1Справа № 336/6401/19 2/335/787/2020
21 травня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Косатої М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу,
Представник позивача ФОП ОСОБА_1 - адвокат Самойленко П.М. звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на його користь завдані збитки в порядку регресу у розмірі 3 225 грн. 12 коп., судові витрати в сумі 768 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 22.06.2015 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК») та ОСОБА_3 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/5147741.
У відповідності до умов вказаного Полісу страхування ПрАТ «УПСК» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.
16.06.2016 року о 17 год. 50 хв. по а/д Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта 395+350 м, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_2 (далі - Відповідач) та автомобіля «Daewoo», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_4 .
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «Daewoo», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » було завдано механічних пошкоджень, власнику вказаного автомобіля - матеріальних збитків.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.07.2016 року, відповідача - ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притянуто до адміністративної відповідальності.
З огляду на вищевказане, власника пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Daewoo», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » - ОСОБА_4 - звернувся до Страховика - ПрАТ «УПСК» з заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АІ/5147741.
ПрАТ «УПСК» на підставі страхового акту №ОЦ/123/450/16/0387 від 23.11.2016 року власнику автомобіля «Daewoo», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування в розмірі: 3 225 грн. 12 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3457 від 28.11.2016 року.
Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «УПСК» склав 3 225 грн. 12 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, з моменту дорожньо-транспортної пригоди до цього часу відповідачем взагалі не було письмово повідомлено страховика - ПрАТ «УПСК» про вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду.
З огляду на вищезазначене в розумінні ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сг.ст.1166, 1187, 1191 ЦК України, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати ПрАТ «УПСК» завдані збитки в порядку регресу у розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування за Полісом №АІ/5147741.
Право регресної вимоги виникло у позивача з моменту виплати страхового відшкодування, тобто 28.11.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням №3457 від 28.11.2016 року.
З метою досудового врегулювання спору відповідачу направлено претензію про відшкодування збитків у порядку регресу.
02.08.2019 року між ПрАТ «УПСК» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №02/08/2019 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор (позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до договору.
В тому числі, позивач як новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом №АІ/5147741 від 22.06.2015 року.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, представником надано клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судові засідання, не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.
Тому, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України, суд проводить заочний розгляд даної справи за відсутності відповідача, про що постановлена відповідна ухвала, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 16.06.2016 року о 17-50 год. ОСОБА_2 керував автомобілем «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1 , по автодорозі Харків-Сімферопіль-Алушта-Ялта 395+350 м, при зміні напрямку руху не впевнився в безпеці, скоїв зіткнення з автомобілем «Daewoo», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , чим порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження вказаних транспортних засіб.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.07.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за подією правопорушення від 16.06.2016 року та накладено адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль марки «Daewoo», державний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 .
Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/5147741, укладеного із ПрАТ СК «УПСК».
ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «УПСК» заявою про страхового відшкодування.
На підставі страхового акту №ОЦ/123/450/16/0387 від 23.11.2016 року платіжним дорученням №3457 від 28.11.2016 року ПрАТ «УПСК» виплатило ОСОБА_4 страхове відшкодування у сумі 3 225 грн. 12 коп.
ПрАТ «УПСК» зверталося до відповідача з листом про відшкодування збитків в порядку регресу. На даний час витрати в добровільному порядку відповідачем не компенсовано.
02.08.2019 року між ПрАТ «УПСК» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №02/08/2019 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор (позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до договору, а тому числі за Полісом №АІ/5147741 від 22.06.2015 року.
Згідно до вимог ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засіб» та нормами Закону України «Про страхування».
Вимогами статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засіб» визначено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із вимогами ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його, що визначено п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно до вимог частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вимогами частини другої статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Тобто, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Після виплати страхового відшкодування припиняються правовідносини, пов'язані з відшкодуванням шкоди, а на заміну їм виникають нові правовідносини щодо права зворотної вимоги (регресу). В таких правовідносинах страховик по відношенню до винуватця ДТП виступає кредитором, а винуватець ДТП по відношенню до страховика - боржником.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За вимогами підпункту «ґ» п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщоякщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Виходячи з правого аналізу статей 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив про настання ДТІІ.
Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника регламентовано положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страхувальником про настання ДТП у встановлені таким Законом строки.
Правовий висновок з даного питання був викладений в постанові Верховного Суду України від 12.02.2014 року у справі №6-1цс14, яка прийнята на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах, відповідно до якої неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року №3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника/водія забезпеченого транспортного засобу у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.
Таким чином, Верховний Суд України у вищевказаній постанові наголосив, що вимоги Закону №1961-IV зобов'язують страхувальника/водія забезпеченого транспортного засобу повідомляти страховика про ДТП в порядку та в строки відповідно до п. 33.1 ст. 33 Закону, невиконання вказаної вимоги закону надає право страховику після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив ДТІІ, в порядку ст. 38 Закону.
Також з висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 19.11.2018року по справі №621/2403/16-ц, та висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16.09.2015року у справі №6-284цс15, постанові від 22.06.2016року у справі №6-1253цс16, постанові від 31.05.2017 року по справі №6-1613цс16 (№753/16740/15-ц) слідує, що ухвалюючи рішення про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, суди повинні з'ясовувати чи було повідомлено страховика про ДТП, а в разі відсутності такого повідомлення - встановити з яких причин, чи можна вважати такі причини поважними та чи є документальне підтвердження цих причин.
Тобто за будь-яких обставин, крім поважності причин пропуску такого строку, страховик може подати позов про відшкодування шкоди в порядку регресу до страхувальника чи водія забезпеченого транспортного засобу.
Позивач зазначає, що відповідач не повідомив страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування зазначеної обставини.
Згідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, є договори та інші правочини.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (стаття 514 ЦК України).
Приписами статті 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога немає особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).
Під час розгляду цивільної справи №465/646/11 (постанова від 31.10.2018 року), Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, а змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Враховуючи вказане, до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача вищевказаної суми боргу.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Станом на день розгляду справи стороною відповідача не надано жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог.
Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 завданих збитків у порядку регресу у розмірі 3 225 грн. 12 коп. підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то суд виходить з наступного
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Вимогами статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч.2 ст.137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Із матеріалів цивільної справи вбачається, що 30 січня 2019 року між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Самойленко П М. було укладено договір про надання правової допомоги №30/01/19.
Факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 грн. 00 коп. підтверджується також додатковою угодою №195 до Договору про надання правової допомоги №30/01/19, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) до Договору про надання правової допомоги №30/01/19, платіжним дорученням №Р24А662374282А33249 від 06.09.2019 року.
За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що вимоги про стягнення із відповідач витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, із відповідача слід стягнути суму судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп, яка була сплачена позивачем при зверненні до суду.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280, 281, 282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Самойленка Петра Миколайовича до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р/р НОМЕР_3 в ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 320649) завдані збитки у порядку регресу у розмірі 3 225 (три тисячі двісті двадцять п'ять) грн. 12 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені ним витрати на оплату судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя: Н.І. Рибалко