Справа № 214/708/20
2/214/1474/20
Іменем України
02 червня 2020 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі
головуючої судді Хомініч С.В.,
секретар судового засідання Собченко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/708/20
за позовною заявою: АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»,
до: ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості за кредитним договором
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (на підставі довіреності №367-К-Н-О від 31.01.2019 та довіреності №723-К-Н-О від 10.02.2020),
від відповідача: ОСОБА_4 (на підставі свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4362 від 05.07.2019, договору про надання правничої допомоги №26/03/2020-С від 26.03.2020).
за участю:
представник позивача - не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності,
відповідач - не з'явився
представник відповідача - не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 03.02.2020 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.04.2011 в загальному розмірі 68775,42 грн., а також стягнути з нього витрати на оплату судового збору.
В обґрунтування пред'явлених вимог вказав, що 07.04.2011 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (назва змінена з 21.05.2018 на АТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким він отримав кредит у розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на офіційному банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Свідченням приєднання відповідача до угоди та дії укладеного між банком та ним кредитного договору є факт користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що узгоджується з ч. 2 ст. 642 ЦПК України. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Крім того, п.п. 1.1.1.67, 1.1.5.1, 1.1.5.2 договору передбачена можливість зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тим самим допустив порушення виконання покладених на нього зобов'язань. У результаті цього станом на 12.12.2019 утворилась заборгованість в загальному розмірі 68775,42 грн., з яких: 46568,65 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 7771,02 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, 10684,54 грн. нарахована пеня, а також штрафи, відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг 500 грн. фіксована частина і 3251,21 грн процентна складова, яку представник позивача просив суд стягнути з позичальника на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в примусовому порядку.
Представник відповідача 08.04.2020 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково, в частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19784,74 грн. У відзиві в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що 07.04.2011 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання заяви-анкети, в якій не зазначена процентна ставка, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки за порушення у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Надані позивачем правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані відповідачем, в заяві-анкеті б/н від 07.04.2011 не передбачені. Представник відповідача, не погодившись з розрахунком позивача, навів власний розрахунок суми заборгованості, в якому зазначив про неправомірно нараховані та включені відсотки в розмірі 26283,91 грн. та пені в розмірі 500 грн., оскільки домовленості про сплату відсотків за користування коштами та неустойки за порушення зобов'язання заява- анкета б/н від 07.04.2011 не містить. Щодо нарахування заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочений кредит, згідно ст. 625 УК України, представник відповідача зазначає, що кредитний договір від 07.04.2011 не містить строку повернення кредиту, тому термін виконання відповідачем обов'язку за кредитним договором настав в момент звернення позивачем до суду, тобто з 03.02.2020, отже підстави для нарахування заборгованості за відсотками, згідно ст. 625 ЦК України, у позивача відсутні. Представник позивача просить судові витрати стягнути пропорційно стягнутій сумі, а саме в розмірі 605 грн. Також на виконання вимог ст. 134 ЦПК України, відповідач надає розрахунок суми витрат, які поніс у зв'язку з розглядом справи, по оплаті витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., а саме для складання відзиву на позовну заяву за 3 години роботи - 3000 грн., участь адвоката у судовому засіданні 2000 грн., які просить стягнути з позивача на користь відповідача.
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 29.04.2020, представник позивача зазначає, що відповідач підписав заяву б/н від 07.04.2011, чим підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг та містить відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовій формі, а також наказом банка про їх затвердження. Заявою відповідача підтверджується факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». На підставі поданої заяви, що разом з умовами та правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, тарифами, що розташовані на офіційному сайті банку, складають договір про надання банківських послуг. Відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , ключем до якого є пластикова картка, яку відповідач отримав, чим позивач забезпечив можливість доступу до рахунку. Тарифи, які є невід'ємною частиною договору, можуть змінюватися і доповнюватися, про що відповідач повідомляється відповідно до умов і правил. Відповідач користувався кредитом 8 років, не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про його згоду з ними. Виконання договору також вбачається з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту. Представник позивача додав до відповіді на відзив виписку з карткового рахунку відповідача, з якої вбачається користування відповідачем грошима, отримання ним коштів, здійснення розрахунків через термінали в касах. Вважає, що розрахунок позивача вірний, оскільки відповідачем не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи не призначалися. Відповідач неправомірно посилається на Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки споживчий кредит надавався не на придбання продукції, а у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Щодо стягнення з позивача витрат на правову допомогу, вважає їх недоведеними, що є підставою для відмови у задоволенні таких вимог.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися. Представник відповідача подав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний сторонами спосіб захисту, категорію та складність справи, а також з метою дотримання розумних строків її розгляду суд вважає за можливе справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності заперечень проти такого розгляду справи з боку сторін, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд,-
07.04.2011 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву № НОМЕР_1 , в якій зазначено, що ця заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі по тексту - кредитний договір), що підтверджується підписом відповідача у заяві, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді та отримав кредит в розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з видачею кредитної картки «Універсальна» (а.с.16).
