1Справа № 335/2434/20 3/335/680/2020
про накладення адміністративного стягнення
2 червня 2020 р. суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Шалагінова А.В., розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за таких обставин.
13.03.2020 о 02:02 год. в м. Запоріжжі у Вознесенівському районі по вул. Немировича-Данченка, 69, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «TOYOTA RAV4», д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився в присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справ повідомлявся судом належним чином, зокрема і через його захисника, проте до суду неодноразово не з'являвся, причини неявки суду не повідомив. За таких обставин, та враховуючи, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді даної справи відповідно до вимог статті 268 КУпАП не є обов'язковою, суд вважав за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Погосян М.А. просила закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення не викладено його об'єктивної сторони. ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп'яніння, він відмовився від проходження огляду на місці зупинки через карантин, оскільки хвилювався за своє здоров'я, однак не відмовлявся пройти огляд в медичному закладі. У цей день він перебував у стані душевного хвилювання через хворобу тестя, до якого він і направлявся. Крім того, працівником поліції порушено процедуру залучення свідків, оскільки в них не були перевірені документи, а самі свідки були привезені іншим екіпажом поліції. Отже, беззаперечні докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення відсутні. Крім того, просила звернути увагу на те, що інспектор поліції не роз'яснив прав ОСОБА_1 відповідно до вимог КУпАП та Конституції України.
Заслухавши пояснення захисника, свідка ОСОБА_2 , інспектора поліції ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, достовірно підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 266387 від 13.03.2020, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Alcotest Drager», направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння до закладу охорони здоров'я від 13.03.2020 о 02:23 год., в якому наявна відмітка про те, що огляд не проводився у зв'язку із відмовою водія, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, інформацією, що міститься на лазерному диску із відеозаписом реєстраторів поліцейських, довідкою з бази даних підсистеми «Адмінпрактика» про відсутність повторності вчинення правопорушення.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 266387 від 13.03.2020 зазначено про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Свідками відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у протоколі зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , письмові пояснення яких долучені до матеріалів справи (а.с. 5, 6).
При цьому, у протоколі вказано про роз'яснення прав та обов'язків ОСОБА_1 , що передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Сам ОСОБА_1 поставив тричі свій підпис у протоколі із позначкою «Не согласен» (рос.). Тому суд вважає необґрунтованими посилання захисника на не роз'яснення прав ОСОБА_1 (а.с. 1).
З оглянутих судом відеозаписів, що містились на долученому до матеріалів справи лазерному диску, випливає, що відеореєстраторами боді-камер поліцейських зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичному закладі. При цьому, даний факт було зафіксовано в присутності двох осіб - свідків. Крім того, сам ОСОБА_1 під час зупинки керованого ним автомобіля працівниками поліції поводив себе неадекватно, розмовляв із порушенням мови, та на початку спілкування з поліцейськими не спростовував факту знаходження у стані алкогольного сп'яніння.
Під час розгляду справи судом була допитана поліцейська взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 УПП в Запорізькій області ДПП капрал поліції ОСОБА_3 , яка пояснила, що 13.03.2020 вночі екіпажом поліції було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , в якого були виявлені ознаки стану алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, у зв'язку із чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки, йому було запропоновано пройти такий огляд в медичному закладі, на що він також відмовився. Факт відмови зафіксовано в присутності двох свідків, що зазначені у протоколі. Оскільки був нічний час, у працівників поліції виникли складнощі із залученням свідків, а тому були залучені дві особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в яких при собі не було документів, що посвідчують їх особи, а тому їх анкетні дані у поясненнях були зазначені зі слів.
Вищезазначені пояснення поліцейської ОСОБА_3 щодо виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння та його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння узгоджуються зі змістом рапорту поліцейського взводу № 1 БПП в м. Мелітополь ДПП рядового поліції Чернєва А.Є. від 13.03.2020 (а.с. 7).
Суд вважає, що не перевірка поліцейською ОСОБА_3 документів, що посвідчували особи свідків, не спростовує факту залучення цих свідків для фіксації факту відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння та не спростовує наявності складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .
Крім того, наявність свідків під час фіксації правопорушення підтверджуються як відеозаписами, що містяться на лазерному диску, долученому до матеріалів справи, так і поясненнями свідка ОСОБА_2 , сина ОСОБА_1 , який в суді пояснив, що свідки залучались працівниками поліції та були привезені на місце зупинки іншим екіпажом поліції.
Безпосередньо судом вживались заходи до виклику свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання шляхом направлення їм судових повісток рекомендованими листами із повідомленнями, внаслідок чого розгляд справи декілька разів відкладався, проте свідки до суду не з'явились та про причини неявки суд не повідомили. З урахуванням наявності в матеріалах справи інших доказів на підтвердження обставин правопорушення, суд вважав за можливе розглянути справу без допиту цих свідків в судовому засіданні.
Також за клопотанням захисника в суді був допитаний свідок ОСОБА_2 , який доводиться сином ОСОБА_1 , та який пояснив, що 13.03.2020 його батько подзвонив йому та повідомив, що дідусю стало погано, у зв'язку із чим батько за ним заїхав та вони разом поїхали до дідуся. Вже коли вони під'їжджали до будинку дідуся, автомобіль зупинили працівники поліції та звинуватили його батька у керуванні автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Батько відмовився пройти огляд на місці зупинки, але наполягав на проходженні огляду в медичному закладі, однак працівники поліції його до медичного закладу не повезли. Як саме ці події відбувались, не пам'ятає. Він на деякий час відлучався з місця зупинки, ходив до дідуся. Підтвердив, що на місце зупинки свідків привезли працівники поліції на автомобілі. Як саме поліцейські спілкувались зі свідками, не пам'ятає. Зазначив, що у цей день 13.03.2020 він до зустрічі із батьком не спілкувався та звертав увагу, чи тверезий батько або ні, оскільки вони перебували в стресовому стані через хворобу дідуся, який через два тижні після тих подій помер. Як саме роз'яснювались права батькові, він не чув.
Проаналізувавши пояснення свідка ОСОБА_2 , суд доходить висновку, що вони не спростовують винуватості ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, оскільки певних обставин подій свідок не пам'ятає, а також однозначно не підтвердив того факту, що ОСОБА_1 у цей день не вживав алкогольних напоїв. Крім того, суд також звертає увагу, що свідок ОСОБА_2 є близьким родичом, а саме сином ОСОБА_1 , а тому є зацікавленим в результаті розгляду справи, з огляду на що судом його показання оцінюються критично.
Проаналізувавши усі зібрані у справі докази, суд доходить переконливого висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, будучі особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому, пояснення захисника Руденка А.А. про те, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, а знаходився у стресовому стані, вини ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного правопорушення не спростовують, оскільки відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України проходження в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння на вимогу поліцейського є обов'язком водія. Оскільки вищезазначеними доказами підтверджено встановлення поліцейським у ОСОБА_1 наявності відповідних ознак алкогольного сп'яніння, тому вимога поліцейського про необхідність проходження ним вказаного огляду була правомірною. Враховуючи, що ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду в присутності двох свідків, тому у даному випадку в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд при накладанні стягнення враховує конкретні обставини по справі, ступінь суспільної небезпеки правопорушення.
Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Тому з урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у розмірі 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі вищевикладеного, ч. 1 ст. 130 КУпАП, керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 24, 27, 29, 33, 34, 35, 38, 40-1, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 284, 294, 300, 300-1, 307 КУпАП, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави Україна судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Суддя А.В. Шалагінова