Справа № 404/8546/19
Номер провадження 2/404/2296/19
29 травня 2020 року м. Кропивницький
Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі :
головуючої судді - Панфілової А.В.
при секретарі - Коноваленко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Наталія Володимирівна та приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідок Сергій Іванович про визнання довіреностей та договорів дарування недійсними, -
Позиція Позивача.
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та просила суд:
-постановити рішення, яким визнати Довіреність від 05.08.2019 року за номером у реєстрі нотаріальних дій 530, що видана від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_3 та посвідчена приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідок Сергія Івановича - недійсною;
-визнати довіреність від 10.10.2019 року за номером у реєстрі нотаріальних дій 733. що видана від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_3 та посвідчена приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідок Сергія Івановича -недійсною;
-визнати довіреність від 20.10.2019 року за номером у реєстрі нотаріальних дій 708, що видана від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_3 та посвідчена приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідок Сергія Івановича -недійсною;
-визнати недійсним Договір дарування житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею ОДООгектарів, кадастровий номер якої 3510100000:04:012:0008, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), який посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Наталією Володимирівною 15 серпня 2019 року та зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій під номером 954;
-визнати недійсним Договір дарування нежитлового приміщення, що знаходиться в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Наталією Володимирівною 05 листопада 2019 року та зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій під номером 1279;
-стягнути на користь позивача понесені судові витрати.
В обґрунтування позову вказувалось, що відповідач ОСОБА_2 є матір'ю позивача . Позивач була власницею житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями під номером АДРЕСА_1 АДРЕСА_3 .
В будинку по АДРЕСА_1 проживала разом із своєю сім'єю, чоловіком - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; донькою - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; донькою - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач є фізичною особою - підприємцем. Разом із чоловіком займалися підприємницькою діяльністю, а саме: надавали в оренду власне нерухоме майно.
Зазначала, що з відповідачем постійно виникали конфлікти.
25.06.2019 року її та її чоловіка було викрадено із домоволодіння по АДРЕСА_1 невідомими особами в масках, та розвезено, як згодом дізналася, до різних громадських організацій.
Вказує , що не є наркоманкою, а ні психічно хворою особою та ніколи не перебувала на наркологічному чи психічному обліках.
Її позбавили свободи та тримали з 25.06.2019 року по 08.11.2019 року в громадській організації «Наркологічний Центр «Вибір». Там змусили підписати договір про надання курсу психо - соціальної реабілітації за власним бажанням.
В період перебування в центрі, на неї постійно тиснули психологічно, погрожували фізичною розправою їй та її дітям, обзивали, принижували, використовуючи не етичні висловлювання. Під час такого «курсу» психо - соціального лікування постійного говорили про те, що має поставити підписи у документах, що принесуть і тоді відпустять на волю.
Оскільки не погоджувалась на це , отримувала погрози, морили голодом по кілька днів, не давали їсти та пити, коли було погано то не давали ліки.
Такого витримати не змогла і на початку серпня місяця, в середині чи на при кінці вересня місяця, а також на початку жовтня місяця 2019 року, підписала якісь документи, які не дали прочитати та ознайомитись. Пам'ятає, що це відбулося у присутності особи, що назвалась нотаріусом.
Після підписання останнього документа, на початку жовтня, протримали в громадській організації ще десь місяць, а потім видали 08.11.2019 року довідку про проходження курсу психо - соціальної реабілітації та відпустили.
Діставшись до м. Кропивницького, зустрілася із своїм чоловіком ОСОБА_5 .
Через кілька днів дізналась про те, що належне їй на праві власності нерухоме майно, будинок, земельні ділянки, та квартира вже їй не належать, а подаровані відповідачці, що діти перебувають за межами України, а батьки не збираються їх повертати.
З'ясувалось, що житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями і земельні ділянки були відчужені фізичною особою ОСОБА_3 від її імені, як представником, на підставі довіреності від 05.08.2019 року, що посвідчена приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідок СІ. за реєстровим номером 530. |
Реалізація нерухомості та земельних ділянок, відбулася за договором|
Дарування від 15 серпня 2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом
Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Н.В. ,
АДРЕСА_4, що розташована по АДРЕСА_2 , переведена в нежитлове приміщення та відчужена фізичною особою ОСОБА_3 від її імені, як представником, на підставі довіреності від 20.09.2019 року, що посвідчена приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідок СІ. за реєстровим номером 708.
Реалізація нежилого приміщення відбулася за договором Дарування від 05 листопада 2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Н.В.
Майно подаровано відповідачці, через її представника - ОСОБА_4 .
Позивач вважає вказані довіреності та договори недійсними , оскільки довіреності на представника від 05.08.2019 року, 10.09.2019 року та від 20.09.2019 року були нею підписані в результаті того, що на неї здійснювали постійний психологічний тиск, як батьки так і представники центру, де знаходилась примусово, її били, катували, погрожували продовжувати вчиняти зі нею ці дії у майбутньому, якщо не підпише документів.
Вважає, що вказані правочини вчинені під впливом насильства, оскільки внаслідок тиску була обмежена у волі вчинити так, як я би вважала за потрібне. Воля виражалася не вільно та не залежала від неї.
Фактично, підписуючи довіреність, реалізовувала волю своїх батьків на відчуження належної їй на праві власності нерухомості, у спосіб, що буде найкращий для них.
Ну, а вже після підписання, особа, яка була зазначена в Довіреності, вчинила від неї правочин.
Позбавлення у такий спосіб її сім'ї нерухомості, призвело до того, що фактично було позбавлено протиправно, можливості працювати та заробляти собі на життя.
Посилається на статтю 231 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Представник, який виступав у вказаних правовідносинах від її імені їй відомий, проте стосунки не є близькими, ніколи з ним не обговорювали можливість представлення її інтересів, в тому числі шляхом отримання довіреності на вчинення таких дій.
Нерухомість, що належала їй на праві власності є спільним майном подружжя.
З посиланням на ст. ст. 203, 204, 215 , 216, 717 ЦК України позивач та її адвокат в судовому засіданні просили задовольнити позов повністю.
Позиція відповідача .
Відповідачем подано до суду відзив на позов, відповідно до якого позов не визнається повністю. На обґрунтування заперечень проти позову вказується, що позовні вимоги не доведені належними доказами, а твердження про протиправність дій відповідача з метою отримання за договорами дарування зазначених вище об'єктів нерухомості, є безпідставними.
По обставинам справи зазначається, що 15 серпня 2019 року між позивачем, в особі представника ОСОБА_8 , та відповідачем, в особі представника ОСОБА_4 , був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Н.В., зареєстрований в Реєстрі нотаріальних дій за № 954, за змістом якого позивач подарувала, а відповідач прийняла об'єкт дарування житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 3510100000:04:012:0008, на якій розташований вказаний будинок з господарськими будівлями.
Крім того, 05 листопада 2019 року між позивачем, в особі представника ОСОБА_3 , і відповідачем, в особі представника ОСОБА_4 , було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Н.В., зареєстрований в Реєстрі вчення нотаріальних дій за № 1279, за змістом якого позивач подарувала, а відповідач прийняла об'єкт дарування - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Як зазначено вище спірні договори дарування від імені позивача підписав її представник - ОСОБА_9 , який діяв на підставі нотаріально посвідчених приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідок СІ. довіреностей, зареєстрованих за № 530 від 05.08.2019 року, № 733 від 10.09.2019 року, № 708 від 20.09.2019 року, які також оскаржуються позивачем.
Посвідчуючи вказані вище три довіреності, видані з інтервалом в 1 - 1,5 місяці на вчинення представником від імені довірителя дій щодо дарування належної їй нерухомості своїй матері - відповідачу, нотаріус у відповідності до вимог Закот України «Про нотаріат» переконався в добровільності дій позивачки та відповідності їх її волі, а також про розуміння нею цих дій, про що прямо та не двозначно вказано у спірних довіреностях.
При цьому, різні дати посвідчення вказаних довіреностей, а саме, 05 серпня 2019 року, 10 та 20 вересня 2019 року, з таким досить тривалим часовим інтервалом їх надання, свідчать про наявність сформованого рішення та твердої волі позивача на вчинення вказаної нотаріальної дії, а також, на усвідомлення цих дій, так і їх правових наслідків, та найголовніше - їх добровільності.
