Справа № 347/404/20
Провадження № 2/347/303/20
03 червня 2020 року м. Косів
Косівський районний суд, Івано-Франківської області, в складі:
Головуючої судді : Крилюк М.І.
Секретаря: Борисової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів справу за позовною заявою ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Косівський районний відділ Державної виконавчої служби про зняття арешту із спадкового майна,
ОСОБА_1 , звернулася в суд із позовом до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Косівського районного відділу Державної виконавчої служби про зняття арешту із спадкового майна мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина.
11.10.2019 року, вона звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак оформити спадкове майно позбавлена можливості, в зв'язку із накладенням на нього арешту.
Встановлено, що Косівський районний суд, Івано-франківської області від 26.11.2012 року своєю ухвалою наклав арешт на майно ОСОБА_2 , копію ухвали для виконання направив у відділ ДВС Косівського районного управління юстиції, де в подальшому було відкрито виконавче провадження №35950520.
Разом з тим, 15.02.2013 року виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 коштів було закінчено п.8, ч.1, ст. 49 (фактичне повне виконання рішення), що підтверджується витягом ВП - спецрозділ від 18.07.2018 року. В подальшому, а саме 13.12.2019 року, вона направила заяву про зняття арешту з майна до Косівського РВ ДВС, на що отримала відповідь, що арешт накладений на майно її батька ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження №35950520 не вилучений. Та повідомлено, що згідно пункту 6 частини 4 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отриманням виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.
Накладення арешту та внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обмежує її законні права та обов'язки як спадкоємця. Більше того підстави для накладення арешту на вказане спадкове майно відпали в зв'язку із закінченням виконавчого провадження, тобто повним виконанням рішення суду. Просить позов задоволити.
Позивачка, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, подала суду заяву із клопотанням про розгляд справи без її участі. Вимоги позову визнає та просить задоволити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Косівського районного відділу ДВС в судове засідання не з'явився будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи по суті. Причина неявки суду невідома.
При викладених обставинах суд прийшов до висновку, що представник третьої особи на стороні відповідача був повідомлений про розгляд справи належним чином, а тому, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 281 ЦПК України Косівський районним судом Івано-Франківської області була постановлена ухвала від 03.06.2020 року про заочний розгляд справи.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що на задоволення заяви позивача в цивільній справі № 0910/462/2012 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики та відшкодування моральної шкоди, Косівським районним судом, Івано-Франківської області постановлено ухвалу від 26.11.2012 року про накладення арешту на майно ОСОБА_2 в межах заявленої суми позову, а саме 641 550грн., до прийняття рішення по вказаній справі. Копію ухвали для виконання було направлено у відділ ДВС Косівського районного управління юстиції, де в подальшому було відкрито виконавче провадження №35950520.
Рішенням Косівського районного суду від 25.12.2013 року вирішено позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_2 ,1962 року народження, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 ,1958 року нардження, жителя с.Вербовець, Косівського району, Івано -Франківської області, ІПН: НОМЕР_1 , - 636550 грн. боргу за договором позики, 500грн. моральної шкоди та 1820грн. судових витрат. В частині забезпечення позову - залишити без розгляду.
Із долученого до матеріалів справи витягу ВП - спецрозділ від 18.07.2018 року (а.с.12) вбачається, що 15.02.2013 року виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 коштів було закінчено п.8, ч.1, ст. 49 (фактичне повне виконання рішення).
Долученим до матеріалів вказаної справи свідоцтвом про смерть (а.с.9) стверджено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 є його дочка ОСОБА_1 , позивачка в цій справі.
Позивачкою 13.12.2019 року, було напралено заяву про зняття арешту з майна до Косівського РВ ДВС, на що отримала відповідь, що арешт накладений на майно її батька ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження №35950520 не вилучений. Та повідомлено, що згідно пункту 6 частини 4 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отриманням виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову (а.с.8).
Накладення арешту та внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обмежує її законні права та обов'язки як спадкоємця. Більше того підстави для накладення арешту на вказане спадкове майно відпали в зв'язку із закінченням виконавчого провадження, тобто повним виконанням рішення суду.
Відповідно до статті 1 Захист власності Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який ратифікований Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів: або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03.06.2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , роз'яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
У відповідності до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Наявність обтяження, накладеного на спадкове майно, порушує право власності позивачки, оскільки вона обмежена у моживості прийняття спадщини та розпорядження належним їй майном на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Враховуючи наведене, а також те, що існуючий арешт на нерухоме майно порушує
гарантоване Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами право
приватної власності позивачки, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та оцінюючи їх в сукупності, суд прийшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
На підставі ст.ст.16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, керуючись ст.ст.258, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Вирішив :
Позов задоволити.
Зняти (скасувати) арешт з усього нерухомого майна та заборону відчуження, накладений на підставі ухвали Косівського районного суду, Івано-Франківської області від 26.11.2012 року, постановою ВП № 35950520 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої ВДВС Косівського районного управління юстиції в Івано-Франківській області 16.01.2013 року (номер запису про обтяження 73044).
Зняти (скасувати) арешт з усього рухомого майно та заборону відчуження, накладений на підставі ухвали Косівського районного суду, Івано-франківської області від 26.11.2012 року, постановою ВГІ № 35950520 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої ВДВС Косівського районного управління юстиції в Івано-Франківській області 21.01.2013 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Крилюк М.І.