іменем України
(заочне)
03 червня 2020 рокуСправа №451/1163/19
Провадження № 2/451/305/20
Радехівський районний суд Львівської області
у складі головуючого-судді Семенишин О.З.
секретаря судового засідання Табен Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/1163/19 за позовом ОСОБА_1 до Синьківського старостинського округу Радехівської міської ради Львівської області, треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
встановив:
27 серпня 2019 року ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до Синьківського старостинського округу Радехівської міської ради Львівської області, треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 від 18.05.2001 р., виданим Синьківською сільською радою Радехівського району Львівської області, відповідний запис за №6. 14.05.2001 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті склала заповіт (зареєстрований в реєстрі за №45), яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що належало їй по закону і на що вона мала право, заповіла своїй дочці, ОСОБА_1 . Реєстрація заповіту підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №1719842 від 17.10.2005 р. Той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_4 підтверджують наступні документи: свідоцтво про народження, серії НОМЕР_2 , видане в с. Сеньків Радехівського району Львівської області 06.06.1970 р.. (відповідний запис №17); свідоцтво про шлюб, серії НОМЕР_3 , повторно видане 13.12.2018 р. Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (відповідний актовий запис №06). ОСОБА_4 , 1937 р.н., до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею без реєстрації постійно проживала її дочка, ОСОБА_1 , вела з нею спільне господарство та побут, надавала усіляку допомогу, доглядала за нею до її смерті та надалі проживає в даному будинку та доглядає за ним. Інших зареєстрованих осіб за даною адресою не було. Ці факти підтверджуються записами в будинковій книзі, заведеної по будинку АДРЕСА_1 ; довідкою Синьківського старостинського округу Радехівської міської ради Львівської області №234 від 21.08.2019 р. Факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з її мамою ОСОБА_4 на день її смерті (на час відкриття спадщини) можуть підтвердити свідки: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ). Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії САВ №541646 від 01.09.2008 р. будинок АДРЕСА_1 , де проживає зі своєю сім'єю ОСОБА_1 , на праві приватної спільної часткової власності належить в частці по 1/4 ОСОБА_1 , її чоловіку - ОСОБА_7 та батькам позивача - ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 - свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_1 від 18.05.2001 р., видане Синьківською сільською радою Радехівського району Львівської області), та ОСОБА_8 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_4 від 01.01.2001 р., видане Синьківською сільською радою). Позивач не може зареєструвати своє місце проживання за даною адресою, оскільки потрібна згода всіх співвласників будинку. Станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 не здійснила своє право на спадкування за заповітом у зв'язку із тим, що не звернулася у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і тому не може оформити своїх спадкових прав. А тому, у позивача не залишається іншого виходу, окрім звернення до суду для встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини з метою оформлення та видачі свідоцтва про право на спадщину та здійснення реєстрації місця свого проживання. Просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживала разом з нею в будинку АДРЕСА_1 (а.с.4-5).
Представник позивача ОСОБА_9 та позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися. Надали суду заяву про розгляді справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити, щодо ухвалення судом заочного рішення не заперечують (а.с.53).
Представник відповідача Радехівської міської ради Львівської області в судове засідання не з'явився, скерував в адресу суду заяву, згідно з якою позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив розглянути справу за його відсутності (а.с.52).
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, скерувала в адресу суду заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила розглянути справу за її відсутності (а.с.34).
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.49).
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалися сторони.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Із врахуванням наведеного, на підставі ч.4 ст.223 та ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.
Згідно з ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, які знаходяться у матеріалах справи, чого не заперечив позивач та його представник.
Згідно з ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.
За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не має для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 від 18.05.2001 р., виданим Синьківською сільською радою Радехівського району Львівської області, відповідний запис за №6 (а.с.10).
14.05.2001 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті склала заповіт (зареєстрований в реєстрі за №45), яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що належало їй по закону і на що вона мала право, заповіла своїй дочці, ОСОБА_1 (а.с.8).
Реєстрація заповіту підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №1719842 від 17.10.2005 року (а.с.9).
Той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_4 підтверджують наступні документи: свідоцтво про народження, серії НОМЕР_2 , видане в с. Сеньків Радехівського району Львівської області 06.06.1970 року; свідоцтво про шлюб, серії НОМЕР_3 , повторно видане 13.12.2018 р. Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а.с.12-13).
ОСОБА_4 , 1937 р.н., до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею без реєстрації постійно проживала її дочка, ОСОБА_1 , вела з нею спільне господарство та побут, надавала усіляку допомогу, доглядала за нею до її смерті та надалі проживає в даному будинку та доглядає за ним. Інших зареєстрованих осіб за даною адресою не було.
Ці факти підтверджуються записами в будинковій книзі, заведеній по будинку АДРЕСА_1 та довідкою Синьківського старостинського округу Радехівської міської ради Львівської області №234 від 21.08.2019 року (а.с.14,15-20).
Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, серії САВ №641648 від 01.09.2008 року, будинок АДРЕСА_1 , де проживає зі своєю сім'єю ОСОБА_1 , на праві приватної спільної часткової власності належить в частці по 1/4 ОСОБА_1 , її чоловіку - ОСОБА_7 та батькам позивача - ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), та ОСОБА_8 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ) (а.с.21).
Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.
Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.
Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що позивач пропустив визначений законом строк для прийняття спадщини за законом, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Приймаючи до уваги вищенаведене, визнання позову відповідачем, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України із відповідача в користь держави необхідно стягнути судові витрати.
Керуючись ст.ст.12,13,81,141,200,258-259,263-265,280,282 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживала разом з нею в будинку АДРЕСА_1 .
Стягнути з Радехівської міської ради Львівської області, місцезнаходження в м.Радехів вул.І.Франка,2, Львівської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами до Радехівського районного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
ГоловуючийСеменишин О. З.
Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті 3 червня 2020 року.