Оскільки, надання вказаних довіреностей позивачем відбувалося протягом тривалого часу. Відбувалося три зустрічі з нотаріусом під час вчинення цих нотаріальних дій. Така кількість нотаріальних дій з однією особою на протязі 1,5 місяців надали змогу нотаріусу, як особі не зацікавленій у прийнятті рішень на чиюсь користь та наділеній державою відповідними повноваженнями на посвідчення таких юридично значущих фактів, а відтак, на яку покладено Законом відповідальність за протиправність своїх дій, впевнитися, що вони відповідають волі довірителя (позивача) на їх вчинення.
Вказується, що одна з перелічених трьох довіреностей, надавалася позивачем своїй довіреній особі на переведення, у подальшому подарованого відповідачу об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 , з житлового фонду у нежитловий. Даний факт також вказує на повне усвідомлення та розуміння своїх дій позивачем, задля досягненням певної мети. При цьому, переведення приміщення з житлового у нежитловий фонд, зроблено саме до дарування цього об'єкту.
Крім того, даний об'єкт нерухомості, на момент його дарування, був переведний у нежитлове приміщення та мав статус нежитлового приміщення, а відтак, ні чиє право на проживання в ньому, про що зазначає позивач у позові, не порушено та порушено бути не могло із вказаних причин.
Відзив містить посилання відповідача на п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (надалі Постанова), ст.ст. 203, 205 - 210, ч. 1 статті 215 , 229 - 233 ЦК України.
Вказується, що при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (ст.231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або с необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Стверджується, що за змістом позовних вимог спірні довіреності, посвідчені приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідок С.І. зареєстровані за № 530 від 05.08.2019 року, № 733 від 10.09.2019 року, № 708 від 20.09.2019 року, за своєю правовою природою є договором представництва, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини щодо представництва та зважити на наступне.
Згідно зі ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів. право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (ст.238 ЦК України).
Відповідно до вимог ст.239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Приписами ст. 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
За вимогами ч.1 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Отже, спірні Довіреності позивачем видані своїй довіреній особі на укладення договорів дарування, які оформлені належним чином та в яких вказано ім'я обдаровуваної особи - відповідача, а також, спірні договори укладені з додержанням встановленої законом форми. Відтак, підстав для визнання їх недійсними немає.
За змістом позовних вимог зазначені вище два спірні договори посвідчені приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Н.В., зареєстровані в Реєстрі вчення нотаріальних дій 15.08.2019 за № 954 та 05.11.2019 за № 1279, за своєю правовою природою є договорами дарування, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даних договорів слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини щодо договору дарування та зважити на наступне.
Згідно з ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Відповідно до ст. 718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі, гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.
За ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.
Згідно зі ст.720 ЦК України сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада. Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних. Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним.
Відповідно до приписів ст.722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Дарувальник, який передав річ підприємству, організації транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від договору дарування до вручення речі обдаровуваному. Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
Стверджуючи в позовній заяві про певні обставини та доводи на підтвердження своїх позовних вимог, позивачем не надано: - доказів здійснення нею підприємницької діяльності, як фізичною особою
підприємцем, щодо здачі в оренду власного нерухомого майна (докази реєстрації
ФОП, яка провадить відповідну діяльність пов'язану із передачею нерухомого майна в
оренду, договори та квитанції щодо передачі майна в оренду, декларації про доходи,
податкову звітність щодо сплати податків та внесків до відповідних бюджетів);
*доказів погроз відбору належного їй майна батьками позивача;
*доказів примусовості захоплення, позбавлення волі, лікування та тримання в червні - листопаді 2019 року;
*доказів щодо осіб, яки вчинювали тиск та погрози, про які зазначає позивач в закладі, де вона проходила лікування;
- доказів звернення протягом тривалого часу до правоохоронних органів з
приводу викрадення позивача, а також її чоловіка та дітей;
- доказів укладення договорів та надання довіреностей під погрозами, психічним
тиском, позбавленням волі, не надання їжі - «морили голодом», не надання медичних
препаратів (без зазначення яких саме та від чого, оскільки позивач стверджує, що вона була цілком здоровою і від наркоманії не лікувалася);
*доказів неправомірності вивезення дітей за кордон та неодноразового надання позивачем, а також її чоловіком, нотаріально посвідченої згоди на це, як матір'ю та батьком, на обох дітей;
*доказів вчинення тиску з боку відповідача та батька позивача, а також представників Центру (ГО «Наркологічний Центр «Вибір»);
- доказів на підтвердження порушення права на проживання членів сім'ї
позивача, а саме, документальних доказів того, хто саме був зареєстрований, у
встановлений законом спосіб та проживав у названих вище спірних об'єктах
нерухомості;
-позивачем не надається інформації чи правовстановлюючих документів щодо походження в неї права власності на спірні об'єкти нерухомості.
