Справа № 182/16/20
Провадження № 2/0182/371/2020
Іменем УКРАЇНИ
03.06.2020 м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька-Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що між ПрАТ «МТС Україна», яке з 23 травня 2017 року змінило свою назву на ПрАТ «ВФ Україна», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг мобільного зв'язку № НОМЕР_1 /674113 від 20 грудня 2001 року. З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв'язку відповідачеві було присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 . З технічних причин, у зв'язку з переходом ПрАТ «ВФ Україна» на нову білінгову систему (автоматизовану систему розрахунків за послуги) особовий рахунок абонента було замінено на № НОМЕР_3. Відповідно до умов договору та Умов користування мережами мобільного зв'язку, що є невід'ємною частиною зазначеного договору, та згоду з якими підтверджено підписом відповідача, відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі оператора, особисто перевіряти залишок авансового платежу та вносити відповідні платежі за послуги, отримані за договором. Згідно умов договору, відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі мобільного зв'язку. За наявності авансу рахунки повинні бути сплачені в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Позивач свої обов'язки за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідні послуги, проте, відповідач не виконав обов'язку щодо оплати отриманих послуг за період 16 серпня 2015 року, у зв'язку з чим відповідач має заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 18 304 грн. 05 коп., яку позивач просив стягнути, а також просив стягнути витрати зі сплати судового збору.
Згідно із вимогами ч.6 ст.187 ЦПК України, суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача. До суду 19 лютого 2020 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.69). При цьому, в матеріалах справи наявна копія паспорту відповідача, з якого видно, що місцем його реєстрації з 22 лютого 2000 року є вищевказана адреса (а.с.53-56).
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2020 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову. Крім цього, було роз'яснено, що позивач у п'ятиденний строк з дня вручення відзиву має право на подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.3-5 ст.178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи (а.с.70-71).
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Конверт, який був направлений за адресою останнього відомого його місця реєстрації повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.35). Крім того, відповідач повідомлявся про розгляд справи судом на офіційному сайті «Судової влади» (а.с.33).
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов, з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк, обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п.1 ст.6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п.52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п.40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.
Згідно із ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 76 ЦПК України, визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України, передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено, що 20 грудня 2001 року між ПрАТ «МТС Україна», яке з 23 травня 2017 року змінило свою назву на ПрАТ «ВФ Україна», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг мобільного зв'язку № НОМЕР_1 /674113 (а.с.8-9, 10). З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв'язку, відповідачеві було присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 . З технічних причин, у зв'язку з переходом ПрАТ «ВФ Україна» на нову білінгову систему (автоматизовану систему розрахунків за послуги), особовий рахунок абонента було замінено на № НОМЕР_3. Відповідно до умов договору та Умов користування мережами мобільного зв'язку, що є невід'ємною частиною зазначеного договору, та згоду з якими підтверджено підписом відповідача, відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі оператора, особисто перевіряти залишок авансового платежу та вносити відповідні платежі за послуги, отримані за договором. Згідно умов договору, відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі мобільного зв'язку. За наявності авансу, рахунки повинні бути сплачені в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. При цьому, відповідачка не оплатила отримані нею послуги зв'язку ані самостійно, ані на підставі надісланого позивачем на її адресу рахунку, на підставі цього та, відповідно до умов договору, відповідача було відключено від мережі зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» (а.с.6). 25 вересня 2016 року на адресу відповідача позивачем була надіслана претензія № С295375938162/09 щодо термінової необхідності оплатити суми заборгованості, проте, відповідач залишив її без задоволення (а.с.5). Таким чином, сума заборгованості відповідача перед ПрАТ «ВФ Україна», яка виникла з 16 серпня 2015 року, становить 18 304 грн. 05 коп. (а.с.45).
Згідно п.3.5 договору, кількість та вартість послуг, наданих абоненту за розрахунковий період, визначається відповідно до показників належних оператору технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг. Тобто, підписавши договір, відповідач погодився із застосуванням позивачем його технічних засобів для виміру обсягу та тривалості наданих послуг.
10 серпня 2018 року ПрАТ «ВФ Україна», на виконання вимог ст.161 ЦПК України, Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані телекомунікаційні послуги. Проте, ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2019 року вищевказаний судовий наказ був скасований (а.с.4).
Відповідно до ст.ст.626, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Статтею 903 ЦК України, встановлено, що замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору
Відповідно до п.5 ч.1 ст.33 ЗУ "Про телекомунікації", споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
У ст.63 ЗУ «Про телекомунікації» визначено, що телекомунікаційні послуги, надаються відповідно до законодавства. Умовами надання телекомунікаційних послуг є: 1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; 2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Відповідно до пункту 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11 квітня 2012 року, роумінг - послуга, яка забезпечує можливість абонентові одного оператора рухомого (мобільного) зв'язку отримувати послуги в мережі іншого оператора із збереженням початкової реєстрації абонента в телекомунікаційній мережі свого оператора.
Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив правильність заповнених ним даних відомостей та отримання ним відомостей та Тарифів та Умов (Правил) користування (а.с.8-9).
Згідно з наданим позивачем звітом за особовим рахунком абонента, сума заборгованості за період з 01 липня 2015 року по 01 вересня 2015 року становить 18 304 грн. 05 коп. (а.с.45).
Таким чином, судом встановлено, що позивач, на підставі договору, надав телекомунікаційні послуги ОСОБА_1 , а відповідач свої зобов'язання зі здійснення оплати за надані послуги не виконав, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 1.10469429/674113 про надання послуг (мобільного) телефонного зв'язку у розмірі 18 304 грн. 05 коп.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, на підставі ст.141 ЦПК України, та приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 247, 263 - 265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нікополя Дніпропетровської області, на користь ПрАТ «ВФ Україна» (код ЄДРПОУ 14333937, Райффайзен Банк Аваль, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 380805) заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 18 304 грн. (вісімнадцять тисяч триста чотири грн.) 05 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нікополя Дніпропетровської області, на користь ПрАТ «ВФ Україна» (код ЄДРПОУ 14333937, Райффайзен Банк Аваль, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 380805) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал