Рівненський апеляційний суд
Іменем України
01 червня 2020 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
За участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції з ДУ “Луцький слідчий ізолятор” кримінальне провадження № 12019030010002157 щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 липня 2017 року за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ст. 70 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком в три роки, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за участю учасників судового провадження: прокурора - ОСОБА_6 , обвинуваченого - ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_7 ,-
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2019 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання - один рік позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, визначеного даним вироком, не відбутої частини покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.07.2017 року ОСОБА_5 призначено остаточне покарання - чотири роки і сім місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироку законної сили залишено попередній - тримання під вартою. Прийнято рішення рахувати строк відбуття покарання ОСОБА_8 з моменту його затримання - 18.06.2019 року.
Судом вирішено питання щодо речових доказів у справі та постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 628,04 грн. - процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта.
Як визнав доведеним суд, ОСОБА_5 18 червня 2019 року близько 15.30 год, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в приміщенні магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, що за адресою: м. Луцьк вул. Єршова 11Б Волинської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, таємно викрав із торгового прилавку магазину акумуляторний дриль-шуроповерт марки “Дніпро М” АДЛ-14.4 серійний номер № ZMTО91703-00419 вартістю 1706,52 грн, музичну колонку з маркуванням “GREENWAVE PS-SO-34L” вартістю 319,20 грн та готівку в сумі 2400 грн, належні ФОП ОСОБА_9 , спричинивши шкоду на загальну суму 4425,72 грн.
У поданій апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 , не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненому злочині та правильності кваліфікації його дій, доводить, що судом при призначенні ОСОБА_5 покарання не враховано ряд пом'якшуючих покарання обставин - щирого розкаяння, активного сприяння в розкритті злочину та відшкодування потерпілому заподіяної шкоди, а також безпідставно відмовлено в затвердженні угоди про примирення, внаслідок чого порушено право сторін кримінального провадження на укладення такої угоди. Вказує, що угода про примирення між обвинуваченим та потерпілим, який сприяв та жодним чином не заперечував щодо укладення угоди, не суперечить інтересам суспільства, а, відтак, судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Просить з врахуванням даних про особу обвинуваченого, який має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання та ряду пом'якшуючих покарання обставин скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 у зв'язку з примиренням сторін, а у випадку неможливості закрити дане провадження - призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржено.
До початку апеляційного розгляду потерпілий ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленим про дату і час розгляду провадження апеляційним судом, подав письмову заяву, у якій просить розглянути апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 за його відсутності та призначити ОСОБА_5 покарання, що не пов'язане з позбавлення волі, оскільки у нього відсутні будь-які претензії до обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника-адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_5 на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних у вироку обставин підтверджується сукупністю зібраних у провадженні доказів, яким судом дана правильна юридична оцінка, що не заперечується в апеляційній скарзі і не оспорюється ніким з учасників судового розгляду.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень: затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення, або відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України: умови угоди суперечать вимогам закону; не відповідають інтересам суспільства; порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; укладення угоди не є добровільним або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих за угодою зобов'язань та відсутність фактичних підстав для визнання винуватості.
Доводи, викладені захисником в апеляційній скарзі, та при апеляційному розгляді щодо безпідставної відмови в затвердженні угоди про примирення обвинуваченого ОСОБА_5 з потерпілим ОСОБА_9 не є переконливими, так як погоджене сторонами в угоді покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді штрафу виходить за межі вимог закону, а, отже, призначення такого покарання суперечить інтересам суспільства в частині забезпечення принципу визначення необхідного та достатнього для виправлення особи покарання, яке в подальшому також не сприятиме попередженню вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами, про що правомірно зазначив суд першої інстанції.
Що ж стосується тверджень апелянта про призначення обвинуваченому надто суворого покарання, то такі твердження, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки термін “явно несправедливе покарання” означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.
Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність, між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом і розміром покарання, та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема, і ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Вирішення судом даного питання ґрунтується на вимогах статей 50, 65 КК України.
Відповідно до визначених у цих статтях правових орієнтирів суд при обранні ОСОБА_5 заходу примусу врахував ступінь тяжкості, конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Зокрема, врахував тяжкість вчиненого злочину, віднесеного законом до злочинів середньої тяжкості, особу ОСОБА_5 , який раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів та інкримінований злочин вчинив в період іспитового строку, встановленого судом, ряд обставин, які пом'якшують покарання, в тому числі - щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину та відшкодування шкоди, на які покликається і захисник в апеляційній скарзі, стан здоров'я ОСОБА_5 , котрий перебуває на обліку в лікаря-нарколога, його молодий вік, позитивну характеристику з місця проживання, позицію потерпілого, який просив не позбавляти волі обвинуваченого, обставину, що обтяжує покарання, і призначив ОСОБА_5 мінімальне покарання у виді одного року позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, яке, на думку колегії суддів, є необхідним для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових злочинів, і справедливим.
Зважаючи, що ОСОБА_5 скоєно кримінальне правопорушення в період іспитового строку, визначеного судом, суд правомірно, відповідно до положень ст. 71 КК України та роз'яснень п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” № 7 від 24.10.2003 року, згідно якого призначене остаточне покарання має бути більшим, як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від не відбутої частини покарання за попереднім вироком, призначив йому і остаточне покарання, яке відповідає вимогам закону.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б слугували безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення, при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404-405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена засудженим в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня вручення йому копії судового рішення, а іншими учасниками судового провадження - в цей же строк з моменту проголошення повного тексту ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Рівненського
апеляційного суду ОСОБА_1 . 02.06.2020 року