Оскільки, вказане вище спірне нерухоме майно: житловий будинок зі спорудами та земельною ділянкою під ними позивач отримала в дарунок за договором дарування раніше від відповідача - своєї матері, а нежитлове приміщення (колишня квартира) - була куплена відповідачем (матір'ю, як законним представником, опікуном) коли позивач була неповнолітньою та не мала доходів чи власних коштів на її придбання, та оформлена офіційно на ім'я позивача.
Відповідачем у відзиві та адвокатом в судовому засіданні стверджується, що зазначене свідчить, про відсутність мотивів та мети на неправомірне отримання від доньки цих об'єктів нерухомості матір'ю, яка їх же подарувала та купила, до цього доньці (чого могла не робити якби хотіла залишити їх собі, а відтак, могла не дарувати їх початково).
Зазначається, що позивач та члени її сім'ї продовжують бути зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_4 , до теперішнього часу .
Зазначаючи про недійсність зазначених вище двох спірних правочинів та трьох довіреностей, позивач не надає суду доказів звернення до відповідних органів нотаріату, які керують діяльністю приватних нотаріусів, Мінюсту, правоохоронних органів тощо, щодо перевірки нотаріальної діяльності, чи вже можливо встановленого факту порушень у діяльності нотаріусів, які посвідчували спірні договори та довіреності. Отже, це доводить відповідність дій нотаріусів вимогам чинного законодавства та спростовує надумане обґрунтування позовних вимог.
Добровільність проходження позивачкою курсу психо-соціальної реабілітації в період з 25.06.2019р. по 08.11.2019р. в Центрі (ГО «Наркологічний Центр «Вибір», м. Київ) підтверджується довідкою від 08.11.2019р, виданою Центром, а також власноруч написаними та підписаними особисто позивачем та датованими 25.06.2019 p., тобто у день поступлення на лікування до Центру, письмові Погодження з правилами Центра від 25.06.2019р., особистими даними учасника програми Центра, паспорт учасника програми Центра, добровільної згодою батьків пацієнта на участь у програмі Центра, які додаються.
Згідно із заявами позивача від 30.10.2019р., одна з яких адресована керівнику Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області, вона просить припинити її розшук, оскільки вона нікуди не зникала, спілкуватися зі своїм чоловіком не бажає, просить не повідомляти про її місце знаходження та стверджує, що проти неї ніхто, ніяких протиправних дій не вчиняв і насильно ніхто не утримує, вона доросла людина і має право жити як хоче сама .
Безпідставність тверджень позивача щодо погроз фізичною розправою її дітям, начебто їх незаконного вивезення за межі України та утримання відповідачем спростовуються, нотаріально посвідченими заявами від 21,08.2019 р. про надання згоди на тимчасові поїздки доньок позивачки: ОСОБА_11 . ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з 21.08.2019р. по ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 21.08.2019р. по 21.08.2021 р. , разом із відповідачем до Республіки Туреччини, з метою навчання та вчинення інших дій задля отримання виду на проживання у Республіці Туреччині.
