смерть ОСОБА_9 .
Внаслідок нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_9 наступні тілесні ушкодження:
- голови: забійна рана в лобній області зправа, садна в лобній області зправа, забійна рана на слизовій оболонці нижньої губи зліва, садна на ніжній губі зліва, кровопідтік в лівій виличній області, кровопідтік на лівій щоці, який супроводжувався до проекції лівої дуги нижньої щелепи. Крововиливи м'яких покровів голови (в лобній області, потиличній області зправа), під м'якими мозковими оболонками, твердій мозковій оболонці, в речовини головного мозку (забій); лінійний перелом потиличної кістки зправа з переходом на основу черепа, що супроводжувалось крововиливами з правого слухового проходу;
- тулуба: кровопідтік на передній поверхні грудної клітини зправа (в проекції реберної дуги, по передній паховій області; переломи ребер зправа (6, 7 по передній піховій лінії; 8-го по середній піховій лінії); обширний розрив брижейки, розриви печінки, крововилив в підшлункову залозу, осередковий крововилив в очеревину; наявність рідкої крові та згустків крові в очеревній полості;
Смерть ОСОБА_9 настала в результаті тупої травми голови й тулубу, яка супроводжувалася втратою крові, розвитком шоку.
За ступенем тяжкості дана травма - черепно-мозкова травма та травма тулубу як окремо, так і в сукупності відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя.
Дана травма виникла прижиттєво, від неодноразового ударного впливу тупого(тупих) предмету(предметів), в один і той же часовий період, у швидкій послідовності один за другим, у період часу, який рахується десятками хвилин (до години) до настання смерті.
Крім того, ОСОБА_7 18.09.16 приблизно о 00 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, після конфлікту, який стався у вечірній час доби 17.09.2016 між ним та ОСОБА_9 , знаходився за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Саме в той час оперуповноважені СКП Новобаварського ВП Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та оперуповноважений СКП ВП ОСОБА_12 , перебуваючи на службі у цивільному одязі, з табельною вогнепальною зброєю, в рамках виконання невідкладних оперативно-розшукових заходів у зв'язку з виявленням у приміщенні кафе, розташованому по АДРЕСА_2 , трупа ОСОБА_9 , 1967 року народження, прибули до будинку, де мешкає ОСОБА_7 з метою з'ясування обставин, що сталися між ним та ОСОБА_9 . Помітивши на другому поверсі у відчиненому вікні своєї квартири ОСОБА_7 , зазначені працівники поліції голосно представилися співробітниками Новобаварського ВП Київського ВП ГУНП в Харківській області та запропонували йому надати пояснення з приводу нанесення тілесних ушкоджень
ОСОБА_9 відповідь на вказану пропозицію співробітників поліції ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 дійсно є працівниками правоохоронного органу, а їх вимоги відносно нього є правомірними та законними, вирішив вчинити їм опір, поєднаний з погрозами та насильством.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , намагаючись уникнути відповідальності за вчинене правопорушення відносно ОСОБА_9 , знаючи та усвідомлюючи, що вказані співробітники поліції перебувають при виконанні своїх службових обов'язків відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", маючи умисел на протидію здійсненню названими особами покладених на них обов'язків, не реагуючи на їх законні вимоги, почав виказувати на їх адресу погрози фізичною розправою. На законні вимоги працівників поліції припинити вчинення протиправних дій, направлених проти громадського порядку, ОСОБА_7 , діючи з метою перешкоджання виконання службових обов'язків працівниками поліції, через відкрите вікно власної квартири, розташованої на 2-му поверсі будинку, почав прицільно кидати у співробітників поліції, використовуючи в якості знарядь злочину, банки з консервацією та інші предмети, які він брав у своїй квартирі.
При цьому оперуповноважені СКП Новобаварського ВП Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які діяли відповідно до своїх функціональних обов'язків, діючи правомірно, відповідно до вимог, передбачених ст. ст. 18, 23, 32, 33 Закону України "Про Національну поліцію", намагались провести з ОСОБА_7 профілактичну бесіду.
Однак, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на зауваження працівників поліції не реагував та, продовжуючи свої протиправні дії, усвідомлюючи, що вказані працівники поліції перебувають при виконанні своїх службових обов'язків відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", маючи умисел на протидію здійсненню ними покладених на них обов'язків, проявляючи агресію, діючи з метою завадити виконанню покладених на них обов'язків, продовжив кидати з відчиненого вікна своєї квартири, використовуючи в якості знарядь злочину скляні банки та інші предмети. При цьому працівникам поліції вдавалося ухилятися від влучання в них вказаними предметами, але при цьому вони не могли безперешкодно рухатися та виконувати свої функції. Таким чином, своїми активними, протиправними діями ОСОБА_7 заважав працівникам поліції виконувати свої функції по охороні правопорядку щодо припинення його протиправних дій.
Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на опір, погрози та насильство щодо працівників правоохоронного органу, ОСОБА_7 , діючи з умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, скориставшись тим, що співробітники Новобаварського ВП Київського ВП ГУНП в Харківській області підійшли на близьку відстань до будинку, використовуючи в якості знаряддя злочину скляну банку, взяту ним у приміщенні своєї квартири, прицільно кинув її у співробітника поліції ОСОБА_10 , яка потрапила останньому в ліву ногу.
В результаті зазначених злочинних дій ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді різаних ран на лівій гомілці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи №5719-ая/16 від 12 жовтня 2016.
Надалі активні, протиправні дії ОСОБА_7 , спрямовані на злісну непокору законним вимогам працівників поліції, покладених на них обов'язків та на спричинення тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу, були припинені працівниками поліції. При цьому відносно правопорушника ОСОБА_7 у відповідності до ст. ст. 44, 45 Закону України "Про Національну поліцію" співробітниками поліції були застосовані фізична сила та спецзасоби, а саме: кайданки.
Потім ОСОБА_7 був доставлений до Новобаварського відділення поліції Київського відділу поліції ГУ НП в Харківській області.
Крім того, ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за хуліганство, маючи не зняту та не погашену в установленому порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, знов скоїв хуліганство за наступних обставин:
Так, ОСОБА_7 18.09.2016 приблизно о 01 годині 20 хвилин, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, був доставлений працівниками поліції до Новобаварського ВП Київського ВП ГУНП в Харківській області, за адресою: м. Харків, проспект Л. Малої, 45, для з'ясування обставин завдання тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть ОСОБА_9 , а також у зв'язку з вчиненням ним ( ОСОБА_7 ) опору, погроз та насильства щодо працівників правоохоронного органу.
Саме в той час ОСОБА_7 , усвідомлюючи той факт, що він раніше був засуджений за хуліганство, судимість за яке не погашена в установленому законом порядку, вирішив знову вчинити хуліганство у приміщенні чергової частини Новобаварського ВП Київського ВП ГУНП в Харківській області.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , діючи з хуліганських мотивів та з винятковим цинізмом, проявляючи явну неповагу до працівників поліції, що перебували на той час у черговій частині відділу поліції, проявляючи зневагу до представників правоохоронного органу та існуючих у суспільстві загальновизнаних норм моральності, у присутності старшого інспектора-чергового Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_13 , в обов'язки якого входить приймати дзвінки від громадян про скоєні кримінальні правопорушення, відправляти наряди на виклики, повідомляти начальнику Новобаварського ВП Київського ВП ГУНП в Харківській області про скоєні тяжкі та особливо тяжкі злочини тощо, а також патрульного поліцейського ОСОБА_14 та поліцейського Новобаварського ВП Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_15 , почав висловлюватися ненормативною лексикою на адресу співробітників поліції, принижуючи їх гідність. При цьому ОСОБА_7 , проявляючи винятковий цинізм, плювався в приміщенні відділу поліції та жодним чином не реагував на зауваження і правомірні вимоги співробітників поліції припинити свої протиправні дії.
Надалі ОСОБА_7 , продовжуючи проявляти хуліганські мотиви, діючи з особливою зухвалістю, грубо порушуючи громадський порядок, розбив своєю головою склопакет вхідних дверей чергової частини Новобаварського ВП Київського ВП ГУНП в Харківській області, чим пошкодив майно, належне правоохоронному органу, завдавши при цьому матеріальної шкоди Новобаварському ВП Київського ВП ГУНП в Харківській області на суму 156, 87 грн., що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № 5495 від 04.11.2016.
При цьому ОСОБА_7 , який протягом тривалого часу, обчислюваного приблизно до 30 хвилин, своїми хуліганськими діями, які супроводжувались особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, тимчасово порушив нормальну діяльність чергової частини Новобаварського ВП Київського ВП ГУНП в Харківській області.
До початку апеляційного розгляду прокурор у кримінальному провадженні відмовився від своєї апеляційної скарги, на підставі ч.1 ст.403 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок в частині призначеного покарання змінити, призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 1 місяць. В обґрунтування своєї апеляційної вимоги апелянт зазначає про те, що при ухваленні вироку суд першої інстанції врахував пом'якшуючі обставини тільки його щире каяття та визнання своєї вини, проте не врахував, що ОСОБА_7 надаючи показання активно сприяв розкриттю злочину. Крім того зазначає, що при постановленні вироку судом не було зазначено, що ОСОБА_7 також утримує та допомагає матеріально та побутове своїй старій матері ОСОБА_16 , 1841 р. н., яка страждає на хронічні захворювання.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого та його захисника які підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, а також заперечення прокурора, що вважав оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочинів, що викладені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 3 ст. 296 КК України у апеляційній скарзі захисника не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини в апеляційному порядку не перевіряються.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 3 ст. 296 КК України, та призначено покарання у виді 7 років 3 місяців позбавлення волі. При цьому належить взяти до уваги те, що суд мотивував таке рішення не лише ступенем тяжкості вчиненого злочину, а ще і врахуванням обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та повне визнання вини.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. (а.с.73).
Крім того, суд при призначенні покарання врахував відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , а саме те, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, хронічних захворювань не має, має постійне місце реєстрації та проживання, не працює, розлучений, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_17 , 2001 року народження, раніше судимий, вчинив злочин в період іспитового строку.
Вказані обставини чітко, логічно та мотивовано вказані у мотивувальній частині вироку при обґрунтуванні судом певного виду та міри покарання, що призначено обвинуваченому.
Твердження в апеляційній скарзі про наявність у ОСОБА_7 на утриманні старої матері ОСОБА_16 , 1841 р. н., яка страждає на хронічні захворювання та якій він допомагає матеріально та побутове - не стали стримуючим фактором від вчинення злочинів. А тому, апеляційні доводи захисника - не можуть вважатися обставинами, що істотно знижують ступень тяжкості вчиненого ним злочину та не є належними підставами для зміни вироку, а так само і сукупність задовільних даних про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, які були досліджені, встановлені та об'єктивно враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, що підтверджується змістом висновків суду зазначених у мотивувальній частині оскаржуваного вироку.
З приводу тверджень захисника про те, що суд першої інстанції не врахував як пом'якшуючу обставину те, що ОСОБА_7 надаючи показання активно сприяв розкриттю злочину, колегія суддів дійшла висновку, що такі доводи апелянта, враховуючи обставини вчиненого злочину та особу обвинуваченого, не можуть зменшувати його відповідальності за вчинене.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 , а також попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без її ізоляції від суспільства, а призначення більш м'якого покарання - не стане ефективним та дієвим для досягнення мети щодо його виправлення.
За таких обставини, апеляційне прохання захисника про зміну вироку та пом'якшення ОСОБА_7 покарання, з урахуванням наведених ним доводів, належить вважати безпідставним, оскільки вони мають суто суб'єктивний характер, тобто наведені ним доводи не можуть вважатися достатніми підставами для призначення обвинуваченому іншого покарання.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що при призначенні обвинуваченому покарання, суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст. ст. 50, 65, 66, 67 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання.
З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено підстав для будь-якого пом'якшення покарання обвинуваченому.
Призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування ухваленого обвинувального вироку, не вбачається.
Поряд з цим, судом першої інстанції, на підставі ч.5 ст.72 КК України (у редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року), обвинуваченому ОСОБА_7 зараховано в строк відбування покарання за вказаним вироком строк попереднього ув'язнення за період з 18.09.2016 року (дата фактичного затримання) по 16.10.2019 року (дата ухвалення вироку).
Положеннями ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 663/537/17, провадження № 13-31 кс18, «якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі».
Оскільки злочин, за який засуджено ОСОБА_7 вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2019 року ним вчинений 17.09.2016, тобто до 20.06.2017, то, з огляду на зазначений вище правовий висновок Великої Палати Верховного суду від 29.08.2018, ОСОБА_7 належить зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, тобто тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань (№ 27), на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26.11.2015 № 838-VIII, з 17.10.2019 року по 26.05.2020 (день набрання вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_7 законної сили), включно.
Відповідно оскаржуваного вироку ОСОБА_7 призначено покарання у виді 7 років 3 місяців позбавлення волі.
Станом на 26.05.2020 року ОСОБА_7 перебував в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор (№27)» 3 роки 7 місяців 15 днів, що становить половину строку призначеного йому покарання.
Обвинувачений та його захисник заявили клопотання про застосування норм ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, пославшись на вищенаведені відомості, а прокурор, який брав участь в апеляційному перегляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 не заперечував щодо задоволення цього клопотання сторони захисту, погодившись з тим, що ОСОБА_7 , на час проведення апеляційного розгляду , підлягає звільненню з-під варти, у зв'язку з повним відбуттям покарання.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_7 підлягає звільненню з-під варти, у зв'язку з повним відбуттям покарання.
Оскільки на день апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення обвинувачений ОСОБА_7 , з урахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, відбув покарання призначене вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2019 року, то він підлягає звільненню з-під варти.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 п. 1 ч.1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційне провадження за апеляційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_8 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_7 - закрити.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року) зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 17.10.2019 по 26.05.2020, звільнивши ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти в залі суду негайно у зв'язку з відбуттям покарання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 - в той самий строк з дня отримання ним копії судового рішення.
Судді
________________ ________________ ___________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4