Кримінальне провадження № 194/2060/19
Номер провадження 1-кп/194/17/20
03 червня 2020 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області кримінальне провадження (№ 12019040400000533) за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Тернівка, Дніпропетровської області, громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , з базовою загальною середньою освітою, не працюючої, яка має на утриманні неповнолітню дитину, 2005 року народження, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
- 04.09.2019 р. Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 160 годин,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
- начальника Тернівського відділу Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , -
ОСОБА_3 , будучи засудженою за вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 р. за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 160 годин, за направленням Павлоградського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області від 01.11.2019 р. № 21/42/2938-19/2 до КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство», де вона повинна була приступити до відбування покарання з 05.11.2019 р., у період з 01.11.2019 р. по 14.11.2019 р. не з'явилась без поважних причин, до відбування покарання у виді громадських робіт не приступила та умисно ухилилась від відбування призначеного судом покарання.
01.11.2019 р. ОСОБА_3 була офіційно ознайомлена під підпис з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт та попереджена про те, що у разі порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт вона може бути притягнена до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 389 КК України.
15.11.2019 р. ОСОБА_3 повторно офіційно попереджена під підпис, що у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт вона може бути притягнена до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 389 КК України, але до відбування покарання з 15.11.2019 р. по 26.11.2019 р. ОСОБА_3 так і не приступила без поважних причин, та умисно продовжила ухилятись від відбування призначеного судом покарання.
ОСОБА_3 повинна була відпрацювати 160 годин громадських робіт, призначених їй за вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 р., зокрема приступити до виконання покарання з 05.11.2019 р., але у визначений час до виконання покарання не приступила без поважних причин та ухилилась від відбування покарання у виді громадських робіт.
Обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України визнала повністю, просила розглянути справу відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, вона розуміє наслідки ч. 3 ст. 349 КПК України та наполягає на її застосуванні, зобов'язалася відпрацювати все і більше такого не вчиняти.
Зважаючи на те, що ОСОБА_3 повністю визнала свою винуватість у вчинені нею кримінального правопорушення, її свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченої та дослідженням даних, які характеризують її особу.
Суд за стійким внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, аналізуючи та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних по справі доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 доказана, її дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України обвинувачена ОСОБА_3 скоїла злочин невеликої тяжкості.
Дослідженням особи обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона раніше судима, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, не працює, має на утриманні неповнолітню дитину, 2005 року народження, за місцем проживання характеризується посередньо.
Крім того, з досудової доповіді про обвинувачену ОСОБА_3 , підготовленої представником органу пробації, встановлено, що ОСОБА_3 раніше судима, не працює, має на утримання неповнолітню дитину, 2005 року народження, у 2019 році притягувалася до адміністративної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо, громадський порядок не порушує. Факторами, які підвищують ризик вчинення повторного правопорушення є: відсутність офіційного місця роботи. Орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).
Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд визнає наявність на утриманні неповнолітньої дитини.
Також, суд вважає, що у обвинуваченої ОСОБА_3 щирого каяття не має, оскільки розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, проте у обвинуваченої осуду своєї поведінки та щирого жалю з приводу вчинення кримінального правопорушення не має.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.
Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченої ст.ст. 69, 69-1 КК України.
Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, обставин, які пом'якшують та обставин, які обтяжують покарання, обставин скоєння кримінального правопорушення і відношення до скоєного, суд призначає покарання ОСОБА_3 в межах санкції обвинувачення із застосуванням ст.ст. 71, 72 КК України.
Оскільки обвинувачена ОСОБА_3 скоїла кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 389 КК України, після винесення вироку Тернівським міським судом Дніпропетровської області від 04.09.2019 р., тому суд призначає остаточне покарання у відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 р. у виді 160 годин громадських робіт, які виходячи з розрахунку згідно з п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, одному дню арешту відповідають вісім годин громадських робіт, слід перевести в покарання у виді арешту на строк 20 днів.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту фактичного затримання.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, якою передбачено прийняття рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, зважаючи на висновок про призначення обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у виді арешту, з метою забезпечення виконання вироку, до набрання ним чинності належить обрати у відношенні ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили з покладанням на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та призначити покарання у виді ДВОХ місяців арешту.
На підставі ч. 1 ст. 71, п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати ДЕСЯТЬ днів невідбутої частини покарання за вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 р., та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді арешту строком на ДВА місяці ДЕСЯТЬ днів.
Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту фактичного затримання.
Обрати відносно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили, з покладанням на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися з м. Тернівка Дніпропетровської області без дозволу суду;
2) повідомляти суд про зміну місця свого проживання.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1