Крім того, чоловіком позивача - ОСОБА_5 також неодноразово надавалися нотаріально посвідчені іншим нотаріусом, а ніж позивачу, заяви про надання дозволу відповідачу та її чоловіку ОСОБА_12 , тобто своєму тестю, дозволи на вивезення за межі України до Республіки Туреччини доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з 05.07.2019р. по 05.07.2020 р . з метою туристичної подорожі, а також, дозволи на ім'я відповідача на тимчасові поїздки за кордон обох своїх дочок разом із відповідачем до Республіки Туреччини та проживання в ній, виїзд з неї, переміщення та подорожування з країни в країну - з метою навчання та отримання візи для виїзду за кордон, отримання та обмін паспортів, отримання виду на проживання у Республіці Туреччині, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з 21.08.2019р. по 21.08.2022 р. та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 21.08.2019р. по 21.08.2021р. (довіреності посвідчені нотаріусом за місцем проходження заявником реабілітації у центрі Дніпропетровської ГО «Дніпропетровський центр здорової молоді»).
Про добровільне перебування позивача та її чоловіка - ОСОБА_5 на реабілітації та причинах її проходження, достеменно було відомо усім членам сім'ї позивача, у тому числі дітям. Позивач сама визнавала свою провину перед відповідачем як матір'ю та висловлювала вдячність за усіляку допомогу , була обізнана про знаходження своїх доньок у відповідача поки сама перебувала на реабілітації, що слідує із наданого відповідачем листування яке додається. Вказаним листуванням також підтверджується добровільність проходження реабілітації, існування нормальних взаємовідносин в цілому та з цього приводу зокрема з боку позивача та відповідача, а також інших членів сім'ї та близьких родичів, а також аналогічне відношення щодо проходження реабілітації в іншому закладі в м. Дніпро чоловіком позивача.
Згідно з довідкою № 667 від 25.12.2019р., ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є студенткою І курсу Міжнародної Академії Туризма в Анталії ( Турція ). Період навчання з 01.10.2019р. по 25.05.2020р. з правом продовження.
Згідно з довідкою № 668 від 25.12.2019р., ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 була студенткою денного відділення Міжнародної Академії Туризма в Анталії ( Турція ) в період з 01.10.2019р. по 25.11.2019р. та була відрахована за власним бажанням.
Отже, з вказаних довідок вбачається, що доньки позивача в період перебування у бабусі - відповідача та дідуся в Туреччині ( Анталія ) вели відкрите повноцінне життя, навчалися у вищому навчальному закладі та розпоряджалися своїми правами на власний розсуд, що підтверджується небажанням ОСОБА_17 подальшого навчання та залишення Академії. При цьому, інша донька позивача ОСОБА_13 продовжила навчання. Зазначене свідчить про відсутність будь-якого неправомірного тиску чи утримування, тощо на дітей позивача з боку відповідача чи її чоловіка батька позивача.
Згідно з протоколом допиту потерпілої ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1, студенка , заява № 2019/91607, Бюро розслідувань жорстокого поводження в сім'ї, Республіканської прокуратури, Анталія, Турецька Республіка, Апостіл - Гаазька Конвенція від 05.10.1961 p., Туреччина, Офіційний документ, підписаний зі сторони ОСОБА_19 у якості прокурора, за участю адвоката Анталійського бюро Озден Озгур. перекладача Олени Мехді, що рахується в списку присяжних перекладачів, від 25.12.2019 p., секретар 222123: ОСОБА_21 , потерпіла показала, що вона перебуває у бабусі ОСОБА_22 з липня 2019 р., її мати та батько на Україні, її батьки наркомани. Вона приїхала до бабусі через погані умови життя в Україні. Бабуся візьме її під свою опіку. Вона, ОСОБА_23 хоче жити в Туреччині, наркотики не вживає. Хоче навчатися у школі. У зв'язку із чим залишається з бабусею. Бабуся візьме її під свою опіку. її мати і батько дозволили їй залишитися з бабусею до 2022 року, згідно із заявою від батьків, яка видана на бабусю. Вона хоче щоб опіка над нею була у бабусі. її батько надав нову заяву на свого брата ОСОБА_24 і дав йому згоду вивезти її в Україну. Вона хоче залишитися в Туреччині. Ця людина може її викрасти. Вона не почувається у безпеці. З цієї причини вона просить вжити відповідних заходів. Бабуся буде звертатися до суду для встановлення опіки над нею. Зобов'язалася надати переклад на турецьку мову заяви від батьків. Заявниця просить вжити заходів забезпечення її безпеки.
