Справа № 496/2146/20
Провадження № 1-кп/496/360/20
03 червня 2020 року Біляївський районний суд Одеської області в складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України
До Біляївського районного суду Одеської області надійшли для розгляду обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженню.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні вказаного запобіжного заходу на досудовому розслідуванні і на сьогоднішній день не відпали.
Відповідно до інформації наявної в реєстрі матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню, строк тримання під вартою, який було обрано ОСОБА_7 на досудовому слідстві, спливає 05.06.2020 року до вказаного часу судове провадження не можливо закінчити.
Потерпілі у підготовче засідання не з'явилися, але надали заяву про розгляд справи за їх відсутністю та підтримали клопотання прокурора.
Захисник просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. Заперечував проти клопотання прокурора.
Обвинувачений заперечував проти клопотання прокурора та підтримав клопотання захисника.
Суд, заслухавши пояснення учасників підготовчого судового засідання, приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обирати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань, суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
У рішенні Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017, зазначено, що під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов'язок підтримувати публічне обвинувачення у суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження. Конституційний Суд України виходить з того, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (частина четверта статті 176 КПК України). Згідно з конституційними принципами рівності та змагальності інші учасники кримінального провадження, разом із прокурором, наділені повноваженням заявляти клопотання, зокрема, щодо застосування інших, у тому числі і більш м'яких, запобіжних заходів, їх зміни чи скасування.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у злочині, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Суд погоджується з доцільністю тримання обвинуваченого під вартою, виходячи з того, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти, які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Так, ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від семи до дванадцяти років. Крім того, обвинувачений не має постійного джерела доходу, не працює, не має сім'ї, що може спонукати останнього намагання уникнути відповідальності та продовжити вчиняти злочини у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, проживає в одному населеному пункті з потерпілими тому може впливати на останніх, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи.
За таких обставин суд приходить до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню та клопотання захисника, не підлягає задоволенню .
Згідно ч.4 ст. 183 КПК України враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені злочину, із застосуванням насильства, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави колегія суддів не визначає.
При цьому також необхідно зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливепокарання за інкриміноване обвинуваченому діяння.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 181, 183, 314-316, 392 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, з 03.06.2020 р. до 02.08.2020 р., включно в Одеській УВП-21 УДПтС України в Одеській області.
Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - залишити без задоволення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженої службової особі: начальнику Одеського УВП-21 УДПтС України в Одеській області.
Ухвала остаточна та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3