З 21.05.2018 найменування ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінено на АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що не є перетворенням юридичної особи.
До анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 07.04.2011, позивачем долучено витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розміщених на офіційному веб-сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.17, 18-34).
Згідно з наданими банком розрахунками (а.с. 9-15), заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 07.04.2011станом на 12.12.2019 складає 68775,42 грн., з яких: 46568,65 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 7771,02 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, 10684,54 грн. нарахована пеня, а також штрафи, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. фіксована частина і 3251,21 грн процентна складова (а.с. 9-16).
Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем кредитних зобов'язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Виходячи з правового аналізу вказаних норм, умови надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо: 1) такі умови не містять підпису позичальника; 2) не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи анкету-заяву позичальника.
Так, надані позивачем умови та правила не містять підтверджень, що саме їх в наданій суду редакції розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а також те, що вказані документи на момент виникнення правовідносин сторін взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Наданий позивачем витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», розміщених на офіційному веб-сайті https://privatbank.ua/terms/ суд також вважає неналежним доказом, оскільки він не містить жодної інформації щодо предмета доказування у даній справі, зокрема, щодо типу кредитної картки, наданої позичальникові у межах підписаної нею анкети-заяви від 07.04.2011, а містить лише виклад умов використання кожної з кредитних карток за різними типами кредитування, які обслуговуються АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що, зважаючи на відсутність у підписаній позичальником заяві відомостей щодо типу отриманої картки «Універсальна», не має правового значення для вирішення даного спору.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку щодо відсутності підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
До того ж необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв'язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про види та розмір неустойки (пені, штрафів) за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03.07.2019.
Приходячи до такого висновку суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, хоча й не містить строку повернення кредиту (користування ним), однак враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України та те, що отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Натомість суд не може погодитися із заявленими позивачем вимогами стосовно стягнення з відповідача неустойки у формі пені та штрафів за користування кредитними коштами з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 611, ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Виходячи зі змісту ст .ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов'язання.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.
У анкеті-заяві позичальника від 07.04.2011 відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
На підставі наведеного вище, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею в сумі 10684,54 грн. та штрафів 500 грн. фіксована частина, 3251,21 грн процентна складова.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості по процентам, нарахованим в порядку ст. 625 ЦПК України на прострочений кредит в сумі 7771,02 грн. суд вважає, що в її задоволенні також слід відмовити, виходячи з наступного.
Імперативним приписом ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3 % річних не є санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Однак, доведеність факту отримання відповідачем кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, активне користування нею, погашення заборгованості по тілу кредиту, нарахованим процентам в сукупності є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов'язань. Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, частково погашаючи заборгованість, сплачуючи банку грошові кошти в різних розмірах (а.с.10-14-зворот).
Доводи позивача про те, що заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 46568,65 грн. теж є складовою заборгованості за тілом кредиту та підлягає стягненню з відповідача в порядку повернення фактично використаних кредитних коштів, судом не приймаються з огляду на таке.
Як слідує з матеріалів справи, зокрема, з розрахунку заборгованості за кредитним договором, нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту на суму 46568,65 грн. здійснено АТ КБ «ПРИВАТБАНК» шляхом списання з карткового рахунку процентів за прострочений кредит та штрафів на загальну суму 26283,91 грн. та суми пені в розмірі 500 грн. (а.с. 10-14), що не є фактично використаними позичальником коштами та не може вважатися складовою заборгованості за тілом кредиту.
Таким чином, суд зазначає про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з боржника тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник) в розмірі 19784,74 грн., погоджуючись з розрахунком відповідача, викладених у його відзиві на позовну заяву (а.с. 56-61), а врешті вимог позову слід відмовити.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2102 грн., сплачений ним при подачі позову(а.с. 42), оскільки позов підлягає задоволенню частково, суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати пропорційно частині задоволених вимог в сумі 604,75 грн., (28,77 %).
Також відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, позивачем надано договір про надання юридичних послуг №26/03/2020-С від 26.03.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4362 від 05.07.2019, акт приймання-передачі правничої допомоги відповідно до умов договору від 30.03.2020 та розрахункової квитанції серії АВ -ТБ №009311 від 30.03.2020, відповідно до якої відповідач сплатив представнику 5000 грн., а саме за складання відзиву на позовну заяву 3000 грн, за участь адвоката у судовому процесі в суді першої інстанції 2000 грн. (а.с. 66-69).
Суд дійшов висновку, що з позивача підлягає стягненню на користь відповідача 3000 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до п. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, задовольняючи клопотання сторін про відшкодування судових витрат, підлягає стягненню з позивача на користь відповідача різниця всіх судових витрат в розмірі 2395,25 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 137, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355, п.15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.04.2011 станом на 12.12.2019 в розмірі 19784 (дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 74 копійки
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , 2395 (дві тисячі триста дев'яносто п'ять) гривень 25 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Після набрання рішенням суду законної сили видати виконавчий лист для пред'явлення на виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Відомості про сторін:
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1д, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 02.06.2020.
Суддя Хомініч С.В.