Із зазначеного протоколу вбачається, що донька позивача виїхала до Туреччини з дозволу батьків, де мешкає у своїєї бабусі, в умовах, якими вона задоволена, повертатися до батьків в Україну вона бажання не має, через відсутність належних умов для навчання та проживання, а також вживання батьками наркотичних препаратів і за власною волею бажає мешкати у бабусі під її опікою. Просить державні органи Туреччини вжити відповідних заходів її особистої безпеки від брата свого батька, який має намір її викрасти.
Згода батьків на вивезення доньок до Турецької Республіки у супроводі відповідача підтверджується від позивача письмовими заявами посвідченими приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідок СІ., від 02.07.2019р. за № 417, від 21.08.2019р. за № 577 (апостильовану 12.09.2019), від 21.08.2019р. за № 578 (апостильовану 12.09.2019), а згода чоловіка позивача письмовими заявами посвідченими приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Любимова 1.Ю., від 04.07.2019р. за № 2739, від 26.08.2019р. за № 3107 (апостильовану 12.09.2019), від 26.08.2019р. за № 3108 (апостильовану 12.09.2019р.).
Вище наведене спростовує доводи позивача про примусове вивезення дітей позивача за межі України відповідачкою чи погрозою якихось дій останньою щодо дітей з метою змушування на укладення спірних договорів дарування та довіреностей на їх укладення.
В судовому засіданні адвокат відповідача підтримав позицію висловлену у відзиві повністю.
Позиції третіх осіб.
Третя особа ОСОБА_3 надав письмові пояснення на позов, в судовому засіданні зазначив про безпідставність позову. Як свідок надав пояснення , що всю сім'ю знає більше 10 років, надавав правничу допомогу всм членам сім'ї з різних питань. Ще навесні 2019 року позивач в т.ч. зверталась до нього за правничою допомогою. Зі слів відповідача дізнався , що позивач та її чоловік вживали наркотичні засоби, йшла мова про їх лікування. В серпні 2019 року відповідач та її чоловік повідомили , що донька та її чоловік проходять лікування, оскільки мали борги , вони вирішили передати майно з метою його збереження від кредиторів. Спитали чи зможе бути представником за довіреністю, всього було 4 довіреності протягом 3-х місяців. З позивачем , в період перебування в Центрі не контактував. Не мав сумнівів , що всі питання обговорювались з позивачем і нотаріусами.
Вказує , що до нього претензій від позивача не було. Позивач 20.11.19 року повідомила про відкликання довіреності . Знав лише про добрі відносини в сім'ї.
Третя особа ОСОБА_4 в судове з'ясідання не з'явилась, викликалась до суду рекомендованими листами та повідомленнями через Сайт Судової влади, поважні причини неявки суду не повідомлено.
Від третьої особи приватного нотаріуса Дідок С.І. суду надано заяву про розгляд справи у його відсутність ( а.с. 14. т.2).
Приватний нотаріус Буліч Н.В. пояснень до суду не надала , в судові засідання не з'являлась, поважні причини неявки до суду не повідомляла.
Судом встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 є донькою відповідача ОСОБА_2 .
Позивач просить суд визнати недійсними три довіреності на представництво та два договори дарування недійсними.
Підставою вказується вчинення правочинів під впливом насильства , тиску, обмеження волі . Вибуття без її волі з її володіння майна пов'язує з протиправними діями відповідача ОСОБА_2 .
Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно з вимогами ст.231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
У статті 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин маг бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В силу статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, а тому обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
За приписами частини 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦКУкраїни.
Частиною 3 статті 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Таким чином, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 р. № 6-605цс16.
Отже заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків, а у випадку якщо позов заявляється не стороною оспорюваного правочину - наявність порушеного права такої особи.
З огляду на вказане, при зверненні з позовом до суду на захист своїх прав, позивач повинна довести наявність порушення її прав, спричиненого укладенням оспорюваних договорів дарування та видачі нею довіреностей на вчинення цих та інших дій. Оскільки, усі дії вчинені її довіреною особою, від її імені та в її , позивача, інтересах.
Дослідивши матеріали справи , оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, їх представників , покази свідків, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову повністю.
При цьому, суд виходив з наступного:
Позивач стверджувала про наявність конфлікту з матір'ю і порушення її прав саме відповідачем, але під час розгляду справи встановлено, що всі дії відповідача вчинялись разом з батьком позивача , який жодним чином не був позивачем залученим до участі у справі.
Покази свідків , заявлених позивачем , а саме матері чоловіка ОСОБА_26 та брата чоловіка ОСОБА_27 не підтвердили наявність конфлікту між донькою та матір'ю, а навпаки спростували доводи позивача , підтвердивши їх спілкування з батьками позивача з приводу лікування позивача та її чоловіка. Свідок ОСОБА_26 підтвердила надання свої згоди на лікування сина . Свідок ОСОБА_27 підтвердив, що брата він забрав по закінченню лікування . Обидва свідка вказали , що свідками насилля над позивачем чи її чоловіком вони не були. Жодних зазначень , щодо наявності у них сумнівів у незаконному поміщенні позивача та її чоловіка не виникало, за час лікування свідок ОСОБА_26 мала можливість спілкуватись з сином . Обидва свідки підтримували зв'язок з батьками позивача.
Позивачем стверджувалось про неправомірні дії саме матері - відповідача ОСОБА_2 але не вказувалось , які саме насильницькі дії вчиняла сама відповідач по відношенню до неї . Не зазначено суду логічні мотиви матері до вчинення неправомірних дій по відношенню до доньки з метою вчинення неправомірних дій - в межах розгляду цивільної справи, щодо неправомірності укладення цувільно -правових угод.
Вчинення довіреностей та договорів під примусом не підтвердив і свідок ОСОБА_28 , який перебував у відповідному Центрі разом з позивачем. Він не був присутнім під час укладення оспорюваних документів, лише бачив, що позивач була засмучена, як вона пояснювала після спілкування з батьком.
Не вказав на вчинення насильства з боку відповідача по відношенню до позивача і свідок ОСОБА_29 , який не був свідком укладення оспарюваних довіреностей та договорів.
Нелогічним було зазначення позивачем , що саме чоловік її визволив з Центру , коли увірвався та силою її забрав , при тому, що в позові вказано, про закінчення курсу лікування, отримання відповідного документу та зустрічі з чоловіком по прибуттю додому.
Покази , як свідка неповнолітньої доньки позивача ОСОБА_7 , суд оцінює критично, оскільки донька на даний час проживає з батьками, про вчинення насильства по відношенню до матері з боку бабусі донька не свідчила, підтвердила, що з сестрою думали , що батьки хворі, чула , що бабуся по телефону обговорювала документи , щодо бізнесу, квартири , обговорювала з лікарями лікування матері .
Таким чином, в своїй сукупності всі докази , надані позивачем , на підтвердження вчинення правочинів щодо надання довіреностей та договорів дарування під примусом, не підтверджують обставин , визначених законодавцем для визнання цих довіреностей та договорів дарування недійсними. Жоден з доказів, як письмових , так і покази свідків не містять в собі підтвердження будь-яких насильницьких дій з боку відповідача по відношенню до позивача .
За вказаних, встановлених судом обставин, суд дійшов висновку , що позивачем позовні вимоги не доведені, суду не надано доказів достатніх та допустимих на підтвердження обставин на обґрунтування позову , тому позов задовленню не підлягає.
Відповідно до ст. 134-142 ЦПК України , у зв'язку з відмовою в задоволенні позову , суд вирішує судові витрати залишити по їх фактичному понесенню сторонами.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 203, 204, 207, 215, 244, 245, 719, 720, 722 ЦК України , ст. ст. 13,81, 265, 268 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Наталія Володимирівна та приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідок Сергій Іванович про визнання довіреностей та договорів дарування недійсними відмовити повністю.
Судові витрати залишити по їх фактичному понесенню сторонами.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з проголошення рішення.
Повний текст рішення виготовлено 03.06.2020 року.
Суддя Кіровського А. В. Панфілова
районного суду
м.Кіровограда